Пенсіонерки "перевтілюються" на моркву, щоб допомоги дітям: в Україні запустили унікальний і зворушливий проєкт

Бабусі навіть фарбують волосся в помаранчевий, щоб "вжитися в роль"

Війна змінила пріоритети — тепер захист дитячої психіки став спільною справою для тисяч українців. Батьки, волонтери та громадські організації об'єднують сили, щоб допомогти найменшим впоратися з викликами, яких не мало б бути в їхньому віці.

Так, в Україні створили інноваційний курс, який допомагає малечі через образ яскравої анімованої персонажки — Моркви Горіхівни. Але тут є одна цікава деталь: її голос належить пані 60+, жінкам старшого віку, які вчаться допомагати дітям за допомогою додатку та психологічних методик.

Чому цей проєкт став особливим, яким дітям доступна допомога, що кажуть батьки, та як приєднатися до ініціативи, розповідає "Телеграф".

Хто така Морква Горіхівна і як її створили?

"Цьомки-бомки, я — Морквинка!" — так стартує незвичайний шлях до психоемоційного відновлення через гру. Замість традиційних сеансів з психологом українські діти поринають у яскравий цифровий всесвіт, де малювання, вправи та розмови з анімованою подругою непомітно лікують душевні рани, завдані війною.

Інструмент підтримки через інтерактивний застосунок "Mapanda" вже допоміг 4000 родин знайти промінчик світла. Натомість дитина навіть не здогадується, що анімованим персонажем керує досвідчений психолог. Це ініціатива Академії Турботи "Ізі".

А нещодавно до Морквинки приєдналася її бабуся — Морква Горіхівна. Цим персонажем керують пані старшого віку, які у межах проєкту спілкуються з дітьми 6-8 років.

Як розповідає "Телеграфу" засновниця Академії Турботи та авторка курсу Анастасія Свобода, усе почалося зі статті про проєкт в Зімбабве, де бабусі стали психологами.

За таких умов до ініціативи долучаються не лише діти, але й старші люди, які теж стикаються з кризами.

— Ідея запала мені в душу, тож я поділилася нею з нашою командою. Проте наш проєкт — це не про бабусь на лавочках, а про дещо технологічно складніший онлайн-процес, — говорить Анастасія Свобода.

Тож було вирішено зробити експеримент.

— Моя мама стала першою Морквою Горіхівною. Вона яскрава, активна, із хорошим почуттям гумору — ідеальний кандидат. Проте ми спершу вирішили перевірити, чи дітям узагалі таке буде цікаво. Тож записали казку, анімували Морквинку, додали їй хустку, щоб вона виглядала бабусею, і розповсюдили її серед наших підписників. Результат перевершив очікування: 95% опитаних дітей хотіли, щоб їм дзвонила така "бабуся", — ділиться авторка проєкту.

Терапевтичний ефект ідеї психологи довели для двох сторін учасників процесу: адже для дітей образ бабусі/дідуся є символом тепла, захисту та мудрості, що створює безпечний простір для емоційної підтримки. Для самих бабусь подібна активність також сприяє психологічному відновленню.

Врешті-решт, команда розробила план проєкту, знайшла охочих бабусь та визначила, як саме вони будуть комунікувати й підтримувати дітей. Тоді 50 малюків отримали безплатні психологічні дзвінки. Підтримка ментального здоров'я охопила два покоління. Було створено дві казки та записано один подкаст. Команда отримала понад 300 теплих відгуків.

"Всі діти потребують зараз особливої уваги"

Загалом Академія Турботи орієнтована на різні категорії дітей. Тут працюють з дітьми, які мають досвід травм — через втрату близьких, фізичні чи емоційні потрясіння.

Коли батьки подають заявку, команда ретельно вивчає інформацію через анкету. Якщо виявляється, що дитина пережила серйозну травму, наприклад її батьки — військові, чи перебувають у полоні, її обов'язково направляють до психолога. Для тих дітей, які потребують підтримки, але не зазнали глибоких втрат, залишають роль Моркви Горіхівни.

— Насправді всі українські діти переживають травму через війну. Проте є важлива різниця між тими, хто втратив рідних або пережив важкі події, і тими, хто просто потребує допомоги для адаптації до нових умов. Моркви Горіхівни не є професійними психологами, тому їхня роль не полягає у традиційній психоедукації. Вони надають емоційну підтримку і допомагають створювати безпечне і гармонійне середовище для дітей, — пояснює авторка курсу Анастасія Свобода.

"Тато військовий, і донька дуже хвилюється за нього"

Частина дзвінків з Морквою Горіхівною є тристоронньою – учасниця курсу (літня пані), дитина та близький дорослий (наприклад, батьки). Це потрібно для того, щоб дорослі могли контролювати процес, а також долучалися до світу дитини через ігри. Згодом вони можуть грати безпосередньо з дітьми й без учасниць курсу.

Як розповідає "Телеграфу" Яна Федорова-Комісар, їхня родина дізналася про проєкт з соціальних мереж. Їх зацікавила ідея турботи про ментальне здоров’я. Оскільки розмова проходить із психологом, жінка сподівалася, що він поспілкується з дитиною та, можливо, зверне увагу на проблеми у вихованні чи емоційному стані.

— Наш тато військовий, і, так чи інакше, донька дуже хвилюється за нього. Я можу не помітити тривожності, яку зможе розгледіти спеціаліст. Інколи у Злати трапляються різкі перепади настрою, — розповідає жінка.

На щастя, дитина відреагувала на Моркву Горіхівну з цікавістю. Перед дзвінком Яна сказала їй, що подзвонить бабуся Морквинки, тож Златі було цікаво поспілкуватися та познайомитися.

— Найбільше нам сподобалися нові й цікаві методи та ігри, які допомагають справлятися зі стресом і емоціями. І, звісно, скринька чудес. У Злати тепер дві скриньки — від Морквинки та від Моркви Горіхівни. В одну вона кладе негативні емоції, а в іншу — приємні спогади та позитивні почуття, — розповідає жінка.

Наразі Яна більше не спостерігає у доньки різкі зміни настрою.

Тетяна Руженко, ще одна мама, яка теж вирішила взяти участь у проєкті.

— Ми теж вирішили спробувати. Тим більше війна, страх темряви… Одним словом, було над чим працювати. Донька спочатку була скута, але Морквинка знайшла до неї підхід, розговорила й викликала довіру. Зрештою моя Злата дуже прив’язалася до Морквинки, полюбила її. Особливо сподобалося, що зустрічі проходили не за шаблоном, а по-справжньому щиро. Злата танцювала, співала, розповідала всі новини та секрети. Це була справжня довіра! — ділиться Тетяна.

Раніше жінка скептично ставилася до психологів.

— Коли ми евакуювалися, з нами вперше працював психолог, і тоді я зрозуміла, що спеціаліст може пояснити багато важливих речей, навчити розуміти себе, допомогти впоратися з хаосом у голові, подолати відчай і страхи, — зазначає вона.

Наприклад, Злата боялася собак (одного разу на неї напали вівчарка та алабай), і цей страх вони пропрацьовували з психологом.

— А тут війна, евакуація, потім повернення, перший клас на Закарпатті, новий клас онлайн у Харкові, вдома всі нервують… Коли я зрозуміла, що не справляюся, вирішила працювати з психологом і записала Злату, щоб отримати позитивний результат, — розповідає Тетяна "Телеграфу".

За її словами, сказати, що дитина змінилася на 100% на краще, звісно, не можна.

— Та, мабуть, так і не буває. Але зміни є. Іноді вона скаже щось підтримуюче, і я розумію, що цьому її навчила Морквинка чи бабуся. А ще дихальна техніка дуже допомагає, коли ми сидимо у ванній під час повітряної тривоги та ховаємось. Результати поки маленькі, як насіннячко, яке з часом виросте у щось добре й світле… Це накопичувальний ефект, — підсумовує жінка.

Стресостійкість та інші навички

Морква-Горіхівна проводить короткі зустрічі — 25 хвилин. За п’ять дзвінків можна посіяти зернятко корисних звичок, розповідає авторка проєкту Анастасія Свобода.

— Для цього ми використовуємо цікаві інтерактивні ігри. Наприклад, у межах сюжетної історії грають у гру "Подяка-Морвʼяка", яка навчає вдячності. Гра має прості правила, і після дзвінка дитина грає в неї з дорослими вдома. Таким чином звичка переноситься в повсякденне життя родини, — пояснює жінка.

Окрім дзвінків, використовуються інструменти, як-от "Трекер добрих звичок" і "Скарбничка чудес". Трекер пропонує завдання на кожен день: сьогодні гра вдячності, завтра — "Куля-Конфліктуля" тощо. Наприкінці проєкту дитина отримує "Скарбничку чудес" з іграми для подальшого використання.

Дитина поступово вчиться справлятися з негативом, підвищувати навички комунікації, емоційного інтелекту, емпатії та стресостійкості.

Деякі бабусі фарбують волосся в помаранчевий

Рівень залученості панянок вражає. Вони впевнено долають труднощі, зростають професійно й особистісно. А чатики онбордингу приємно "палають" і як зазначає команда Академії Турботи: "читати чатик з панянками 60+ це особливий вид терапії", адже панянки відчувають, що потрібні, відчувають що можуть бути корисними й професійно допомагати.

Хтось навіть пофарбував волосся в помаранчевий, щоб "вжитися в роль".

Одна з жінок, що стала учасницею проєкту у ролі Моркви Горіхівни — Лариса Смирнова. За її словами, наші діти — дуже цікаві й розумні. А участь у проєкті дозволила відчути себе важливою частиною підтримки для малечі, яка пережила тяжкі часи.

— Енергії, безумовно, додалося. Я впевнена, що чужих дітей не буває. Кожен може зробити щось невелике, але значуще для суспільства. І я рада, що змогла спілкуватися з дітками. У мене тепер є енергія та плани — я хочу продовжувати працювати в цьому проєкті, — ділиться жінка з "Телеграфом".

Особлива історія — у Вікторії Біркентале, 63-річної педагогині з Донецька. Двічі переселенка, вона пережила окупацію рідного міста у 2014 році, а потім дивом врятувалася з Маріуполя у 2022-му. Зараз живе у Вінниці.

— Я вже на пенсії. Оформила її буквально за три дні до початку великої війни — 21 лютого 2022 року. Планувала присвятити себе вихованню молодшого онука, але через пережите стан був дуже важкий. Згодом почала відновлюватися через програми психо-соціальної підтримки, — розповідає Вікторія.

Волонтерство пані Вікторія вважає своїм покликанням. Робить окопні свічки для фронту, плете маскувальні сітки та теплі речі для захисників. Впевнена, пенсія — не привід зупинятись.

Одного разу її увагу привернуло оголошення для харизматичних жінок 60+, які дружать із технологіями та мають досвід роботи з дітьми. Програма обіцяла ментальну підтримку, нові знання й можливості для професійного розвитку.

Жінка відразу зрозуміла, що це — саме те, що їй потрібно.

— Я вже мала досвід роботи з дітьми: викладала в музичній школі, працювала з молодшими класами, а також у вищій освіті. З технологіями теж усе гаразд, адже я знайома з різними платформами ще з 2014 року, коли наш університет перейшов на дистанційне навчання, — згадує Вікторія.

Перед тим, як стати Морквою Горіхівною для дітей, жінка пройшла підготовку. Тепер Вікторія відчуває, що здатна допомогти не лише своїм дітям та онукам, але й ширшому колу людей.

— Мій онук, хоч і зовсім маленький, пам’ятає моменти з Маріуполя. Ми намагаємося робити все, щоб зменшити стрес для нього, — ділиться Вікторія з "Телеграфом".

Діти, особливо ті, які пережили війну, часто носять у собі багато болю. Це проявляється по-різному: нервовими зривами, замкнутістю чи іншими реакціями. Як говорить Вікторія, важливо підтримувати не лише дітей, а і їхніх батьків, особливо мам. Оскільки коли мама шукає допомогу для дитини, вона шукає її й для себе.

Як відбувається навчання для пані 60+?

Перед тим як поєднати бабусь та дітей, панянок готують. Навчання для майбутніх Морквин Горіхівн триває три тижні.

За перший тиждень, учасниці вивчають основи психології: як правильно спілкуватися з дітьми, особливості дитячої психіки та вікові відмінності. Також вони отримують матеріали для самостійної підтримки та розвитку стійкості.

На другому тижні жінки поглиблять свої знання про методику проєкту, його цілі та специфіку роботи з дітьми. Учасниці знайомляться з інструментами, які використовуються для роботи.

Третього тижня відбувається безпосередня підготовка до дзвінків дітям. Учасниці аналізують анкети дітей, створюють індивідуальні характеристики та готуються до спілкування.

"Не всі учасниці проєкту Моркви Горіхівни пройдуть відбір для роботи з дітьми"

Персонаж Моркви Горіхівни фактично є пілотним проєктом. На першу зустріч зареєструвалося 70 осіб, але прийшло 50, і лише 20 з них долучились до навчання. З цієї кількості 10 жінок зараз працюють з ІЗІ Академією Турботи.

Річ у тім, що наприкінці кожного тижня відбувався відбір.

— Ми коректно попрощалися з тими, хто наразі не готовий працювати з дітьми. Учасниць ми інформували, що наша мета — не лише допомогти дітям, але й забезпечити комфорт і розвиток для самих панянок. Якщо хтось стикається зі стресом чи має труднощі, ми пропонуємо приєднатися до наступної хвилі проєкту, — ділиться Анастасія Свобода.

Багато учасниць самі розуміють, що їм складно, і вирішують продовжити навчання пізніше. В результаті залишаються найпідготовленіші та найбільш підковані.

Це онлайн-проєкт, тож жінки та діти можуть приєднатися з будь-яких міст.

Хто фінансує проєкт

Проєкт з морквинками фінансується урядом Німеччини, що дозволяє забезпечити безплатну участь дітей. Зараз Анастасія Свобода працює над створенням стратегії, яка дозволить залучити бізнес для подальшої підтримки ініціативи. Мета — створити стабільні умови для оплати роботи учасниць проєкту, проджект-менеджера та інших співробітників, аби діти й надалі могли брати участь безплатно.

На цю мить жінки, які виконують роль моркви Горіхівни, отримують певну плату, що є для них додатковою, а не головною мотивацією.

— Важливіше — це досвід, навчання та можливість бути частиною ком'юніті. Наприклад, учора ми мали випускну зустріч. Тепер ми стали друзями, відвідуємо виставки й підтримуємо одна одну, — говорить Анастасія.

Коли можна буде реєструватися?

Як розповідає "Телеграфу" засновниця Академії Турботи та авторка курсу Моркви Горіхівни Анастасія Свобода, протягом проєкту планується два курси: один уже завершився, а другий відбудеться навесні.

Батьки можуть реєструватися вже сьогодні, оскільки їх внесуть до списку резерву. Для панянок старшого віку радять стежити за соцмережами — їх обов'язково сповістять, коли буде можливість долучити.

На цей час Академія Турботи проводитиме дзвінки, де Морквинка виконує роль психолога, а також організовує інші курси для підтримки дітей.