Більше, ніж просто готель: історія будівлі, яка вважається одним із символів Дніпра

Як легендарний Будинок лікаря пережив імперію, війни та перебудову

Старі будівлі – це не просто стіни та дахи, а справжні свідки часу. Вони допомагають відчути атмосферу минулих епох, зберігають у собі безліч історій та нагадують про людей, які будували та змінювали міста.

На початку XX століття на розі Катерининського проспекту та Первозванівської вулиці знаходився торговий ряд, який належав купцеві I гільдії Прокофію Белявському. Пізніше власником став Володимир Хренніков. Саме він виношував ідею збудувати на цьому місці прибутковий будинок, який би став діловим, культурним та архітектурним центром Катеринослава. В 1909 він розширив ділянку, викупивши частину сусідньої території, а вже в жовтні відбулася закладка будівлі.

Проєкт будівлі у стилі українського модерну Хренніков виконав сам, надихаючись ідеями Дмитра Яворницького. У роботі також брали участь молоді петербурзькі архітектори. У 1914 році городяни побачили монументальну чотириповерхову будівлю з білосніжними фасадами, яскравою майолікою, запорізькими вікнами та дахом із червоної черепиці. Особливо вражав вхід до театру "Палас", де на стіні з майоліки був зображений килим з павичами та квітами, а всередині висіли люстри у формі кораблів у дусі Київської Русі.

Життя всередині будівлі було таким же насиченим, як і його архітектура. Вже з 1914 року тут почали працювати магазини, кінотеатр, а згодом — художній музей. У 1920-1930-х роках будівлю активно використовували радянські установи: райком партії, профспілки, клуб лікарів, а також театр юного глядача "Піонер". Водночас будинок отримав назву "Будинок лікаря" через розміщення у ньому медичного клубу та бібліотеки. Внутрішнє планування кілька разів змінювалося, але капітального ремонту будівля не знала до 1936 року, коли відреставрували дах.

За часів Другої світової війни доля будівлі склалася трагічно. Спочатку у ньому розмістили німецький кінотеатр та адміністративні установи. Тут же зберігалися уцілілі архіви та міські плани. Але у жовтні 1943 року, відступаючи, німецькі війська підпалили будівлю. Від колишньої пишноти залишилися лише закопчені стіни.

Відновлення будинку Хреннікова розпочали у 1952 році. Через два роки у будівлі відкрився готель "Україна". При реконструкції намагалися зберегти вигляд фасадів, але архітектура даху була значно спрощена: зникли вежі, балкони та багато декоративних елементів. Внутрішній простір також перебудували – з’явилися стандартні готельні номери та ресторан.

За радянських часів тут мешкали партійні працівники, працював ресторан, а згодом — звичайні городяни. А у 1990-х роках готель капітально реставрували за участю ірландської компанії IFH.

Тоді ж було відкрито сучасну версію будівлі — "Гранд Готель Україна" з казино. Реставрація повернула будівлі частину загубленого шарму, оновивши її для нового часу, але з повагою до історії.

Готель пережив пожежу у 2011 році, внаслідок якої було втрачено купол центральної вежі. Примітно, що великий годинник не постраждав. Проте цілий рік, аж до 2012-го, над ним майорів синій пластиковий навіс. У 2012 році куполу повернули первісний вигляд.