Козинська аномалія: як у заказнику під Києвом утворилася незаповідна "діра" під приватну забудову

Навколо земельної ділянки закрутився справжній детектив із гучним арештом та багатомільйонним шантажем

Прямо посеред державного ландшафтного заказника "Козинський", в оточенні заповідних земель, хочуть побудувати черговий елітний котеджний комплекс площею 25 га. І хоча виділені під це ділянки (які, до речі, невідомо як стали приватними) за цільовим призначенням не передбачають капітальної житлової забудови, а дороги й інші комунікації для котеджів доведеться прокладати через землі заказника, схоже, що цьому вже нічого не зможе завадити. Адже теперішній власник землі – партнер скандального нардепа-забудовника Вадима Столара та одночасно чоловік соратниці президента.

"Телеграф" відстежував ланцюжок подій, як земля, яка мала б бути заповідною, спершу була відведена під дачні будиночки, а потім взагалі стала предметом уваги для людей з оточення Володимира Зеленського.

Хто і коли створив козинський заказник, що передбачало його створення

У 1994 році тодішній президент України Леонід Кучма підписав указ №750/94 – про створення на території України низки великих заказників загальнодержавного значення. З поміж інших до заповідної території було віднесено місцевість в Обухівському районі Київської області — ділянку заплави Дніпра між обводним каналом та річкою Козинкою площею 967 га. Так утворився заказник "Козинський".

В указі зазначалося, що землі новоствореного заказника становлять собою "мальовничий ландшафтний комплекс, який має водоохоронне значення, місцезнаходження популяцій багатьох цінних гідрофільних видів рослин та тварин".

Вже у 1995 році з’явилося перше Положення про заказник, яке передбачало заборону на ведення на землях заказника низки господарських робіт, зокрема, розорювання земель, меліоративних робіт і "надання ділянок під будівництво".

Звідки у козинському заказнику взялася приватна "діра"

Але у 1997 році у Технічному звіті, яким було встановлено межі заказника, і пізніше в Генплані Козина, затвердженому в 1998 році, з’явилася явна "будівельна" аномалія. Так на Генплані можна помітити, що певні ділянки прямо посередині козинського заказника зарезервовано під забудову (про що свідчать відповідні позначки). І навіть позначено, які саме приватні фірми могли тоді на неї претендувати — можна розібрати назви російською: ООО "Солид", ООО "Кальмиус", ООО "Алегро", ООО ВКФ "Инта", КПФ "Спектр" та інші.

Еколог Володимир Борейко, до якого "Телеграф" звернувся по коментар, говорить, що така ситуація загалом не унікальна.

"Таке буває досить часто. Скажімо, коли є приватна ділянка, то при створенні заказника її просто "вирізають", тобто так буває. Хоча для природи заказника, це, звичайно, не зовсім добре. І варто було б розібратися, як взагалі ці ділянки стали приватними", — говорить еколог.

Сьогодні з огляду на закритість кадастрової карти важко встановити, для яких конкретно фірм на момент створення заказника цю "діру" зробили початково. Але з матеріалів ЄДРСР точно відомо, коли та для кого місцева влада її остаточно "легалізувала". У 2006 році право власності на ділянки в межах цієї "діри" (усього площею 25 га) відійшло трьом пов’язаним між собою компаніям: ТОВ "Арка-Інвестмент", ТОВ "Накфа" та ТОВ "Акрополь-К". Саме на них були оформлені відповідні свідоцтва про право власності на землю, видані Обухівським районним відділом земельних ресурсів.

При чому тут Кравчук

Дані системи YouControl свідчать, що з 2009 року ТОВ "Акрополь-К" було засновником ТОВ "Арка-Інвестмент" і ТОВ "Накфа", але своєю чергою належало двом іншим компаніям – ТОВ "НАД" (10%) та ТОВ "Еко-Інвест-Строй" (90%). Ну а серед засновників "Еко-Інвест-Строй" з того часу і по сьогоднішній день вказано першого президента України Леоніда Макаровича Кравчука. Йому належала частка у 20% "Еко-Інвест-Строя", тобто фактично трохи менше п’ятої частини земель посеред козинського заказника.

У 2008—2009 роках між компаніями — власниками землі та державним "Укрексімбанком" було укладено низку кредитних договорів загальною вартістю 100 млн грн, заставою для яких стали саме ці ділянки посеред козинського заказника. Але вже наступного року у компаній виникли фінансові проблеми – вони не змогли платити відсотки по кредиту. І "Укрексімбанк" подав до суду, вимагаючи стягнення застави.

Хто зараз власник землі посеред козинського заказника і за скільки її придбав

Після багаторічної судової тяганини коштовні 25 га все-таки відійшли "Укрексімбанку". І зрештою у 2022 році були виставлені на відкриті торги за ціною у 377,6 млн грн. Перший аукціон не відбувся, і у 2023 році ділянки було виставлено повторно, але вже за ціною майже у 4 рази дешевше – 98,9 млн грн. І там їх придбав інвестфонд "Моноліт" (повна назва Акціонерне товариство закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Моноліт, або АТ "ЗНВКІФ "МОНОЛІТ") за ціною 118,7 млн грн.

Інвестфонд "Моноліт" — досить цікава компанія. Якщо простежити її діяльність, то виявиться, що вона не вперше бере участь у проєктах, пов’язаних з "ризикованою" нерухомістю. Наприклад, саме "Моноліт" купив приміщення КБ НАН України в Житомирі, яке до того без успіху пробували продати 12 разів. А в Києві цей інвестфонд був помічений у спробі продати у 2024 році історичну будівлю XIX сторіччя (прибутковий будинок Ясько по вул. Велика Васильківська, 63).

Що відомо про Антона Дрепіна, чия фірма викупила землю посеред заказника

Єдиним власником АТ "ЗНВКІФ "МОНОЛІТ", згідно з YouControl, записаний Антон Вікторович Дрепін.

Про Дрепіна відомо, що він громадянин України, який народився у 1987 році у Німеччині. Початок трудової діяльності Антона Дрепіна включає найрізноманітніші напрямки – банкір (працював спершу менеджером, а потім і директором відділення "Правекс Банку" Черновецького, 2005-2009 роки), чиновник (перебував на керівних посадах КП "Автотранспортне підприємство КМДА" 2009-2010 роки, КП "Київжитлоспецексплуатація" 2010-2013 роки), директор сміттєпереробного заводу "Рециклінг-Центр" (2012 рік), керівник хлібо-кондитерського підприємства "Солодке життя" (2012-13 роки).

У ЄДРСР можна знайти дані, що під час перебування Дрепіна на посаді начальника КП "Київжитлоспецексплуатація" його було звільнено за прогули. Також у ЄДРСР є дані, що Дрепін як керівник "Київжитлоспецексплуатації" намагався збанкрутити Народно-демократичну партію України та виселити з їхніх приміщень Національну спілку композиторів України та навіть телевізійне інформагентство "Вікна".

У 2015 році Дрепін пішов у політику і протягом 2015-2020 років представляв фракцію "Солідарність" Петра Порошенка як депутат Київської міської ради. Бувши членом відповідного комітету опікувався питаннями бюджету та соціально-економічного розвитку міста. У 2020 році знову намагався балотуватися до Київради, цього разу від "Перемоги Пальчевського", але партія не подолала виборчий бар’єр, відтак Дрепін депутатом не став.

За часів свого депутатства Дрепін потрапляв у низку скандалів. Один із найгучніших стосується захоплення приватною фірмою землі на Трухановому острові. Ще один – розтрати коштів під час будівництва Театру на Подолі в Києві.

Серед основних бізнес-партнерів Антона Дрепіна найчастіше згадують бізнесмена-забудовника та нардепа від ОПЗЖ Вадима Столара. Саме Дрепін начебто очолював неформальну групу Столара в Київраді. ЗМІ також писали, що Столар і Дрепін могли бути серед головних інвесторів сервісу Helsi до його придбання компанією "Київстар".

Окрім того, відомо, що Вадим Столар та інвестфонд "Моноліт" Антона Дрепіна є співвласниками ТОВ "Ньюс Нетворк", якому належали два колишні телеканали Вадима Рабіновича.

Фактор дружини

Та одним з основних елементів політичного та бізнес-капіталу Антона Дрепіна зрештою могла виявитися (нехай це звучить дещо цинічно) його дружина – Віолетта Дрепіна. У своїх деклараціях Дрепін вперше вказав дружину у 2018 році (тобто, ймовірно, одружилися вони у 2017-му, до президентства Зеленського).

А починаючи з 2019 року пані Віолетта офіційно працює на посаді "Радник кабінету Президента України".

Як вона туди потрапила? Та, найімовірніше, як і більшість людей з найближчого оточення президента – через "Квартал 95". У щорічній декларації Віолетти Олександрівни, поданій у 2020 році (тобто за 2019 рік), можна прямо про це прочитати – серед її доходів значиться гонорар, отриманий від ТОВ "Квартал 95" (нинішні засновники Сергій Шефір та Тімур Міндіч, а до обрання президентом – і Володимир Зеленський). А згідно з даними YouControl, у базі даних фізичних осіб-підприємців зареєстрований ФОП "Дрепіна Віолетта Олександрівна" з основним видом діяльності "Надання послуг перукарнями та салонами краси", що дало підставу журналісту Володимиру Бондаренку назвати Віолетту Дрепіну "стилістом Зеленського".

Варто зауважити, що діяльність особи на посаді "радник кабінету президента" регулюється тим самим положенням, що й звичайного "радника президента". Відтак повноваження Дрепіної дозволяють запитувати та отримувати від усіх органів влади фактично будь-яку інформацію, документи та матеріали, використовувати державні системи спецзв’язку і навіть ініціювати підготовку проєктів актів президента України.

Усі ці нюанси варто врахувати, досліджуючи історію з 25 гектарами посеред козинського заказника вже після її придбання "Монолітом" Антона Дрепіна. А історія – справді варта уваги, адже навколо цієї землі закрутився справжній детектив – з голосним арештом, багатомільйонним чи то шантажем, чи то шахрайством щодо Дрепіна та ймовірною участю у всьому цьому дійстві не останніх представників Нацполу.

Як Дрепіна заповідною землею шантажували і при чому тут слідчі Нацполіції

Тут варто зробити невеликий "ліричний відступ" і згадати, що усі землі козинського заказника – це справді мальовничий куточок природи, який знаходиться коло води та ще й близько до Києва. Не дивно, що періодично їх пробували захопити у різний спосіб. Найцікавіша історія — коли Обухівська РДА "підшаманила" з розмірами заповідника. Схема була наступна: у 2008 році Обухівська РДА вирішила встановити межі заказника "Козинський". Для цього найняла приватну фірму, яка розробила технічну документацію із землеустрою. А Обухівська РДА її затвердила. Тільки от пізніша інвентаризація виявила, що внаслідок схематозу від Обухівської РДА площа заказника начебто лишилася тією самою, але за рахунок того, що межі були зсунуті на водні об’єкти, "вивільнилося" 40 гектарів заповідної землі. Яку обухівські чиновники радо і спробували "загнати" приватним особам.

"В результаті проведеної інвентаризації виявилось, що при збереженні загальної площі заказника його межі було змінено, точніше, перенесено межі та фактично вилучено земельну ділянку площею, яка відповідно до технічного звіту є територією ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Козинський", — йдеться, зокрема, у матеріалах адміністративного судового розгляду, датованого ще 2010 — 2012 роками.

Згодом з цієї адміністративної справи виросла і низка кримінальних справ, які стосувалися земель на південних околицях заказника "Козинський", що начебто "вивільнилися" завдяки "шаманству" з межами заказника у 2008 році.

А тепер повернемося до Дрепіна і придбаної ним ділянки. 13 червня 2024 року, тобто буквально через кілька місяців після придбання Інвестфондом "Моноліт" Дрепіна землі посеред козинського заказника в "Укрексімбанку", старший слідчий Головного управління НПУ несподівано вирішує відкрити кримінальне провадження щодо цієї землі за №12024000000001915. У зв’язку із розслідуванням провадження слідчий НПУ звертається до суду з клопотанням про тимчасовий доступ до речей та документів. Але вже 2 жовтня 2024 року він своє клопотання відкликає.

16 жовтня 2024 року слідчий знову просить суд надати доступ до речей та документів. Одним із основних аргументів слідчого стають висновки згаданого вище адміністративного розгляду, який, нагадаємо, стосувався південних околиць заказника (але аж ніяк земель Дрепіна). А 11 листопада 2024 року слідчий знову звертається з клопотанням до суду, цього разу з проханням повернути своє попереднє клопотання про обшук.

Такі дивні маніпуляції, які, на перший погляд, говорять про явну некомпетентність слідчих Нацполіції, насправді можуть дуже просто пояснюватися, якщо мали на меті простимулювати Дрепіна поділитися частиною його коштів. Але, очевидно, той, хто придумав цю схему, не зовсім розумів, з ким зв’язався. Особливо враховуючи фактор зв’язків Дрепіна та посади його дружини.

У результаті про подальший розвиток подій відомо вже з інформації ДБР, яке 18 листопада 2024 року скромно відрапортувало про затримання "шахрая, який вимагав у комерсанта 700 тисяч доларів США за "вирішення питань" з нерухомістю". Щодо шантажиста було відкрито кримінальне провадження (№62024000000000603), йому інкримінували правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою).

Судячи з матеріалів ЄДРСР, перша зустріч шахрая (його ім’я досі лишається невідомим. — Ред.) з Дрепіним сталася у червні 2024 року (нагадаємо, якраз коли відбулося відкриття "першого" кримінального провадження). А передостання, на який Дрепін пообіцяв заплатити кошти, — 11 листопада 2024 року (якраз у цей день слідчі черговий раз "відкликали" клопотання про обшук).

Ці факти, і навіть інкримінована стаття, досить прозоро вказують на залученість до схеми з шахрайством працівників Нацполу, причому не простих, а з Головного слідчого управління НПУ.

Наразі розслідування участі поліцейських у всій цій історії виділено в окреме кримінальне провадження, але чомусь за все тією ж 190-ю "шахрайською" статтею. Офіс генпрокурора на запит "Телеграфу" відповів, що провадження було зареєстровано 2 лютого 2025 року, а веде його ДБР. Хоча, по ідеї, тут мова повинна йти не про звичайне шахрайство, а про корупційний злочин.

Невтішні висновки

Хоча закінчення начебто щасливе — основний фігурант, який видурював у Дрепіна гроші, наразі під арештом і може сісти на кілька років, але насправді наслідки всієї цієї історії скоріше невтішні.

По-перше, історія з шахрайством дискредитувала в цілому досить корисне розслідування — щодо законності початкового (тобто ще до створення заказника) виділення землі прямо посеред його території. Навряд чи тепер хтось візьметься довести до логічного кінця таке розслідування.

По-друге, наслідком цієї історії може стати дискредитація й інших справ, пов’язаних із заказником "Козинський". Надто вже схожі фабули "справи Дрепіна" з іншими справами, щодо незаконного виділення там землі. Це може означати, що над ними могли працювати ті самі слідчі Нацполу, які, нагадаємо, самі сьогодні потрапили під кримінальне розслідування.

І, найголовніше, по-третє: невідомо, що тепер буде із землею, яку купив Дрепін. Сьогодні ця земля, згідно з Державним реєстром речових прав, має цільове призначення "для індивідуального дачного будівництва", а вид земель – "рекреаційне призначення". Це фактично означає, що на ній не можна будувати капітальні житлові споруди, які потребують розвиненої інфраструктури, хіба що дачні будинки, які не надто б нашкодили заказнику.

Але, як стало відомо "Телеграфу", наразі вже розроблено Детальний план територій (ДПТ), який, окрім іншого, передбачає зміну цільового призначення згаданих "дачних" 25 гектарів. Згідно з цим ДПТ, посеред козинського заказника фактично має з’явитися цілий новий житловий масив з будинками висотою до 15 метрів зі щільністю забудови 50%.

Окрім того, новий ДПТ передбачає роботи навколо водойм (так зване берегоукріплення), активний рух транспорту через заповідну територію (нагадаємо, "ділянка Дрепіна" з усіх боків оточена землями заказника), прокладання різноманітної інженерної інфраструктури тощо.

Наразі відомо, що низка державних органів, які, зокрема, відповідають за збереження заказника "Козинський", висловили суттєві зауваження до розробленого ДПТ і прикладеного до нього Звіту про стратегічну екологічну оцінку.

Найкатегоричнішим був Департамент екології та природних ресурсів Київської обласної військової адміністрації, який у своєму висновку зокрема згадав про заборону будь-якого будівництва у заплавах річок (а зазначена ділянка розташована якраз в такій заплаві) та рекомендував не затверджувати ДПТ, розроблений в інтересах Інвестфонду "Моноліт" Антона Дрепіна.

Також виступило проти забудови на зазначеній ділянці й Державне агентство водних ресурсів.

Але чи вистачить у Київської обласної військової адміністрації снаги наполягати на виправленні або й скасуванні цього ДПТ, який може сплюндрувати заказник? Або, вірніше, чи вистачить снаги протистояти людині, яку "дахує" Столар і дружина якої на короткій нозі з президентом? Що ж, час покаже.

Редакція "Телеграфу" своєю чергою звернулася до Офісу генерального прокурора із запитом, в якому просить прокоментувати низку питань, що стосуються ситуації навколо заказника, але отримана відповідь була досить туманною. Зокрема, ми питали, чи залучені у будь-якій формі органи прокуратури на сьогодні до розслідування обставин оформлення та набуття прав власності на земельні ділянки загальною площею 25 га.

В ОГП зазначили, що "згідно з відомостями Єдиного реєстру досудових розслідувань, територіальними підрозділами Національної поліції розслідування наведених у запиті обставин щодо набуття права власності на земельні ділянки заказника "Козинський" в Обухівському районі Київської області за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора не здійснюється". А надати інші відомості неможливо, з огляду на положення ст. 222 КПК України (недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування. — Ред.).

Редакція й надалі слідкуватиме за історією навколо заказника "Козинський" та обов’язково інформуватиме про неї своїх читачів. Не перемикайтесь.