Територія масових страждань і смертей: що приховують стіни психлікарні у Вінниці (фото)

У Вінниці є психлікарня, в якій проводили жорстокі експерименти над пацієнтами

В Україні є безліч локацій, які вражають не тільки красою, а й цікавими історіями. Наприклад як от покинутий пансіонат у Харкові чи ще робоча психлікарня у Вінниці.

Психіатричну лікарню у Вінниці відкрили 25 травня 1897 року для надання спеціалізованої допомоги населенню Південно-Західного краю. Куратором будівництва та першим директором став Василь Кузнєцов, який ще з 1893 року очолював будівництво окружної лікарні у Вінниці, за даними "Мemory.org.ua".

До 1941 року лікарня налічувала 18 відділень на 1600 ліжок, обслуговувала Вінницьку та Кам’янець-Подільську області, мала бюджет 8 млн крб та власне підсобне господарство з 500 га орної землі, молочною і свинофермою, пасікою та млином, що дозволяло забезпечити пацієнтів та персонал харчуванням.

З початком Другої світової війни понад 150 співробітників були призвані до Червоної армії, а частина персоналу евакуювалася, включно з директором С. Голубковим. Керівництво тимчасово перейшло до завідувачки 6-го відділення Тетяни Фішер, а з серпня 1941 року нацисти призначили директором завідувача 11-го відділення Антона Лук’яненка. На початок серпня в лікарні залишалося 1719 пацієнтів.

Після окупації почалися масові вбивства пацієнтів, особливо серед євреїв та невиліковних хворих, а також розкрадання майна лікарні. Заборона на власні продукти та жорсткі норми харчування, встановлені німецькою владою, призвели до голоду і масової загибелі людей з психічними розладами: за шість місяців чисельність пацієнтів зменшилася майже на 1500 осіб.

В період з жовтня 1941 до квітня 1942 року на території лікарні функціонував госпіталь для радянських військовополонених, де одночасно лікувалося від 500 до 1300 людей. Згодом госпіталь перевели до Житомира. Під час зимової епідемії висипного тифу 1941–1942 рр. число хворих у таборах військовополонених досягало понад 5600 осіб, з них 910 померли. У зв’язку з епідемією у грудні 1941 року було організовано ізолятор на базі лікарні.

У 1941 році на території закладу також розмістили пацієнтів і персонал Обласної клінічної лікарні ім. М. Пирогова, чиє приміщення було віддано під німецький військовий шпиталь.

Навесні 1942 року старі корпуси лікарні передали Вермахту, організувавши тут санаторій, казино та квартири для персоналу ставки Гітлера "Вервольф". Частину пацієнтів перевели до Хмільника, а основний персонал — у нові приміщення у Вінниці. Тоді ж відбувалися цілеспрямовані вбивства людей з ментальними розладами. У березні 1944 року на лікуванні перебувало лише 50 осіб, і достеменно невідомо, чи це вцілілі довоєнні пацієнти, чи новоприбулі.

Кажуть, що раніше методи лікування у лікарні були надзвичайно жорстокими. Пацієнтам застосовували кровопускання, опіки, п’явки, проносні засоби, оцет, голодування та водолікування. Людей одягали у гамівні сорочки, зв’язували ременями, іноді навіть застосовували кайдани. Пізніше, за радянської влади, у психіатричну лікарню часто потрапляли здорові, але небажані режиму люди, над якими проводили жахливі експерименти.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, що в лісах Тернопільщини є руїни замку, якому вже понад три століття.