Там сиділи Бандера та Чорновіл: на території якої тюрми в Україні є масове поховання жертв влади СРСР (фото)

Читать на русском
Автор
Новина оновлена 13 жовтня 2025, 11:57

У міжвоєнний період у Львові діяла політична в’язниця, де стратили до тисячі осіб

У самому серці Львова, на перехресті вулиць Бандери та Коперника, стоїть будівля, що зберігає одну з найтрагічніших сторінок української історії — тюрма на Лонцького.

Колись тюрма на Лонцького була політичною в’язницею, де радянська та нацистська влади знищували ворогів своїх режимів, а нині — Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів. "Телеграф" вирішив розповісти, яку історію має цей заклад.

Музей тюрма на Лонцького, Львів /Колаж "Телеграфу"

Будівлю звели ще наприкінці XIX століття як комплекс для австро-угорської жандармерії. Зовні це зразок неоренесансної архітектури, але за її стінами розгорталися події, сповнені страждань, страху й боротьби.

У міжвоєнний період тут розташовувався слідчий відділ польської поліції, який займався "антидержавними" справами. Саме у цих камерах у 1936 році утримували Степана Бандеру, Ярослава Стецька та Миколу Лебедя під час відомого Львівського процесу.

З початком Другої світової війни споруда кілька разів змінювала "хазяїв". Радянські каральні органи використовували її як місце допитів і розстрілів — лише у червні 1941 року тут було вбито близько тисячі в’язнів. Згодом до міста прийшли нацисти, і тюрма стала слідчим ізолятором гестапо.

Після повернення радянської влади в 1944 році тут діяв слідчий ізолятор НКВС-КДБ, який проіснував до 1991 року. Через його камери пройшли сотні українських дисидентів, серед них — В’ячеслав Чорновіл, Ірина та Ігор Калинці, Стефанія Шабатура, Михайло Горинь.

Після здобуття незалежності громадськість виступила за створення у цих стінах меморіалу пам’яті жертв тоталітарних режимів. У 2009 році музей урочисто відкрили, а вже наприкінці того ж року він отримав статус національного.

Сьогодні експозиція музею розповідає про різні періоди історії тюрми: життя ув’язнених, масові розстріли 1941 року, допити та репресії. Відвідувачі можуть побачити справжні камери, кабінети слідчих, предмети побуту в’язнів і документи, що свідчать про злочини тоталітарних режимів.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, в Україні є місце масового поховання, яке забетонували, щоб ніхто нічого не дізнався.