Пережила чотирі пожежі та страти вʼязнів: які таємниці приховує ця історична будівля (фото)

Монастир бригідок у Луцьку — історичний комплекс XVII століття та пам’ятка архітектури національного значення, який пережив багато трагічних подій.

Там неодноразово спалахувала пожежа, одна з яких охопила майже все місто, та була масштабна страта в'язнів, але нині там є Замковий Свято-Архангельський чоловічий монастир ПЦУ та кілька приватних фірм. Про історію цієї будівлі розповів "Телеграф".

Комплекс виник на початку XVII століття, коли дружина волинського хорунжого Ізабелла Семашко запросила до Луцька орден бригідок, а в 1624 році Альбрехт Радзивілл передав монастирю свій палац, прибудований до південної стіни Окольного замку. Палац переобладнали під келії та облаштували каплицю, а згодом збудували костел Святої Бригіти у стилі бароко, що було завершено у 1642 році. Король Владислав IV Ваза дозволив відкрити хвіртку у замковому мурі до річки Стир, що значно полегшувало доступ до монастиря.

При монастирі діяла школа, де навчалися діти шляхтичів і заможних міщан. Орден бригідок користувався значною підтримкою серед місцевої шляхти та міського населення, отримуючи щедрі пожертви. Відомі як позитивні, так і судові конфлікти бригідок із представниками шляхти. Монастир постійно підвищував добробут житла завдяки пожертвам та активності настоятельок. У 1673 році, за старання настоятельки Теофілії Одинцувної, монастир був звільнений від податків.

Протягом століть комплекс неодноразово постраждав від пожеж: у 1724, 1781 та 1845 роках. Після масштабної пожежі 1781 року монастир і костел були відновлені у стилі класицизму, збудовано велику муровану стіну, що відокремлювала від міста. Однак пожежа сталась і у 1845 році. Вона була більш масштабною. Через обмеження доступу до монастиря ускладнило гасіння вогню, що призвело до масштабної пожежі Луцька з численними руйнуваннями й збитками, оціненими у 150 000 срібних рублів.

У 1879 році орден бригідок у Луцьку ліквідували, останніх монахинь перевели в Дубно та Гродно. Будівлі монастиря пізніше переобладнали під поліційне управління та в’язницю. У міжвоєнний період тюрма вміщувала як кримінальних, так і політичних в’язнів, а після приєднання Волині до СРСР число політичних в’язнів зросло, включаючи священників, членів ОУН, лікарів та представників інтелігенції. Особливо трагічною стала подія 23 червня 1941 року, коли солдати НКВД розстріляли близько 2000 в’язнів. Тюрма діяла до 1960-х років, після чого в приміщеннях відкрили музичне училище.

Нині будівлі монастиря частково пустують і потребують реставрації. Частину комплексу займає Замковий Свято-Архангельський чоловічий монастир ПЦУ, іншу територію використовують приватні підприємства.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, що в Україні є місце, де жили велетні, був монастир, а нині панує нечисть.