До чого тут вівці? В одного харківського села є "кучерява" назва, де воно знаходиться

1951 року в селі з’явився пам’ятник воїнам-визволителям

Коли проїжджаєш повз дорожній покажчик з написом "Баранове", важко стримати посмішку. Погодьтеся, назва звучить кумедно і відразу викликає образи кучерявих отар, що пасуться на місцевих пагорбах. Але за цим "несерйозним" ім’ям ховається багаторічна історія.

Офіційним роком заснування села вважається 1750 рік. В архівних документах село також згадувалося як село Баранова при урочищі Барановому. В імперський період вона належала до Валківського повіту Харківської губернії. На території залишилися залишки скіфського городища.

У 1922 році було утворено Баранівську сільську раду. Село входило до складу Валківського району до проведення адміністративної реформи. Відомо, що 1943 року за територію села йшли бої. У Барановому знаходиться братська могила, в якій поховано 418 радянських воїнів. У 1951 році було зведено пам’ятник воїнам, які загинули при звільненні села від німецьких загарбників.

Після адміністративно-територіальної реформи липня 2020 року село Баранове увійшло до складу укрупненого Богодухівського району.

Звідки походить назва?

Попри очевидну асоціацію з тваринами, історики схиляються до більш "людської" версії. У XVII-XVIII століттях, коли заселялася Слобожанщина, хутори та села часто називали на прізвища їхніх засновників або перших поселенців. Не можна виключати й "професійну" версію. Богодухівський край завжди славився тваринництвом. Якщо в цій місцевості розташовувалися великі кошари або тут жили майстри з овчини, назва могла закріпитися як характеристика багатого господарства.

Баранове сьогодні

Сьогодні Баранове — це затишний куточок Богодухівського району Харківщини на березі річки Турушик (ліва притока річки Мжа), на якій зробили велике водосховище (37 га). Село розташоване за 11 км від Валок (колишнього районного центру) та за 4 км від залізничних станцій Баранове, Ков’яги та Рогівка. У районі села працює невеликий піщаний кар’єр. Населення — 220 осіб.

Є одне село на Чернігівщині, яке неодноразово ставало предметом цікавості істориків. "Телеграф" писав про місцевість з "розпусною" назвою.