Перша згадка про нього з’явилася 630 років тому. Де в Україні є село з "лисою" назвою

Село Лиса, яке розташоване на мальовничому березі річки Золота Липа, сьогодні є не просто точкою на карті Тернопільського району, а справжнім охоронцем історії регіону. Засноване понад шість століть тому, воно пройшло шлях від володіння знатних шляхтичів до центру підпільної боротьби за незалежність України.

Стародавнє коріння і шляхетська спадщина

Історія села офіційно розпочалася 1395 року — саме до цього часу відноситься перша письмова згадка про населений пункт. У XV столітті доля Лиси була нерозривно пов’язана з відомими дворянськими родами: у 1438 році село належало Івану Завиші, онуку Іваниша Унгаруса (Івана Угрина), що представляв впливовий шляхетський рід герба Сас.

Підпільна боротьба

Перша половина XX століття стала для Лиси періодом бурхливого духовного та суспільного піднесення. У селі активно працювали осередки ключових українських організацій:

• "Просвіта" та "Сільський господар" займалися просвітництвом та економічним розвитком;
• "Сокіл" та "Пласт" виховували молодь у патріотичному дусі.

Особлива сторінка історії – участь мешканців у національно-визвольному русі. У лісах та околицях села свого часу функціонувала підпільна друкарня ОУН.

Випробування природою

Село неодноразово стикалося з викликами. У 1957-1958 роках Лиса пережила дві масштабні повені, які увійшли в історію як одні з найважчих природних катаклізмів для цієї місцевості. Адміністративний статус села також неодноразово змінювався:

• До 1990 року. Лиса входила до складу Бережанського району.
• Червень 2020 року. Село офіційно приєдналося до Підгаєцької міської громади.
• Липень 2020 року. У рамках масштабної реформи населений пункт став частиною укрупненого Тернопільського району.

Лиса сьогодні

Станом на останні роки (дані 2016 р.) населення села складає 256 осіб. Попри те, що власне поштове відділення в Лисі відсутнє (обслуговування ведеться через сусіднє село Носів), лисиця залишається важливим історичним об’єктом краю.

Культурна спадщина

Особливе місце в архітектурному вигляді Лиси займають культові споруди. Головною святинею села є церква святого Архістратига Михаїла, зведена ще у 1830 році і та, що зберегла дух старовини до наших днів. Релігійний ансамбль доповнює сучасна каплиця, збудована у 1996 році.

Символом державності став встановлений 1991 року пам’ятник київському князю Володимиру Великому. Монумент було споруджено на честь проголошення Незалежності України.

Є одне село на Чернігівщині, яке неодноразово ставало предметом цікавості істориків. "Телеграф" писав, про місцевість з "розпусною" назвою.