Від князів до світових рекордів: це село має найбільш "апетитну" назву в Україні

Коли чуєш назву цього населеного пункту, перша асоціація виникає не з географією, а з кухнею й ароматом сніданку. Але йдеться зовсім не про страву, а про Волинське село з довгою історією, як існувало задовго до того, як хтось почав щось смажити на пательні.

Що варто знати

• Волинське село Сирники має понад п’ятисотлітню історію, а перші археологічні знахідки на цій території сягають ще часів Київської Русі
• Попри "апетитну" назву, найменування села, ймовірно, походить від назви місцевої річки Серна, а не від популярної страви з сиру
• Громада села офіційно потрапила до Книги рекордів України, приготувавши одночасно майже чотири тисячі сирників

Село Сирники вперше згадується в письмових джерелах у 1450 році. Це робить його одним із стародавніх населених пунктів Волині, які зберегли свою назву й ідентичність. Однак археологічно територія Сирників була заселена раніше — поблизу були знайдені залишки поселень давньоруських часів 12-13 століття.

У середньовіччі ця місцевість належала до історичного регіону Волинь, який віками переходив під вплив різних політичних утворень. Від Великого князівства Литовського та Речі Посполитої до Російської імперії й згодом — до складу Радянського Союзу, а після 1991 року — незалежної України.

Під час Другої світової війни Сирники не були осторонь подій. У 1944 році тут точилися бої під час визволення від нацистської окупації.

Походження назви

За словами старожилів Сирників, колись село мало назву Серніки, адже через нього протікала річка Серна. Проте звідки взялася "нова" назва — невідомо. Вона не має прямого зв’язку з кулінарним терміном.

Одне з найяскравіших місцевих досягнень — Український рекорд із випікання сирників. У 2017 році сільська громада готувала їх так багато, що це зафіксували як рекорд — 3917 сирників за один захід і потрапило "Книги рекордів України".

Раніше "Телеграф" розповідав, що в Україні є село, яке звучить як вихідний день. Воно було засноване у 1873 році та встигло пройти шлях від поселення в Російській імперії до сучасного села.