Як зберегти кілька градусів тепла у квартирі під час відключень: прості поради для українців

Читать на русском
Автор
Новина оновлена 13 січня 2026, 10:07

Злив теплоносія в Києві міг бути передчасним заходом

Ситуація з енергопостачанням у Києві залишається напруженою, однак поки що контрольованою. Так стан справ в коментарі "Телеграфу" оцінює директор київського аналітико-дослідницького центру "Інститут міста" Олександр Сергієнко.

За його словами, з електропостачанням столиця наразі "тримається", тоді як з теплом ситуація складніша, хоча комунальні служби працюють на межі можливостей.

Причина зрозуміла — були уражені критично важливі об’єкти теплопостачання, зокрема ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6. Їх відновлення або переведення на резервні джерела — це складне технічне завдання, яке не вирішується швидко

Сергієнко пояснює, що навіть за повної відсутності опалення багатоквартирні будинки мають певний "запас міцності". Незалежно від того, утеплений фасад чи ні, температура в приміщеннях на рівні до плюс 10 градусів може утримуватися кілька діб — зазвичай дві-три, іноді до чотирьох.

"Будинки, які зводилися у 50–80-х роках, проєктувалися з урахуванням саме таких морозів. Просто в останні роки зими були м’якшими, природа нас пожаліла", – говорить він.

Олександр Сергієнко/KyivPress

Водночас різні типи будинків поводяться по-різному. "Сталінки" з товстими цегляними стінами добре акумулюють тепло, але їх у місті небагато. Цегляні "хрущовки" також утримують тепло відносно добре і мають менший ризик промерзання, оскільки в них немає технічного поверху, а тепломережі проходять безпосередньо в квартирах.

Панельні будинки більш уразливі, хоча багато серій також не мають техповерхів, що частково знижує ризики. Найвразливішою ділянкою експерт називає зовнішній відрізок тепломережі — від котельні до будинку, так званий другий контур.

"Але загалом можна сказати, що кілька діб будинки здатні витримувати морози без критичних наслідків. За цей час або відновлюють теплопостачання, або в критичний момент ухвалюють рішення про злив теплоносія з внутрішньобудинкових мереж", – вважає експерт.

"Хрущовки" у Києві

Експерт вважає, що злив теплоносія почали дещо завчасно, але це рішення було відповідальним. Подібних ситуацій раніше не траплялося, тому тепловики фактично працюють без практичного досвіду дій у таких умовах.

Водночас фізичних ресурсів для екстреного зливу у великій кількості будинків просто не вистачило б: на сотні будівель припадають лише кілька аварійних бригад. У разі різкого погіршення ситуації вони могли б не встигнути, тому перестрахування виглядає логічним.

Ключовим технічним критерієм для зливу є температура води в системі. За температури близько плюс 4 градусів вода має максимальну щільність, а подальше зниження запускає процес замерзання.

"Якщо у внутрішньобудинковій мережі температура опускається до плюс 5 градусів — це сигнал, що систему потрібно зливати", – наголошує Олександр Сергієнко.

Окремо експерт звертає увагу на те, що мешканці та ОСББ можуть зробити самостійно. Якими б товстими не були стіни, без притоку тепла температура всередині рано чи пізно зрівняється із зовнішньою — це базові закони термодинаміки. Питання лише в часі.

"З того, що можна зробити негайно, — перевірити вікна і двері на наявність протягів. Достатньо просто провести рукою вздовж стиків. Якщо є протяг, його легко відчути", – говорить він.

Такі місця варто герметизувати, найпростіше — звичайним скотчем. Це може дати приріст у 2-3 градуси всередині приміщення. Для багатоквартирних будинків важливими залишаються також під’їзди: наявність подвійних дверей створює теплоізоляційну зону, а герметичні вікна зменшують втрати тепла.

Заклеювання вікон від протягів

"Багато що від нас не залежить, але те, що залежить від людей, потрібно робити. Це реально допомагає пережити складний період", – підсумовує фахівець.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, що російські війська систематично завдають ударів по найбільшим містам України — Києву, Харкову, Одесі, Дніпру, Запоріжжю, Кривому Розі. На перший погляд може здатися, що атаки відбуваються хаотично і замкненим колом. Але чи це так насправді — і чому відновлення енергетичної інфраструктури щоразу займає так багато часу?