Цього ви не знали про улюблені льодяники: чому "барбариски" масово скуповували в 1980-х і що з ними робили

"Барбариски" знають усі, але мало хто здогадується про їхню справжню історію

Мало знайдеться цукерок, які так миттєво вмикають режим дитинства, як "барбариски". Червоний льодяник із впізнаваною кислинкою давно перестав бути просто карамеллю.

Сьогодні це частина міського фольклору, аптечка від заколисування й смак, який впізнаєш із заплющеними очима. "Телеграф" розповість про це детальніше.

Чому саме "барбарис"?

Назва походить від латинського слова beiberi — "ведмежа ягода", яким називали барбарис. Через високу концентрацію вітаміну С цю рослину ще називають "північним лимоном" — вона така ж різко кисла, але росте далеко від субтропіків. Саме контраст дикої кислоти ягоди та солодкості цукру став основою тієї самої рецептури льодяників, яку й досі впізнаємо з першого шматочка.

Від маленької майстерні до фабричних партій

Історія майбутнього хіта почалася ще у 1826 році, коли міщанин Сергій Ленов відкрив власну кондитерську майстерню й почав варити карамель із натуральними соками та екстрактами. Тоді кожну цукерку фактично "ліпили" вручну, а барбарис був радше модною новинкою, ніж масовим продуктом.

Справжній прорив стався у 1939 році, коли з'явилася стандартизована рецептура "Барбарису", затверджена для промислового виробництва. Відтоді базовий рецепт змінювався мінімально: це все та ж прозора карамель з виразною ягідною кислинкою, яку нині випускають великі кондитерські компанії на кшталт Roshen, адаптуючи дизайн, але зберігаючи впізнаваний смак.

Барбарис: від давніх ліків до "зірки" карамелі

Ягоди барбарису згадуються ще в ассирійських джерелах VII століття до н.е. як засіб "очищення крові", а згодом вони стали популярними в медицині Єгипту, Індії та країн Близького Сходу. Барбарис — медонос і джерело берберину, антиоксиданту, якому приписують здатність знижувати рівень цукру в крові, підтримувати серцево-судинну систему та навіть мати протираковий потенціал.

Історично чагарник мав і темний бік: у Європі його вважали "винним" у хворобах зернових культур, оскільки деякі грибки-іржі розвиваються саме на барбарисі, через що рослину масово знищували біля полів. У карамелі ж екстракт ягоди давав автентичний смак, а натуральні барвники забезпечували характерний червоний колір, який тепер впізнається без підпису на обгортці.

Несподівані історії про "барбариски"

"Барбариски" встигли засвітитися і в літературі, і в побутових легендах. У 1980-х, під час горбачовської антиалкогольної кампанії, коли цукор став дефіцитом, льодяники масово скуповували для самогоноваріння: "барбариски" розчиняли в бразі замість цукру, а попит на карамель зашкалював.

Факти, які вас здивують

Порятунок у небі

Раніше "барбариски" часто роздавали в літаках. Це не випадковість. Кислий смак льодяника стимулює слиновиділення, зменшує відчуття закладеності вух, приглушує нудоту при заколисуванні та допомагає легше переносити перепади тиску під час зльоту та посадки.

Натуральний червоний колір

Яскравий відтінок "барбарисок" — не обов'язково "суцільна хімія". Для фарбування часто використовують антоціани (барвник Е163) — природні пігменти зі шкірки винограду, чорної моркви та інших темних фруктів, які дають насичений рубіновий колір без агресивних синтетичних домішок.

З чого зроблені сучасні "барбариски"

Сьогодні основа цих льодяників доволі проста: цукор, патока та ароматизатори. За ту саму знайому кислинку відповідають лимонна й молочна кислоти, які балансують карамельну солодкість. Актуальний склад, калорійність і наявність барвників чи ароматизаторів можна швидко перевірити на етикетці або на сайтах великих продуктових мереж.

Для одних "барбариски" — це просто карамельна щодень для інших — льодяник з дитинства, який рятував від заколисування в автобусі чи літаку. У будь-якому разі ці цукерки давно вийшли за межі просто "смаколика" й стали впізнаваною солодкою іконою, що поєднує дві сотні років історії в одній маленькій червоній карамелі.

Раніше "Телеграф" розповідав про цукерки, які вибухали на язиці. Для цілого покоління дітей 90-х і початку 2000-х вони були справжнім дивом.