Київська святиня була гуртожитком: унікальне фото 1967 року показало Лавру в новому ракурсі

Світлина з популярної спільноти нагадує про складний і суперечливий період в історії найвідомішої київської святині

Унікальне фото 1967 року показує Ковнірівську дзвіницю Києво-Печерської лаври у зовсім несподіваній ролі. Замість ченців у приміщеннях барокової пам'ятки XVIII століття жили звичайні радянські громадяни.

Світлина з популярної спільноти "Старі фото Києва", якою поділилася Марина Черемис, нагадує про складний і суперечливий період в історії найвідомішої київської святині. "Телеграф" розповість про це детальніше.

Коли святиня стала комуналкою

Знімок фіксує дивний, на перший погляд, момент: урочиста барокова архітектура середини XVIII століття, прикрашена витонченим ліпним орнаментом і позолотою, служить фоном для цілком побутової радянської реальності. Саме цей контраст і створює особливу атмосферу кадру, змушуючи замислитися над долею українських пам'яток у XX столітті.

У 1967 році Києво-Печерська лавра як монастир не функціонувала. Після закриття за радянської влади у приміщеннях колишньої обителі розмістилися музеї, різні установи, а частину келій і господарських будівель віддали під житло. Для багатьох киян того часу Лавра була не лише визначною архітектурною пам'яткою, а й цілком прозаїчним місцем роботи чи навіть проживання — що сьогодні важко собі уявити.

Ковнірівська дзвіниця: архітектурний шедевр

Дзвіницю на Дальніх печерах звели у 1752–1761 роках за проєктом архітектора Петра Нейолова. Будівництвом керував лаврський майстер Степан Ковнір, ім'я якого і закріпилося за спорудою.

Це струнка восьмигранна двоярусна мурована дзвіниця заввишки близько 41 метра. Нижній ярус має арковий проїзд і службові приміщення, верхній прикрашений коринфськими колонами та арками для дзвонів. Фасади оздоблені тонким ліпним орнаментом з рослинними й стрічковими мотивами. Баня та шпилі були вкриті позолоченою міддю — на позолоту пішло кілька кілограмів золота.

Від духовного центру до "квадратних метрів"

Радянська влада докорінно змінила призначення Лаври. Монастирське життя припинилося, а територія почала жити новим, суто мирським життям. Келії перетворилися на квартири, церкви — на склади або музейні зали, а дзвони замовкли на десятиліття.

Цей період залишив глибокий слід в історії пам'ятки. З одного боку, радянська влада фінансувала реставраційні роботи: зокрема, значні роботи і на самій дзвіниці проводили у 1959–1962 роках. З іншого — духовна функція комплексу була повністю знищена, а унікальні архітектурні споруди використовувалися утилітарно, без урахування їхнього сакрального значення.

Цікавий факт: Ковнірівська дзвіниця розташована біля церкви Різдва Богородиці на Дальніх печерах і вважається однією з найкращих пам'яток барокової архітектури XVIII століття в ансамблі Києво-Печерської лаври.

Від реставрації до відродження

У XX столітті дзвіниця пережила кілька етапів реставрації, що дозволило зберегти її архітектурну цінність. Після відновлення незалежності України та відродження монастирського життя Лавра знову стала православною святинею. Ковнірівська дзвіниця повернулася до свого первісного призначення як частина цілісного духовного й музейного ансамблю.

Сьогодні ця барокова споруда залишається одним з найяскравіших прикладів української архітектури доби бароко та важливою частиною всесвітньо відомого комплексу Києво-Печерської лаври.

Чому такі фото важливі

Архівні світлини, як оця з 1967 року, мають величезну цінність для розуміння історії міста. Вони нагадують, що навіть найвідоміші київські святині пройшли складний і суперечливий шлях у XX столітті. Ці знімки допомагають побачити Лавру не лише як "листівкову" пам'ятку, а як живий простір, де змінювалися епохи, влади й людські долі.

Вони — це не просто ностальгія. Це документальні свідчення про те, як історія впливала на архітектуру, як ідеологія змінювала простір, і як пам'ять про минуле допомагає краще зрозуміти сьогодення.

Раніше "Телеграф" розповідав про унікальний знімок часів, коли один із найкрасивіших католицьких храмів Києва показував киянам зоряне небо замість богослужінь. У 1952 році в його стінах запрацював перший планетарій.