Народжені у 1950–1960-х роках – щасливіші за молодь: в чому їхній секрет

Довіряйте надійному — підпишіться на Telegraf у Google Новинах

Із 1990 року кількість людей із психічними розладами подвоїлася й сягнула 1,2 мільярда, а психічні розлади є провідною причиною інвалідності у світі. Доцент Центру досліджень психічного здоров’я Квінсленду при Університеті Квінсленду Даміан Сантомауро пояснює: зростання показників може бути пов’язане як із тривалим впливом стресу через пандемію, так і з довгостроковими структурними чинниками. Серед них він називає бідність, незахищеність, насильство та послаблення соціальної згуртованості.

У 2026 році емоційний добробут молоді, попри її вік, перебуває в одному з найгірших періодів. Водночас різні психологічні дослідження свідчать, що пік емоційного добробуту може припадати на вік 60–70 років, пише видання OkDiario.

Як вік може змінювати емоційний добробут

Ті, хто зростав у другій половині ХХ століття, жили в середовищі з меншою кількістю подразників. Їм доводилося самим шукати, як проводити час і давати раду емоціям. Із віком люди можуть обдуманіше ухвалювати рішення, менше піддаватися імпульсам і спокійніше реагувати на невизначеність.

Особистість описують за такими рисами, як екстраверсія, доброзичливість, сумлінність, нейротизм і відкритість до нового досвіду. З віком доброзичливість і відкритість зазвичай зростають, а нейротизм, пов’язаний із тривожністю та емоційною нестабільністю, часто помітно знижується. Це може сприяти більшому спокою та задоволенню від соціальних стосунків.

Покоління Z та покоління Альфа зростали серед численних подразників, соціального тиску, економічної невизначеності й постійного порівняння себе з іншими в соцмережах. Та ці обставини не дають підстав пояснювати відмінності в добробуті однією причиною.

"Наші результати свідчать, що поширеність психічних розладів досягає піку у віці від 15 до 19 років – у критичний період розвитку, який може впливати на освітні, трудові та міжособистісні траєкторії", – пояснює співавторка дослідження, почесна доцентка Центру досліджень психічного здоров’я Квінсленду при Університеті Квінсленду Алізе Феррарі.

Надмірна стимуляція в дитинстві

У перші роки життя мозок активно розвивається. Надлишок стимулів може ускладнити обробку інформації та формування когнітивних навичок. Серед можливих наслідків – постійна настороженість, труднощі з розвитком мовлення та уваги.

Надмірна стимуляція може ускладнювати дітям регуляцію емоцій і сприяти тривожності. Вона також скорочує час для вільної та творчої гри. Коли діти постійно зайняті, у них менше можливостей самостійно досліджувати світ і нудьгувати.

"Нудьгувати теж корисно для мозку: не лише тому, що ми виявляємо творчість, шукаючи способи подолати цей дискомфорт, а й тому, що нудьга дає мозку відпочити", – зазначає Національна асоціація психологів в дії Іспанії.

Надлишок інформації та занять, які задають дорослі, може заважати дітям самостійно розв’язувати проблеми, досліджувати світ у власному темпі й розвивати автономність. У підлітків надмірна стимуляція може бути пов’язана з тривожністю, стресом, депресією, труднощами із самооцінкою та формуванням власної ідентичності. Надмірне використання екранів і соцмереж може сприяти цифровій залежності й соціальній ізоляції, скорочувати живе спілкування та послаблювати зв’язки з рідними й друзями.

Нагадаємо, як писав раніше "Телеграф", народжені у 1950–60-х роках були змушені працювати змалку: як це вплинуло на них і в чому їхня головна перевага.