Отрута з присмаком заборони: школярі починають вейпити з 9 років, або Як безкарність ринку породила справжню дитячу епідемію

Чому кількість неповнолітніх курців різко збільшилася останнім часом і що з цим робити

"У нашій компанії вейплять абсолютно всі, десять із десяти", — буденно заявляє "Телеграфу" підліток з випадково обраної групи на столичній Оболоні. Школяр з електронною сигаретою в руках тут уже нікого не дивує. Хімічна залежність стала новим масовим мейнстримом, який остаточно вийшов з-під контролю.

Тютюнопаління й раніше було серйозною проблемою для молоді, але свіжі дослідження фіксують різкий, прямо-таки катастрофічний стрибок в сторону вейпінгу. Абсолютна безкарність точок збуту, відсутність державного контролю та дієвих програм боротьби з цією новітньою бідою — фактично стимулюють повальне захоплення українських дітей небезпечними хімікатами.

"Телеграф" досліджував реалії підліткового вейпінгу на вулицях столиці.

Динаміка катастрофи: як підлітки мігрували в хімічну "тінь"

Хмари хімічного диму вейпів вже давно стали звичним елементом київських вулиць. Проте за цим нібито безневинним "парним" шлейфом ховається жорстка статистика, яка фіксує тотальне захоплення неповнолітніх українців електронними пристроями. Свіжі статистичні дані розкривають справжню анатомію цієї вейп-епідемії.

Ще у 2023 році, згідно з даними Глобального опитування молоді щодо тютюну (GYTS), популярність електронних сигарет серед підлітків віком 13-15 років зафіксувалася на високій позначці у 19,6%. При цьому міжнародні дослідники оцінювали вейпінг як окрему категорію, повністю відокремлену від традиційного тютюну. Але вже тоді було очевидно, що інтерес молоді зміщується у бік вейпів, адже звичайні сигарети курили значно менше підлітків (12,3%).

Вік, що шокує: перша затяжка у початковій школі

Щоб перевірити, як сухі цифри науковців працюють на практиці, журналісти "Телеграфу" вирушили безпосередньо на вулиці столиці. Компанії підлітків для експрес-інтерв'ю обиралися абсолютно рандомно, незалежно від того, тримали вони в руках вейп у цей конкретний момент чи ні.

Результат приголомшує: з п'яти опитаних груп підлітків (в середньому по 2-5 осіб у кожній) лише одна виявилася повністю некурцями. В інших чотирьох – вейпили всі або більшість.

Під час розмов з'ясувалося, що сучасні тинейджери починають експериментувати з нікотином не просто у старших чи середніх класах, як заведено вважати, а ще у початковій школі. Наш співрозмовник, 16-річний підліток, котрий назвався Фішем, спокійно зізнався, що почав курити приблизно в 12 років. Але справжнім шоком для редакції стала розмова з дівчиною з іншої компанії з ніком Білка. Дівчина, якій наразі також 16 років, буденним тоном розповіла, що вперше спробувала електронну сигарету… у 9 років, навчаючись у третьому класі.

"У дев'ять років почала з вейпів. Брат показав, я спробувала, сподобалось", — ділиться вона.

Історія іншого нашого співрозмовника, 16-річного Богдана, який прийшов до вейпінгу в 15 років, виглядає як "класичний" старт через соціальний тиск оточення. "Просто через те, що більшість знайомих, друзів, всі компанії… кожен другий, там майже кожен, блін, і воно якось так потягнуло, що почав курити", — каже хлопець.

Хоча про реальну шкоду від "електронного диму" чули буквально всі опитані підлітки, через ілюзію "безпеки", про яку в розмові згадував ледве не кожен співрозмовник, діти, схоже, сприймають вейп виключно як невинну забаву. І в результаті повністю ігнорують той факт, що хімічний склад рідини руйнує їхній організм змалечку.

Комплекс спокус: що штовхає дітей до "солодкого диму"

У свідомості тинейджерів перша затяжка ніколи не буває результатом якоїсь однієї ізольованої причини. Тут завжди працює цілий комплекс психологічних та соціальних факторів, де внутрішні емоційні стани накладаються на агресивний тиск оточення.

Одним із таких помітних емоційних стимулів для частини дітей сьогодні вважається воєнний стрес. За даними Інституту Марзєєва, залежно від віку і статі від 8,2% до 23,1% опитаних підлітків згадували, що на їхнє рішення почати курити так чи інакше вплинули переживання через воєнну агресію. При цьому електронна сигарета в умовах тривожності для багатьох стає найпростішим інструментом для спроби (звертаємо увагу – саме спроби) контролювати власні емоції.

Коли ми запитали 16-річного киянина з ніком Контекст, що спонукає його вейпити, він відверто відповів: "Очевидно, потреба нікотину. Таким чином просто намагаюся заспокоїти нерви. От і все. Чи виходить? Не завжди. Але це вже звичка".

Бажання "заспокоїти нерви" ніколи не переросло б у повальне захоплення, якби не фактор компанії. Підлітковий вік є максимально вразливим до соціального тиску, і діти у цей період підлаштовуватися під поведінку оточення. Гостра потреба бути визнаним серед однолітків та банальний страх стати "білою вороною" змушують дітей копіювати поведінку друзів. Якщо в компанії вейпять абсолютно всі, підліток підсвідомо капітулює перед цим впливом, щоб здаватися своїм та не випадати із загального колективу.

Проте остаточним, безкомпромісним стимулом для цієї епідемії стає тотальна доступність вейпів: діти сьогодні можуть безперешкодно купити їх на кожному кроці. І абсолютна безкарність продавців такої продукції.

Сліпа зона контролю: дві схеми безкарного продажу неповнолітнім

В Україні, як відомо, діє сувора законодавча заборона на продаж тютюнових виробів та електронних сигарет та рідин особам до 18 років. Проте опитані підлітки одностайно стверджують: обмеження існують лише на папері. Величезна тіньова інфраструктура збуту, яка, за дослідженнями Kantar охоплює понад 93% ринку, налаштована під дітей просто бездоганно.

Пояснення такої сміливості торговців лежить на поверхні. Нещодавній журналістський рейд "Телеграфу" по вейп-точках у великих ТРЦ та супермаркетах столиці (див. статтю "Нікотин-невидимка та харчові добавки для паління: що показав журналістський рейд по вейп-точках у ТРЦ та супермаркетах") наочно довів: цей бізнес і так від самого початку працює практично нелегально. Острівці під вивісками популярних мереж масово використовують фінансовий схематоз: приховують підакцизний нікотин у чеках, маскують його під безкоштовні "подарунки", проводять безготівкові оплати через категорію "побутова техніка" або взагалі приймають гроші на приватні картки фізосіб. А найголовніше, що не отримують за це жодного покарання.

Відтак, оскільки ці точки щодня безкарно порушують податкове та антитютюнове законодавство прямо під носом у фіскалів та правоохоронців, схоже, що ризики, пов’язані з продажем нікотиновмісних виробів неповнолітнім, їх взагалі не турбують. На тлі мільярдних тіньових прибутків загроза отримати дрібний штраф здається ділкам просто неважливою.

Як наслідок, нелегальна роздрібна торгівля спокійно тримається на двох простих схемах, які повністю ігноруються органами контролю.

Перша схема — це точки так званого "німого погодження". Підлітки чітко знають місця (переважно дрібні вуличні кіоски), де продавці ніколи не запитують документи.

"Спокійно просто підходиш в певні місця, і продають нормально, паспорта не питають взагалі", — ділиться досвідом 17-річний Сергій.

Продавець просто мовчки бере гроші у дитини й видає товар. Фіш додає, що в таких ситуаціях усе тримається виключно "на совісті продавця".

"Майже ніколи не мав проблем з придбанням. І я, і продавець знаємо, що мені заборонено продавати вейп-рідину, але і він, і я так само знаємо, що кожен хоче отримати своє: я — заправку для електронки, він — гроші. Тому проблем нема", — розповідає підліток.

Друга схема — це "старший перехожий" або "доросла допомога". У великих супермаркетах чи брендових острівцях у ТРЦ документи перевіряють значно суворіше, тому туди підлітки намагаються не потикатися. Проте вони обходять цей бар'єр за одну хвилину, залучаючи дорослих.

"Я просто прошу людину, яка проходить повз, кажу, що мені треба купити, і мені купують. В основному без проблем", — відверто розповідає Білка.

Жах ситуації криється в тому, що пересічні перехожі абсолютно толерантно ставляться до прохань дітей і спокійно купують їм хімічну отруту.

Батьківська капітуляція на тлі вседозволеності

Ще одним логічним і вкрай тривожним наслідком безконтрольності ринку стало повне руйнування сімейних табу. Якщо раніше за класичне куріння підлітків могли моментально вирахувати, і вони ретельно його ретельно приховували, то сьогодні тинейджери парять відкрито, а батьки про це знають і не втручаються.

"Батьки в курсі, дозволяють", — буденно розповідає 16-річний Фіш. На запитання журналіста, чи сварять його за це вдома, хлопець відповідає з усмішкою: "Мама спочатку була дуже проти всього цього, взагалі не підтримувала. Але зараз вона вже просто змирилася з цим".

Практично аналогічну картину описують і в інших підліткових компаніях Оболоні. Білка розповіла, що спершу батьки чимало її сварили, але потім перестали. Сергій каже, що ще подекуди ховається, але останнім часом все менше.

Відтак, виходить, що скандали, крики та спроби контролю з боку батьків тривають лише перші кілька тижнів, поки пристрої знаходять уперше. Далі настає капітуляція.

Науковці з Інституту Марзєєва лише підтверджують цей факт сухою статистикою: понад половина хлопців (55,8%) та майже половина дівчат (44,4%), які мають досвід використання електронних пристроїв, уже є регулярними щоденними курцями. Вони більше не ховаються від родини. Тотальна доступність вейпів на вулицях та психологічна втома дорослих перетворили важку хімічну залежність на звичайну побутову рутину, з якою всі мовчки погодилися.

Погляд фахівця: як електронні сигарети маскують нікотинову пастку для дітей

Щоб розібратися у причинах підліткового вейпінгу та зрозуміти, як правильно поводитися батькам і педагогам, "Телеграф" поспілкувався зі штатним психологом однієї зі шкіл Оболонського району столиці Оксаною Климець. Фахівчиня ледве не щодня стикається з цією проблемою та ділиться практичними спостереженнями.

— Статистика вказує на серйозне зростання захоплення підлітками, школярами вейпами. Наскільки ви погоджуєтеся з масштабами проблеми?

— Справді, на мій погляд, кількість неповнолітніх курців останнім часом різко збільшилася. Найбільш критичний вік — це 13-15 років. Я не можу стверджувати, що користується електронками абсолютно кожен підліток, але загалом, на жаль, тенденцію можу підтвердити. За моїми спостереженнями, кожен четвертий або п'ятий учень у старших класах точно вживає нікотин у такий спосіб. Що найстрашніше, у практиці вже з'являються діти, які вперше спробували вейпи або почали палити на постійній основі у зовсім дитячому віці — з 10 років.

— Як ви оцінюєте масштаб вживання саме вейпів у порівнянні з класичними цигарками?

— Я переконана, що серйозною проблемою є і одне, і інше. І однаково негативно ставлюся і до цигарок, і до вейпів. Хоча напевно можу сказати, що сьогодні масштаби проблеми з вейпінгом є значно більшими, ніж це було колись із традиційними сигаретами. Річ у тому, що раніше підлітки розуміли, що від звичайної сигарети залишається різкий, стійкий запах тютюну. Його миттєво могли відчути і вчителі в класі, і батьки вдома. Та й пачку важче сховати.

Електронні ж пристрої повністю нівелювали цей ризик. Вони не залишають характерного смороду, а самі девайси стали дуже компактними. Дитині простіше сховати пристрій, умовно, у шкарпетку чи пенал, де він візуально схожий на звичайну ручку або фломастер, в інші місця, на які навіть не подумаєш.

— З чим пов'язаний психологічний феномен "тотального вейпінгу" в компаніях, коли парять "9 із 10", і як дитині вберегтися від цього соціального тиску?

— Підлітковий вік такий, що у цей час вони як губка, дуже швиденько до всього тягнуться. Тут і якісь власні комплекси, і бажання спробувати щось нове, і конкретно бажання бути визнаним якоюсь певною соціальною групою, компанією. Тому так, поведінка групи однолітків та компаній дуже впливає. Щоб показати себе, що "я не гірший за вас", підліток змушений робити те, що навіть не дуже хотів би.

— А як самі діти виправдовують цю свою звичку?

— Найчастіше говорять — це ж не цигарка, тут немає шкоди. Вони говорять, що "я раз спробував, це не так шкідливо". Тобто в них немає остаточного розуміння шкоди.

— Яку роботу у напрямку профілактики вживання вейпів проводить школа?

— Зараз школа намагається навчити підлітка правильно регулювати свої емоції, щоб була відповідальна поведінка, коли він міг сказати "ні" і в компанії, і в деяких випадках — навіть собі. Щоб він розумів і реально оцінював власні потреби. Тобто орієнтуємося передовсім на розвиток критичного мислення, щоб дитина в дорослішання вже йшла з певним набором навичок.

Але в будь-якому випадку тут має бути трикутник: батьки, діти, вчителі.

— А як на практиці має відбуватися цей процес? От, наприклад, вчитель помітив в учня електронну сигарету – алгоритм дій? Відразу вилучати її?

— Ні. Спершу такий вчитель іде до класного керівника і паралельно повідомляє заступника директора. Цього підлітка викликають і просять покласти цей пристрій умовно на стіл. І віддають вже тільки тоді, коли приходять батьки, їм у руки.

— Виклик батьків — це обов'язкова умова?

— Так. Це ж їхня відповідальність. Відтак вони мають бути в курсі, щоб далі слідкувати і реагувати на проблему.

— Ми поспілкувалися з низкою підлітків, і кожен говорить, що їх батьки знають про вейпінг. Чому на вашу думку батьки масово капітулюють перед цією звичкою дітей?

— Тут, звичайно, у кожного свої причини, всіх під загал не можна підганяти. Але в основному, те, що я бачу — це психологічна втома батьків. Отут дійсно вже відіграє свою роль війна. У багатьох просто немає сил: щоб заспокоїти себе, вийти з якихось стресових ситуацій, вони витрачають багато енергії. І ще витрачати сили на регулярні пояснення чи заборони… Тому й думають: "Та нехай уже… аби не щось гірше".

— Що конкретно мають робити батьки, якщо вони дізналися про вейпінг дитини: як реагувати правильно, щоб не втратити довіру та не викликати агресію?

— Перше, що виникає у батьків, коли вони це чують або бачать сам пристрій, — це крик і заборони. Але тут потрібно спочатку взяти себе в руки, спокійно сказати: "Я знаю про проблему". Запитати, як часто дитина вживає вейп, як почувається після. Спробувати з’ясувати причину, чи це закривання емоційних або стресових проблем, чи, можливо, вплив однолітків, чи вже залежність. Батькам дуже важливо дізнатися причину і, вже розуміючи "чому", відштовхуючись від цього, або спробувати вирішити її разом з дитиною, або вже звертатися по допомогу до психолога чи навіть до фахівця з залежностей.

— Як ви, як фахівець, реагуєте на тотальне поширення точок з продажу вейпів?

— Мені це жах як не подобається. Можу сказати, що мене це лякає, іноді навіть злить. Особливо, коли подібні заклади відкриваються прямо поруч зі школами. А найгірше – відсутність реакції влади. Всі ж знають, що продаж заборонений, тим більше дітям. Але реакції нуль. Напевно, це і є однією з основних причин і проблем усієї цієї історії з розповсюдженням вейпінгу. І цю ситуацію точно потрібно змінювати.

Куди дивиться держава: чому паперові заборони програли нелегальному ринку

Як бачимо, масштаб проблеми підліткового вживання електронних сигарет став справді критичним. І це змушує суспільство поставити жорсткі запитання державі та її контролюючим інституціям.

Чи готові сьогодні Податкова, БЕБ та поліція вийти зі своєї сліпої зони та почати реальну боротьбу проти тіньових схем збуту нікотину, які безперешкодно працюють в офлайн-точках та великих ТРЦ? Адже доки теоретичне покарання за продаж підакцизного товару неповнолітнім залишається на папері, дрібні адміністративні штрафи сприймаються нелегальними ділками лише як незначні та цілком прийнятні видатки на тлі мільярдних прибутків чорного ринку.

Водночас ця вейп-епідемія порушує питання про ефективність нинішніх підходів Міністерства освіти та Міністерства охорони здоров'я до профілактики залежностей серед підлітків. Чи спроможна держава відмовитися від застарілих формальних лекцій на користь сучасних програм психологічної підтримки, які б реально допомагали дітям справлятися зі стресом і тиском компаній без допомоги вейпових хімікатів?

Зрештою, є ще одне важливе питання, яке варто адресувати до керівників та пересічних працівників усіх згаданих відомств. У більшості з них є діти та онуки, які ходять тими самими вулицями українських міст, навчаються у тих самих школах і щодня проходять повз яскраві нелегальні кіоски, де маскують отруту.

Невже батьків у чиновницьких кріслах та погонах влаштовує ситуація, коли чорний ринок безкарно руйнує здоров'я майбутнього покоління просто заради надприбутків? Очевидно, що без чесних відповідей на ці запитання та без системного переосмислення контролю, будь-які паперові заборони й надалі програватимуть агресивній індустрії дитячої залежності.

"Телеграф" має намір звернутися із офіційними запитами до керівництва Податкової, БЕБ, Національної поліції, а також Міністерства освіти і Міністерства охорони здоров'я України. Ми хочемо почути публічну позицію очільників цих відомств щодо нинішньої катастрофічної ситуації з підлітковим вейпінгом та дізнатися про конкретні кроки, які вони планують зробити задля вирішення цієї проблеми.

Ми також продовжимо серію матеріалів щодо поширення вейпінгу в Україні. Найближчим часом – чекайте на статтю про медичні аспекти вживання електронних вейпів. Не перемикайтеся.