Понад пів мільйона душ та "дорога смерті". Як виглядає один з найбільших цвинтарів в Україні (фото)

Це кладовище заснували під час епідемії холери

Одним з найстаріших в Одесі серед цвинтарів вважається — Другий християнський цвинтар. Його відкрили ще у 1885 році, вважається, що тут поховано пів мільйона осіб.

"Телеграф" покаже, як виглядає цей цвинтар, а також розповість його історію. Додамо, що ще це кладовище називають Новий християнський цвинтар.

Історія кладовища

Засновано Другий християнський цвинтар було у 1885 році, коли Перший був переповнений. Саме в цей період в Одесі вирувала епідемія холери, а ховати померлих не було де.

Спочатку на цвинтарі не було порядку, там ховали людей хаотично, однак згодом з'явились секції — для православних, католиків та протестантів. Залишки території також поділили між єврейськими, вірменськими та іншими громадами. Кожна секція мала свій вихід.

За часів СРСР на Другому кладовищі ховали відомих діячів культури, їх могили збереглись і досі. Також тут поховано учасників повстання на броненосці "Князь Потьомкін". Під час Другої світової на Новому цвинтарі масово ховали вбитих євреїв.

На території самого цвинтаря, окрім традиційних могил, є склепи, деяким вже понад 100 років та колумбарій — стіна, де стоять урни з прахом.

Легенди про Другий цвинтар

Одна найпопулярніших легенд була пов'язана з Тюремним замком, який розташований навпроти кладовища. Говорять, що звідти у 30-ті роки виїжджали вантажівки наповнені вбитими в'язнями, яких таємно ховали на цвинтарі. Усі люди були жертвами репресії та режиму СРСР.

Згодом тут знайшли кілька братських могил того часу. Через це цю дорогу називають "дорогою смерті", а за переказами, тут можна побачити тіні невинних вбитих людей.

Що з кладовищем зараз

Наразі Друге християнське кладовище не має пам'яткоохоронного статусу. Проте деякі окремі об'єкти його отримали. Наприклад, церква Димитрія Ростовського є пам'яткою архітектури, могила художника Киріяка Костанді – пам'яткою історії національного значення, а дві каплиці – Володимира Кубаша та Дорофея Тульчиянова.

Хто поховані:

• Борис Дерев'янко — український журналіст, сценарист, головний редактор газети "Вечерняя Одесса".
• Борис Нечерда — український поет-шістдесятник.
• Євгенія Клем — педагог, в'язень концентраційного табору "Равенсбрюк"

Раніше "Телеграф" розповідав, як величезний комбінат під Львовом став промисловим кладовищем.