Це найсолодше місто Донбасу: звідки походить його назва і що цікавого там можна побачити сьогодні

Це місто виглядає типовим для донецького регіону, але варто придивитися – і відкривається зовсім інша історія

На перший погляд – це типовий промисловий Донбас. Але варто придивитися – і відкривається місто з 250-мільйонними скам'янілостями, французькими могилами та вулицями, що розповідають про повернення до України.

Це місто – Дружківка. "Телеграф" розповість про його назву та історію докладніше.

Звідки взялася назва

За легендою, там, де зливаються річки Кривий Торець та Казенний Торець, колись стояв пост козака на ім'я Дружко. Так і народилася назва міста. Документально Дружківку вперше згадують у 1781 році як запорізьке поселення на схилах Донецького кряжа. Сьогодні воно розташоване приблизно за 70–80 км на північ від Донецька і понад 500 км на південний схід від Києва.​

Справжній прорив стався наприкінці ХІХ століття. Залізниця Курськ–Харків–Азов, французькі та бельгійські інвестори, металургійні заводи – козацьке село перетворилося на індустріальне місто з європейським акцентом.

Юрський парк посеред Донбасу

Найдивовижніша таємниця Дружківки – це геологічна пам'ятка неподалік Олексієво-Дружківки. Зі схилу балки стирчать скам'янілі стовбури дерев віком 160-250 мільйонів років. Араукарії, де жива деревина повністю замінена мінералами, – це справжній кам'яний ліс, що у 2008 році потрапив до сотні претендентів конкурсу "Сім природних чудес України".

Парадокс міста: унікальний геологічний скарб сусідить із териконами та заводськими цехами. Глибока пам'ять землі поруч із важкою промисловістю – ось справжній портрет Дружківки.

Індустріальний розвиток

У 1920–1930-х роках Дружківка швидко перетворюється на важливе промислове містечко Донбасу. У 1929 році тут будують великий метизний завод, оновлюють старі металургійні цехи, а Торецький завод після реконструкції спеціалізується на вугільному машинобудуванні й до 1941 року має вже понад 5,6 тисячі працівників.​

У 1938 році Дружківці офіційно надають статус міста. Вже за рік тут живе близько 32 тисяч людей.

У 1943 році Дружківка двічі переходила з рук у руки й остаточно була звільнена під час Донбаської операції. У повоєнні роки місто швидко відбудували: оновили заводи, у 1945-му запустили трамвай, а нові масиви Індустріальний, Сонячний, Південний і Піонерський закріпили за Дружківкою статус типового індустріального міста Донбасу.

Лелеки з заводу й французький цвинтар

На виїзді до Краматорська стоять кількаметрові металеві лелеки – їх зварили на машинобудівному заводі. Це майже офіційні ворота міста, must have для весільних фото. Поруч б'є джерело, з якого молодята п'ють воду "на щастя", хоча воно стікає з пагорба, де розташований цвинтар. У парку "Святогір" стоять кам'яні скульптури князів, гетьманів і героїв української історії – це місцевий стімпанк-варіант національного пантеону, створений місцевими майстрами.

Ще один сюрприз – старе французьке кладовище з надгробками інженерів та підприємців, які наприкінці ХІХ століття будували тут перші заводи. Європейський слід залишився не лише в архітектурі, а й у міській пам'яті.

Місто, яке витягло себе з війни

Весна 2014-го могла стати фатальною. Бойовики "ДНР" захопили райадміністрацію, з'явилися блокпости, почалися викрадення. Але самоорганізація активістів і злагоджені дії українських військових врятували Дружківку. 5 липня 2014 року місто звільнили.

У центрі міста стоїть будівля колишньої царської жандармерії 1892 року. Її підвали – це музей-катівня, де в різні часи тримали в'язнів царські служби, НKВС, нацисти, а в 2014 році – бойовики "ДНР".

Сьогодні тут музей, що розповідає про політичні репресії, Голокост, радянський терор і війну Росії проти України. Для Дружківки це не просто туристична локація – це концентрат неприкрашеної історії.

Солодкий символ міста

Дружківка відома в усій Україні ще й своєю халвою – це один із найупізнаваніших "солодких" брендів міста. У місті та в Олексієво-Дружківці працює ТОВ "Кондитерська фабрика "Дружківська"" (колишня харчосмакова фабрика), яка спеціалізується на соняшниковій халві й постачає її у національні мережі супермаркетів, онлайн-магазини та навіть за кордон. Для промислової Дружківки це свого роду "солодка візитівка", яка працює на впізнаваність міста не гірше за машзавод чи кам’яний ліс.​

Отже, Дружківка – це місто контрастів. Тут козацька легенда сусідить із французьким цвинтарем, 250-мільйонні скам'янілості – із сучасними трамваями, а індустріальний пейзаж – із парком української історії.

Раніше "Телеграф" розповідав про місто, в якому кожна епоха залишала свій відбиток, а назва міста пережила всі режими та катаклізми. Воно фактично прилягає до Донецька зі сходу, утворюючи з ним спільну агломерацію.