Його досі пам'ятають з ім'ям радянського розвідника: яку історичну назву повернуло українське місто атомників

Вараш – один із рідкісних прикладів українських міст, що буквально постав на болотах Полісся й завдячує атомній енергетиці. Цей населений пункт у Рівненській області – втілення містобудівної сміливості та символ новітньої історії.

Але його досі пам'ятають з іншим ім'ям. Про історію та перейменування міста "Телеграф" розповість детальніше.

Від Гвараша до сучасного Вараша

Місцевість нинішнього Вараша має глибоке коріння. Ще в XVI–XVII століттях село фігурувало у документах як Гвараш, поступово трансформувавши назву на Вараж. Саме тут — між річкою Стир та стародавніми торф'яниками — століттями жили поліські родини, а село позначене навіть на карті Волинської губернії 1800 року.​

У 1973-му на околиці тихого Вараша почалося будівництво стратегічно важливої Рівненської атомної електростанції (РАЕС). Нове поселення спершу мало назву "селище Енергетиків", а вже 1977 року отримало ім’я Кузнецовськ – на честь радянського розвідника, без прямого зв’язку із місцевою історією.​

Повернення назви

Згодом із розпадом СРСР зросла потреба повернути місту правдиве ім’я — те, що зберігав регіон століттями. Офіційно назву Вараш місто отримало у травні 2016 року, коли відбулась хвиля декомунізації й відновлення національних топонімів. Сам термін пройшов крізь покоління як символ місцевої пам’яті та спадкоємності. Відбулося також перейменування міських органів — "Кузнецовська міська рада" стала "Вараською міськрадою".​

Рівненська АЕС – серце новітнього міста

Саме атомна електростанція стала стимулом для розвитку місцевості. Старт будівництва припав на травень 1973-го, фундамент станції закладено у серпні 1979 року. Перший енергоблок запустили у 1980 році, а третій — у грудні 1986-го. Станція нині має чотири енергоблоки, а її градирні стали не просто промисловим об’єктом, а архітектурною візитівкою Вараша.​

Унікальність РАЕС – не лише у масштабах і потужності. Місто та електростанція розташувалися на карстових пустотах, а інженери вперше запровадили серію технічних рішень, які нині вважаються еталонними для галузі ядерної безпеки. У місті ведеться постійний моніторинг стану підземних порід, щоб унеможливити ґрунтові провали, властиві для таких ландшафтів.​

Місто-трансформер: від радянської "атомної оази" до українського локального бренду

Вараш завжди був містом молодих спеціалістів – інженерів, енергетиків, освітян. Тут швидко будували нові житлові масиви, школи, дитсадки, сучасний стадіон, розвинуту інфраструктуру для спорту, культури й творчості. Особливою родзинкою є екскурсії на РАЕС – прогулянки біля гігантських градирень, що безпечно випускають водяну пару.​

Від початку незалежності Вараш став майданчиком для громадянських і національних рухів. У 1990-х тут вперше підняли синьо-жовті прапори, запровадили осередки громадських українських організацій.

Культурна та релігійна спадщина

Серед цікавих історичних пам’яток – Свято-Михайлівський храм, якого ще застали перші будівничі РАЕС. Стара церква була зруйнована радянською владою, а у 90-х роках на її місці постав новий храм, що нині став духовним центром громади.​

Вараш – це сучасне місто, приклад швидкої трансформації та міксу минулого із динамікою XXI століття. Це яскравий приклад для всіх, хто прагне побачити унікальний спосіб поєднання природи, науки та історії. Щороку тут проводиться "Забіг під градирнями", бігуни проходять маршрути просто під велетенськими інженерними спорудами.

Раніше "Телеграф" розповідав про місто на Святих Горах, яке перейменували три рази. У 2004 році на одного жителя тут припадало рекордні 144 квадратних метри зелених насаджень.