Насправді воно називалося інакше: коли Запоріжжя отримало сучасне ім’я

Запоріжжя – одне з небагатьох українських міст, чия назва органічно поєднує історичну пам'ять про козацьку вольницю та сучасну ідентичність. Це місто пройшло крізь імперські перейменування, радянську індустріалізацію та недавні дискусії про деколонізацію топонімів.

Сьогодні мало хто знає, що місто Запоріжжя було засноване з іншою назвою. "Телеграф" розповість про це детальніше.

Від Олександрівська до Запоріжжя

28 серпня 1770 року на правому березі Дніпра заклали Олександрівську фортецю – цю дату можна вважати днем народження майбутнього Запоріжжя. Фортеця отримала ім'я на честь високопосадовців Російської імперії – історики називають генерал-фельдмаршала Олександра Голіцина та князя Олександра Вяземського. Навколо військового укріплення виростали поселення будівельників, каторжан, військових – їхній "фурштат" став зародком міста.

Понад 150 років місто мало цю назву. Але вже тоді паралельно існувала інша – Запоріжжя, яка побутувала в народі задовго до офіційного визнання. Місто Олександрівськ було офіційно перейменовано на Запоріжжя 15 березня 1921 року за наказом Запорізького губернського виконавчого комітету. Проте перейменування 1921 року не було миттєвим: залізничні станції Олександрівськ І та Олександрівськ ІІ зберігали стару назву ще майже 15 років. Дві назви співіснували в пресі, листуванні, документах – поки нова не витіснила стару остаточно.

Що означає "Запоріжжя"?

Топонім "Запоріжжя" вказує на землі, розташовані за Дніпровими порогами – складною системою скелястих виступів, які століттями перешкоджали судноплавству. Ці пороги зникли лише 1932 року, коли збудували Дніпровську ГЕС, що назавжди змінила річковий ландшафт регіону.

Але Запоріжжя – це не лише географія. Це поняття невіддільне від запорозьких вольностей, зони впливу козацької Січі. Саме на острові Хортиця, який нині входить до складу міста, з XV століття діяв осередок козацтва. У 1552 році князь Дмитро Вишневецький заклав тут укріплення – так виникла Хортицька Січ, перша з відомих січей Запоріжжя.

У XVI-XVII століттях ця територія була краєм без феодальної власності та кріпацтва, де панували побратимство та свобода. Томаківська Січ 1580-х років приймала втікачів з ординського полону, ремісників, рибалок, селян. Козацькі збори перетворились на унікальний політичний феномен – демократію степу.

Бурхливе XX століття

22 листопада 1917 року міська рада Олександрівська ухвалила рішення про інтеграцію до УНР – так місто вперше заявило про свій український вибір. Але наступні роки стали часом хаосу: у січні 1918-го місто захопили анархісти, потім більшовики, згодом білогвардійці. За два роки влада змінювалась неодноразово.

У 1921 році, коли утворили Запорізьку губернію, місто остаточно стало Запоріжжям. Індустріалізація 1930-х перетворила його на промисловий гігант. А 1932 року запрацювала Дніпровська ГЕС – одна з найбільших у Європі.

Випробування на ідентичність у 2023 році

У 2023 році назва Запоріжжя знову опинилась під увагою – цього разу в контексті деколонізації. Державна комісія рекомендувала місцевій владі або обґрунтувати історичність топоніма, або запропонувати новий варіант.

Розпочались громадські обговорення за участю філологів та краєзнавців. Результат виявився майже одноголосним: "Запоріжжя" зберігає свою назву. Це рішення стало символічним для сучасної України – країни, яка переосмислює імперську спадщину, але дорожить справжньою історичною тяглістю.

Сьогодні Запоріжжя залишається одним із найбільших адміністративних, промислових і культурних центрів Півдня України, попри виклики воєнного часу. З 24 лютого 2022 року місто регулярно зазнає ракетних обстрілів з боку російської армії, а його інфраструктура і житловий фонд часто страждають від атак.

Раніше "Телеграф" розповідав про місто, яке понад два століття називалось на честь росіян. Планувалось, що воно стане "південною столицею" Російської імперії.