Це місто – майже ровесник Києва, а про його ім’я досі сперечаються: чому Чернігів так називається

Навіть через понад тисячу років вчені досіне дійшли єдиної думки походження його назви

На півночі України, серед спокійних хвиль Десни й тіні стародавніх соборів, стоїть місто, де легенди переплітаються з історією, а кожен камінь дихає минулим. Чернігів — одне з найстаріших міст Європи, місце, де шум вітру нагадує шепіт княжих часів, а у вечірньому сяйві храмів ще можна вловити подих X століття.

Та навіть через понад тисячу років науковці й досі сперечаються: звідки ж узялася назва цього загадкового міста? "Телеграф" розповість по це детальніше.

Стародавнє серце північної України

Чернігів, адміністративний центр однойменної області, розташований на правому березі річки Десна, за 140 кілометрів від Києва. Площа міста становить понад 78 км², населення — близько 310 тисяч осіб.

Місто є живим свідком княжих часів: саме тут збереглася чверть усіх архітектурних пам’яток домонгольської епохи України. Спасо-Преображенський собор, Борисоглібський храм, Єлецький монастир — лише частина духовної та архітектурної спадщини, якою пишається Чернігів.

Походження назви: між історією та легендами

Існує кілька гіпотез щодо етимології топоніму. За однією з найпоширеніших версій, назва міста пов’язана з іменем першого поселенця або вождя місцевого племені — Черніга або Чернеги. Подібні імена відомі серед слов’янських народів Польщі та Чехії, тому ця версія вважається найбільш правдоподібною. Цей підхід має логічну аналогію з походженням назви столиці України: Київ отримав своє ім’я від князя Кия.

Друга версія — більш етнографічна. Вона пов’язує походження назви Чернігова з кочовими племенами Чорних клобуків, що в XI–XII століттях служили прикордонною вартою Русі. Дехто з істориків вбачає у назві згадку про ці воїнські загони, які могли заснувати або охороняти поселення на Десні.

Ще одне тлумачення відносить появу назви до природного оточення міста. Колись ці землі були вкрити густими сосновими й дубовими лісами, які, особливо в сутінках або здалеку, здавалися майже чорними. Звідси — "Чорний", "Чернігів" — "місто, оповите тінню лісів". Проте науковці сумніваються у цій версії, адже у ті часи густі ліси вкривали більшу частину Європи, отже така назва була б не унікальною.

Романтична легенда про князя Чорного

Найпоетичніше пояснення пов’язане з легендою про князя Чорного, який правив у цих краях у X столітті. Його донька Чорна, за переказами, славилася красою та мужністю. Коли хозарський каган намагався силою взяти Чернігів і полонити князівну, місто героїчно оборонялося. Дівчина загинула, кинувшись із вежі, аби не стати здобиччю загарбників. Народ увіковічив її ім’я, пов’язавши його з містом, де вона жила.

Хоча ця легенда надзвичайно зворушлива, історики зазначають, що перша письмова згадка про Чернігів датується 907 роком — задовго до часів правління легендарного князя Чорного. Тож ця історія, імовірно, є пізнішим народним переказом, який символічно пояснює гордість і волелюбність містян.

Місто, що надихає

Чернігів — не просто сторінка з минулого, а місце сили, де кожен камінь розповідає свою історію. Його музеї зберігають колекції старожитностей, іконопису та народного мистецтва. Зручне географічне положення й природна краса створюють усі умови для розвитку туризму.

Місто над Десною продовжує жити у поезії, легендах і серцях тих, хто бодай раз побував на його тихих вуличках. Чернігів — це Україна в її найдавнішій і найвеличнішій формі.

Раніше "Телеграф" розповідав про місто в Чернігівській області, яке має дуже цікаву назву. Але не всі там були носаті.