Не круглий, а сірий: чому Шаргород на Вінничині так назвали

Як виникло це місто, чому його називають "містом Флоріана" і як воно стало торговим серцем регіону

На мапі Поділля є місто, яке вміє здивувати не лише старовинною архітектурою, а й загадкою свого імені. Чому один із найживописніших куточків Вінниччини називається саме Шаргород?

Історія цього міста — мов подільська мозаїка, у якій переплелися легенди, герби, замки та торгові каравани."Тпелеграф" розповість про нього детальніше.

Сьогодні це охайне, компактне містечко з населенням близько 7 тисяч людей — адміністративний центр Шаргородської громади Жмеринського району. Місто лежить над річками Мурашка і Ковбасна, за сімдесят кілометрів від Вінниці, неподалік українсько-молдовського кордону.

Походження назви

Існує кілька версій, як з’явилася назва Шаргород. Найдавніша пов’язує її з польськими словами Szarogród або Szarygród, що означають "сіре місто". Проте місцева традиція зберегла інше, більш романтичне пояснення: назву місто отримало на честь Флоріана Шарого (Сірого) — предка відомого роду Замойських. Саме із цього роду походив Ян Замойський, майбутній засновник міста, а три списа з його родового герба стали частиною і міської символіки.

Витоки поселення

Ще у XIV столітті ці землі належали Великому князівству Литовському. 5 травня 1383 року князь Вітовт подарував їх шляхтичу Василю Карачевському, доручивши заснувати поселення під назвою Княжа Лука. Втім, через несприятливі умови край залишався малозаселеним і деякий час у документах називався Карачевою Пустинею.

Лише наприкінці XVI століття тут починається нова сторінка історії: 1585 року Ян Замойський отримав від польського короля грамоту на спорудження замку та міста. Так постає Шаргород — фортеця на високому мисі при злитті двох річок, зручна для оборони й вигідна для торгівлі.

Міські права й герб

26 січня 1588 року король Сигізмунд III Ваза надав Шаргороду магдебурзьке право, дозвіл на проведення трьох річних ярмарків і щотижневих торгів. Купці з Туреччини, Валахії та інших країн мусили два дні виставляти тут свої товари — саме тому місто дуже швидко стало жвавим торговельним центром Поділля.

Тоді ж утвердився герб міста — святий Флоріан, який гасить вогонь кришталевим глеком із водою, а на його щиті зображено три списа з герба Замойських. Цей символ поєднав святого-захисника із пам’яттю про Флоріана Шарого, тож у народі Шаргород почали називати "містом Флоріана Шарого".

Розвиток і розквіт

Уже наприкінці XVI століття в Шаргороді звели каменну синагогу (1589) і костел святого Флоріана (1595). Тут швидко зростала єврейська громада, розвивалися ремесла й торгівля. На початку XVII століття місто складалося зі Старого та Нового міст і двох передмість.

Шаргородська земля славилася врожайними городами: тут вирощували огірки, кавуни, дині та тютюн, а через місто пролягали відомі винні та скотарські шляхи, що поєднували Поділля з південними ринками. Завдяки цьому Шаргород став не лише прикордонною твердинею, а й осередком економічного життя регіону.

Сьогодні Шаргород — це затишне містечко з багатовіковою історією, у якому збереглися старовинні архітектурні пам’ятки та жива енергія подільського минулого. Його назва — не просто лінгвістична цікавинка, а згадка про людей і події, які формували історичний характер цілої місцевості.

Раніше "Телеграф" розповідав про місто, якому майже стільки років, як і Києву. Але про його назву досі сперечаються.