Право як доказ вини: як у справі ринку "Столичний" скарги до суду і публічні заяви стали аргументами обвинувачення

Кримінальне провадження щодо землі біля ринку "Столичний" починалося як справа про можливе незаконне набуття прав на 18 гектарів державної землі. За кілька років воно обернулося арештом усього земельного масиву підприємства, багатомільйонними заставами та процесуальними обмеженнями.

Коли підозрювані почали оскаржувати ці рішення і публічно говорити про наслідки для бізнесу, апеляційна скарга, звернення до бізнес-омбудсмена та навіть дописи про підтримку ЗСУ опинилися в матеріалах справи як обставини проти них. Редакція поспілкувалась зі стороною захисту і відновила хронологію подій.

Від корпоративного конфлікту до кримінальної справи

В основі провадження щодо ринку "Столичний" лежить давній конфлікт навколо підприємства та землі, на якій воно працює. ТОВ "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" орендує земельний масив сільськогосподарської землі площею 157 гектарів. Земля залишається у державній власності та використовується для роботи і розвитку інфраструктури оптового ринку.

За версією НАБУ і САП, у 2021 році частину цього масиву — 18 гектарів – ніби-тонезаконно вивели з державної власності. Як стверджує слідство, спочатку були створені юридичні підстави для зміни статусу землі, після чого 18 гектарів розділили на дев’ять ділянок по два гектари. Їх передали фізичним особам для ведення особистого селянського господарства, а згодом ділянки опинилися у власності приватних компаній. Адвокати, які працюють зі стороною захисту, склад злочину заперечують. Остаточно встановити, чи було незаконне заволодіння землею і яку роль у цьому відігравав кожен із фігурантів, має суд.

Кримінальне провадження було зареєстроване ще у 2021 році. Однак його активна публічна фаза розпочалася у 2025-му, коли НАБУ і САП повідомили про підозри. Від цього моменту провадження почало впливати не лише на дев’ять земельних ділянок, які стали предметом підозри, а й на роботу всього ринку.

Як справа про 18 гектарів охопила весь ринок

Предметом розслідування є 18 гектарів. Проте арешт, накладений судом у межах провадження, охопив увесь земельний масив площею 157 гектарів, який орендує підприємство.

Для працюючого ринку це мало прямі наслідки. За даними підприємства, було зупинено будівництво нових павільйонів, банки почали відмовляти у кредитуванні, ускладнилися відносини з партнерами. Кредиторська заборгованість, як стверджує керівництво ринку, сягнула близько 50 мільйонів гривень.

Саме після арешту землі, багатомільйонних застав та інших процесуальних обмежень учасники справи почали активніше захищати свою позицію. У судах вони оскаржували рішення детективів і прокурорів. Публічно — намагалися пояснити, як справа про 18 гектарів впливає на роботу всього підприємства.

На цьому етапі у справі з’явилася друга лінія. Питання вже полягало не лише у тому, законно чи незаконно були оформлені спірні земельні ділянки. Детективи НАБУ на чолі з Олександром Марчуком почали оцінювати самі способи захисту — апеляції, звернення до бізнес-омбудсмена, публікації у медіа та дописи у соціальних мережах, що аж ніяк не стосуються кримінального провадження.

Редакція відновила кілька епізодів за процесуальними документами, судовими рішеннями та матеріалами у відкритому доступі.

Епізод 1. Апеляційна скарга як "ризик вчинення злочину"

Керівництво підприємства оскаржило ухвалу про арешт усього земельного масиву.Апеляційна скарга є передбаченим законом механізмом перевірки обґрунтованості та пропорційності рішення суду. Для ринку це був спосіб домогтися перегляду обмежень, які поширилися на всі 157 гектарів, хоча предметом підозри є 18. Однак у подальших клопотаннях до суду, як стверджують адвокати сторони захисту, прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Ростислав Батіг охарактеризував подання апеляції як "реалізацію ризику вчинення іншого кримінального правопорушення".

Таким чином, саме звернення до суду було використане як один з аргументів для обґрунтування ризиків з боку підозрюваного.

Є у цій історії й інша обставина. Як випливає з матеріалів справи, що є у відкритому доступі. Ухвалу про арешт направили власнику земельної ділянки — державі, але не підприємству-орендарю. Коли ринок подав апеляційну скаргу, йому закинули пропуск строку на оскарження. Рішення Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з цього питання не було одностайним. Один із суддів висловив окрему думку, у якій вказав на наявність підстав поновити строк та розглянути скаргу по суті. У результаті підприємство, яке, за матеріалами справи, не отримало копії ухвали, не змогло домогтися її перегляду. Водночас сама спроба оскаржити арешт згодом фігурувала в документах обвинувачення як підтвердження ризику іншого правопорушення.

Епізод 2. Звернення до бізнес-омбудсмена як "тиск на слідство"

7 липня 2026 року директор ринку "Столичний" Юрій Цвігун опублікував на "Цензор.НЕТ" авторську колонку — публічне звернення до Ради бізнес-омбудсмена. У ній він розповів про арешт усього земельного масиву при претензіях слідства до 18 гектарів, про наслідки провадження для підприємства та вимогу прокуратури збільшити йому заставу до 20 мільйонів гривень.

Рада бізнес-омбудсмена створена саме для розгляду скарг підприємців на можливі неправомірні або непропорційні дії державних органів. Публікацію Цвігуна процитували й переказали українські медіа, оскільки цей прецедент має загальнодержавне значення, а ринок "Столичний" годує велику частину Києва та столичного регіону. Після цього матеріал поширювався вже без участі самого автора.

Але детектив НАБУ Олександр Марчук та прокурор САП Ростислав Батігвирішили, що такий вид захисту – це привід розглядати подібні публікації як спроби тиску на органи досудового розслідування шляхом розміщення в засобах масової інформації публікацій, зміст яких покликаний викликати сумніви у неупередженості слідства. Таким чином, публічна критика дій правоохоронців і звернення до офіційної інституції захисту бізнесу були представлені стороною обвинувачення як можливий тиск на розслідування.

Одночасно сторона звинувачення підводить до того, що Цвігун є "довіреною особою" Владислави Молчанової, фактично пов’язавши його публікацію з нею. Документів, які підтверджували б відповідний статус — довіреності, доручення або доказів передавання вказівок, — у матеріалах, з якими ознайомилася редакція, немає. Виникає суперечність: якщо встановлену судом заборону на спілкування не порушували, на підставі яких фактів зроблено висновок, що один підозрюваний діяв за дорученням іншого, з документів незрозуміло.

Кримінальний процесуальний кодекс передбачає конкретні ризики, які можуть бути підставою для застосування або продовження запобіжного заходу. Серед них -можливість переховування, знищення чи приховування доказів, незаконного впливу на свідків або інших учасників провадження, перешкоджання розслідуванню чи вчинення іншого кримінального правопорушення.

Публічного звернення до Ради бізнес-омбудсмена у цьому переліку немає. Тому для кваліфікації такої публікації як тиску слідство мало б пояснити, на кого саме здійснювався незаконний вплив, у чому він полягав і як міг перешкодити розслідуванню.

Епізод 3. Підозру змінили під час її оскарження

30 липня 2026 року адвокати Владислави Молчанової подали до Вищого антикорупційного суду скаргу з вимогою скасувати повідомлення про підозру. 4 серпня, за інформацією сторони захисту, Молчанову викликали для вручення зміненого повідомлення про підозру. Сама собою така послідовність не доводить, що підозру змінили саме для того, щоб уникнути її судової перевірки. Слідство має право уточнювати або змінювати повідомлення про підозру, якщо вважає, що для цього з’явилися відповідні підстави.

Водночас зміна документа має прямий процесуальний наслідок. Суд уже не може оцінити попередню редакцію підозри в тому вигляді, у якому її оскаржував захист. Адвокати змушені аналізувати новий документ і, за потреби, починати процедуру оскарження спочатку. При цьому встановлені раніше обмеження продовжують діяти.Тому питання полягає не лише в самому факті зміни підозри, а й у тому, які нові обставини або докази з’явилися після подання скарги і стали підставою для нового документа.

Без відповіді на це питання зміна підозри під час її судового оскарження виглядає як процесуальний крок, який фактично позбавляє захист можливості отримати оцінку попередньої версії документа.

Епізод 4. Дописи про ЗСУ як "оплачені матеріали проти слідства"

Ще один епізод стосується твердження слідства, що захист займається "систематичноюоплатою інформаційних матеріалів". До матеріалів провадження, з якими ознайомилася редакція, долучили дані з рекламної бібліотеки Meta про 22 оплачені дописи на Facebook-сторінці Владислави Молчанової.

Але найцікавіше те, що усі ці дописи були присвячені діяльності благодійного фондуМолчанової, підтримці Збройних Сил України, Дню Української Державності, наслідкам російських обстрілів Києва та вшануванню Героїв Небесної Сотні. Жодна з наведених публікацій не стосувалася ринку "Столичний", кримінального провадження, НАБУ, САП або дій конкретних детективів і прокурорів.

Сам факт оплати просування дописів у соціальній мережі підтверджує лише те, що автор або адміністратор сторінки прагнув збільшити їхню аудиторію. Для висновку, що йшлося саме про інформаційну кампанію проти слідства, необхідно встановити відповідний зміст публікацій або їхній зв’язок із предметом кримінального провадження. У матеріалах, які вивчила редакція, такого зв’язку не наведено.

Що стверджують НАБУ і САП

Досудове розслідування у провадженні триває. Обвинувальний акт до суду не переданий, тому встановлювати винуватість або невинуватість підозрюваних може виключно суд. Позиція сторони обвинувачення, викладена у процесуальних документах, полягає в тому, що встановлені слідчим суддею ризики продовжують існувати, а медійна активність навколо справи може використовуватися для тиску на розслідування.

Редакція надіслала до НАБУ і САП запити з проханням пояснити:

• На якій правовій та фактичній підставі звернення до Ради бізнес-омбудсмена було кваліфіковане як спроба тиску на слідство?
• Який зв’язок із предметом розслідування мають оплачені дописи про підтримку ЗСУ, наслідки обстрілів Києва та українські пам’ятні дати?
• Які фактичні обставини дозволили назвати Юрія Цвігуна "довіреною особою" Владислави Молчанової за відсутності зафіксованих порушень заборони на їхнє спілкування?
• Які нові обставини стали підставою для зміни повідомлення про підозру після подання стороною захисту скарги до ВАКС?

На момент публікації відповіді не надійшли.

Чому це важливо не лише для однієї справи

Жоден із наведених епізодів окремо не визначає результат усього кримінального провадження і не доводить невинуватості його фігурантів. Але разом вони складаються в послідовність, у якій законні дії сторони захисту ще до суду отримують негативну процесуальну оцінку.

Спочатку справа про 18 гектарів поширюється на весь земельний масив і роботу підприємства. У відповідь керівництво ринку оскаржує арешт, звертається до бізнес-омбудсмена і публічно розповідає про наслідки для бізнесу. Після цього апеляцію називають реалізацією ризику іншого кримінального правопорушення. Колонку директора ринку вважають можливим тиском на слідство. Публікації медіа та анонімних Telegram-каналів долучають до матеріалів справи. Дописи про допомогу війську розглядають у контексті твердження про оплату інформаційних матеріалів проти правоохоронців.

У захисту це викликає не тільки подив. У праві подібний наслідок називають стримувальним ефектом — chilling effect. Людині формально не забороняють звертатися до суду, критикувати державні органи або брати участь у публічній дискусії. Але можливість того, що ці дії будуть використані проти неї, змушує відмовитися від реалізації своїх прав.

Європейський суд з прав людини враховує стримувальний ефект у справах, що стосуються права на справедливий суд і свободи вираження поглядів. У 2024 році Європейський Союз ухвалив Директиву 2024/1069 про захист осіб, які беруть участь у публічній дискусії, від явно необґрунтованих або зловживальних судових проваджень.

Її часто називають "законом Дафни" — на честь убитої мальтійської журналістки Дафне Каруани Ґаліції. Строк імплементації директиви для держав — членів ЄС сплив у травні 2026 року. Ця директива безпосередньо не визначає результат провадження щодо ринку "Столичний". Але закладений у ній принцип важливий і для України: правові процедури не мають перетворюватися на інструмент, який відлякує людей від публічної дискусії або захисту власних прав.

Оцінку доказам НАБУ і САП та діям усіх учасників справи має дати суд. Але матеріали справи залишають окреме питання до правозастосовної практики: чи можна в Україні скористатися гарантованим законом правом — оскаржити рішення, звернутися до бізнес-омбудсмена або публічно висловити свою позицію — і не побачити цю дію у наступному клопотанні як аргумент проти себе. Тобто у САП вважають, що будь-які дії обвинувачених, навіть не пов’язаних зі справою, можна використати як погіршуючийдля сторони захисту фактор.

Який стосунок до кримінального провадження мають дописи про допомогу Збройним Силам, обстріли Києва та українські пам’ятні дати? І чому вони опинилися серед матеріалів, покликаних підтвердити оплату інформаційної кампанії проти слідства? На яких доказах ґрунтується твердження, що директор ринку діяв як "довірена особа" іншої підозрюваної, якщо сама прокуратура зазначає, що встановлену судом заборону на їхнє спілкування не порушували?

І зрештою: чи може людина в Україні скористатися гарантованим законом правом -оскаржити рішення, звернутися до бізнес-омбудсмена, публічно висловити свою позицію — і не побачити цю дію в наступному клопотанні як аргумент проти себе?

Бо якщо будь-яка спроба захиститися лише погіршує становище підозрюваного, то що саме залишається від права на захист, окрім його формальної згадки у законі?