Коротка, але яскрава історія двоколірних авто в СРСР: для кого створювали унікальні машини того часу

Звичайні громадяни СРСР зазвичай не могли собі дозволити таке авто

Автомобільна промисловість СРСР часто асоціюється з одноманітністю та обмеженим вибором. Проте були часи, коли радянські автовиробники експериментували з дизайном та кольоровими рішеннями.

Особливо цікавим явищем стали двоколірні автомобілі, які з'явилися в 1950-х роках. Ці яскраві машини не лише привертали увагу на вулицях радянських міст, але й мали особливе призначення. Розгляньмо, для кого створювалися ці незвичні для СРСР автомобілі та яку роль вони відігравали в автомобільній історії країни.

Прорив у палітрі радянського автопрому

У середині 1950-х років радянський автопром зробив несподіваний крок. На тлі переважно сірих та блакитних автомобілів з'явилися яскраві двоколірні моделі. Москвич-407 та ГАЗ-21 "Волга" стали першими, хто отримав таке незвичне забарвлення. Ця зміна була не просто косметичною — вона символізувала новий підхід до дизайну автомобілів у СРСР.

Експортна орієнтація

Головною причиною появи двоколірних автомобілів став експорт. Радянський Союз прагнув збільшити продаж своїх авто за кордоном, особливо в країнах Західної Європи. Яскраві, модні кольори мали привабити іноземних покупців та конкурувати з західними моделями. Цей маркетинговий хід виявився досить успішним — експорт Москвича-407 зріс з 7000 одиниць у 1958 році до майже 30000 у 1962.

Особливості дизайну

Двоколірне оформлення автомобілів не було простим завданням для радянських заводів. Щоб забезпечити чіткий перехід між кольорами, на Москвичі-407 з'явився хромований молдинг. Це не лише розв'язувало технічну проблему, але й додавало автомобілю елегантності. Палітра кольорів була досить різноманітною: світло-кремовий поєднувався з темно-червоним, зеленим або блакитним.

Двоколірні автомобілі стали справжньою родзинкою на радянських дорогах. Виробники пропонували 4 варіанти розподілу поверхні за кольором та 12 комбінацій відтінків. Це забезпечувало майже повну унікальність кожного автомобіля. Шанси зустріти дві однакові двоколірні машини в потоці були мізерними.

Хоча двоколірні автомобілі призначалися переважно для експорту, їх можна було придбати і в СРСР. Проте це вимагало додаткової плати та "зв’язків". Найчастіше такі моделі були доступні у версії Москвича. Ця опція дозволяла радянським громадянам відчути себе власниками "іноземного" автомобіля, не виїжджаючи за межі країни.

На жаль, мода на двоколірні автомобілі в СРСР виявилася недовговічною. Вже наприкінці 1960-х років виробники повернулися до більш консервативних однотонних забарвлень.

Раніше "Телеграф" також розповідав про те, як в СРСР тюнінгували свої авто. В епоху тотального дефіциту радянські автолюбителі виявляли дивовижну винахідливість, прагнучи виділити свій автомобіль із загальної маси.