Зелені, червоні і навіть помаранчеві, але не чорні: чому в СРСР майже не було авто цього кольору

Зараз найпопулярнішими кольорами авто є чорний, білий та сірий. Та колись, у часи СРСР, вулицями міст роз’їжджали жовті, зелені, фіолетові і навіть яскраво-оранжеві машини.

Чорні автомобілі мали лише представники влади чи наближені до політичної еліти. Чому ж пересічні автомобілісти не могли дозволити собі чорної залізної ластівки. На це є просте пояснення, проте саме про цю причину, напевно, мало хто здогадається.

Чому в СРСР майже не було чорних авто: просте пояснення

Відповідь криється не в особистих вподобаннях радянських людей, а в технічних обмеженнях того часу. Річ у тім, що кузови більшості радянських автомобілів, наприклад, ГАЗ-21М "Побєда", виготовляли за методом ручного доведення. Це означає, що кожен елемент кузова підганявся вручну, без використання робототехніки.

На жаль, ручна робота не завжди гарантувала ідеальну якість. Навіть найдосвідченіші майстри не могли зробити кузов абсолютно рівним. А на чорній поверхні навіть найменші нерівності, вм'ятини чи шви були дуже помітні.

Це робило чорні автомобілі не такими презентабельними, адже будь-який дефект впадав в очі. Тому радянські автозаводи робили свій вибір на користь інших кольорів – зеленого, жовтого, бірюзового, сірого.

Ці кольори краще приховували недоліки ручної доводки, роблячи автомобілі візуально більш акуратними. З часом технології виробництва вдосконалювалися, і на радянських дорогах з'являлися й чорні автомобілі. Проте, їх все ж таки було значно менше, адже інші кольори залишалися більш практичними та естетичними. Та і до них за цей час як слід звикли.

Отже, дефіцит чорних автомобілів у СРСР був зумовлений не особистими вподобаннями, а технічними обмеженнями того часу.

Раніше "Телеграф" також писав, якими були автівки перших осіб СРСР і чому вони так схожі на американські. Вони користувались унікальними транспортними засобами.