"Репетиція розпаду Росії": 4 головних уроки наступу ЗСУ на Курську область

Літній наступ України на Курську область Російської Федерації був вельми ризикованим. Проте став безпрецедентним кроком, який примусив Кремль спішно перекидати резерви для оборони власних кордонів. Хоча ситуація на Курщині, і так важка протягом цих місяців, погіршується, а в Україні ще довго дискутуватимуть про стратегічну цінність чи успішність цієї операції, вже зараз очевидно — вона відкрила нову сторінку в сучасній військовій доктрині.

Які головні уроки має винести Україна з наступу на Курщину — аналізує "Телеграф".

1. Україна може виснажувати ворога на його ж території

"Росія зазнала значних втрат, а світ побачив спроможність української армії проводити наступальні операції на території РФ" — чи не найголовніший висновок, на який звертає увагу військовий експерт та ексречник Генерального штабу ЗСУ Владислав Селезньов.

Операція, що відзначила півріччя 6 лютого, так чи інакше принесла стратегічні результати. Наші Збройні сили знищили велику кількість військової техніки та понад 48 тисяч російських солдатів. Їм також вдалося створити буферну зону в Курській області, яка забезпечує безпеку мешканців прикордонних районів Сумщини та Чернігівщини. Хоча й не повністю, але ворожі плани щодо наступу на ці українські області були зірвані.

Як нагадує військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко, станом на 6 серпня в Курській області перебувало понад 10 тисяч російських військових, а зараз, для протидії українським силам, їхня кількість зросла до 60 тисяч. Протягом семи місяців саме тут російська армія зазнала одних з найбільших втрат.

— Якщо в певні періоди найбільші втрати ворог ніс на Курахівському чи Покровському напрямках, то Курська область стабільно залишалася зоною, де російські війська втрачали багато солдатів і техніки, — говорить Коваленко в розмові з "Телеграфом".

Як відзначає експерт, ще один важливий результат операції — вона змусила ворога сконцентрувати ресурси в Курській області та відвернути увагу від інших ділянок фронту в Україні. Це важливий фактор: ресурси знищувалися не на окупованих українських територіях, а на їхній власній землі. Ворог не здобував нових позицій – він просто втрачав живу силу та техніку на своїй території. Не може бути більш втішного, ніж коли росіяни гинуть у себе вдома, не досягнувши жодних стратегічних цілей.

А за словами Селезньова, як і раніше, росіяни недооцінили можливості української армії. Вони нерідко заявляють, що повністю контролюють ініціативу, проте фактично вже півтора року їхня армія перебуває у стані затяжного наступу, що свідчить про виснаження ресурсів.

2. РФ зазнала репутаційних втрат, а її ядерний шантаж – блеф

На думку Олександра Коваленка, події в Курській області є серйозним репутаційним ударом для Москви. Як мінімум через те, що росіяни змушені були залучити підрозділи з Північного угруповання військ, зокрема солдатів із Північної Кореї.

Як розповідав "Телеграф" раніше, ідеологічній машині Росії не складає труднощів пояснити бійцям КНДР, що вони воюють проти Південної Кореї чи захищають свою країну від "нападу" Америки через Україну.

Той факт, що така велика і "могутня" держава не може захистити свою область самостійно, має величезний вплив на престиж Росії на міжнародній арені.

Як додає в розмові з "Телеграфом" військовий експерт і голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Іван Тимочко, ще один важливий момент — світ побачив, що вторгнення на територію Росії не означає, що вона може застосувати свою ядерну зброю, якою вона постійно погрожує.

Так чи інакше, Сили оборони України й досі утримують під своїм контролем певні території Курської області. А це створює потужний аргумент під час будь-яких переговорів з Росією.

— Держава, яка втратила контроль над власними територіями, позбавляється права висувати ультимативні вимоги як Україні, так і іншим країнам, — говорить Коваленко.

За словами експерта, найближчим часом українські сили навряд чи покинуть Курську область повністю. Безумовно, ситуація в Суджі складна: через майже повне знищення міста оборону там утримувати важко.

— Хоча природний рельєф дозволяє створити певні оборонні лінії, міські бої у таких умовах є вкрай складними. Тому найближчим часом у Курській області, ймовірно, буде формуватися буферна зона на південь і південний захід від Суджі. Росіянам не вдасться швидко встановити контроль над цією територією – бої триватимуть, і вони змушені будуть витрачати на це ресурси, — вважає Коваленко.

Як говорить в розмові з "Телеграфом" Іван Тимочко, дехто може сказати, що українські війська на Курщині також могли б бути залучені до боїв на Покровському напрямку. Однак, це малоймовірно.

— І я можу пояснити чому: наша лінія фронту на кордоні з Росією, навіть там, де наразі немає активних бойових дій, дуже довга. Тому ми все одно змушені були б утримувати або навіть збільшувати сили на напрямку, де вони планували провести наступ після Вовчанської операції, тобто на Сумщині, де чисельність військ приблизно дорівнювала б тій, що зараз залучена на Курщині, — підсумовує Тимочко.

3. Унікальний бойовий досвід стане в пригоді, якщо Росія почне розпадатися

Як зазначає Іван Тимочко в коментарі для "Телеграфу", Курська операція продемонструвала, що ані ФСБ, ані так звані "ахматівці", які намагалися здаватися героями, не є настільки сильними, як їх намагаються змалювати.

— Ми фактично дискредитували їх в очах росіян, бо "ахматівці" втекли, а ФСБ не провела належну розвідку і контроль за своїми кордонами. Вони не помітили нашого скупчення військ і допустили таку ситуацію, — говорить експерт.

Варто підкреслити, що цей досвід може виявитися неоціненним, якщо колись Росія почне розвалюватися. Враховуючи фрагментарну природу цієї держави, ми тепер маємо реальний бойовий досвід дій на її території, який можна застосувати за потреби, навіть в умовах хаосу. Це допоможе нам відсунути можливі загрози далі від наших кордонів, вважає Тимочко.

— Помилки завжди трапляються, але важливо розуміти, що ця операція є унікальною — такої успішної військової операції на території Росії не було з часів Другої світової війни. Вся ця сума знань — це те, що ніхто не може у нас забрати чи скасувати, — підкреслює він.

4. ЗСУ продемонстрували ефективну взаємодію з місцевим населенням РФ

Крім того, Курщина показала, що ми можемо не лише зайти на територію ворога, а й ефективно взаємодіяти з місцевим населенням. Це важливо, тому що коли росіяни окуповували Україну, то стикалися з шаленою опозицією та займалися мародерством. Натомість українські військові поводяться зовсім інакше.

Мирні жителі Курщини відрізані від більшості комунікацій, а українські війська є для них єдиним контактом із зовнішнім світом.

Довести, що саме Путін ініціював вторгнення, не завжди виходить, оскільки багато людей, які залишаються в Курщині, є літніми. Однак відомо, що серед молоді, зокрема підлітків, траплялися випадки, коли вони змінювали свою думку. Цим також займаються призначені військові, що документують події в Курській області, або ті, хто був у складі військової комендатури ЗСУ.