Ця вулиця знає всі таємниці Києва за 1000 років: де вона знаходиться і що там можна побачити сьогодні

Прогулянка цією 400-метровою вулицею рівноцінна подорожі крізь століття

Київ – місто, де кожен куточок просякнутий історією, а вулиці наче сторінки великої книги, яка розповідає про минуле та сьогодення. Особливе місце серед них посідає вулиця Хорива на Подолі – одна із найстаріших вулиць столиці, названа на честь одного із легендарних братів-засновників Києва.

Прогулявшись по Хорива, можна відчути, як тут зустрічаються епохи, як камені бруківки зберігають пам’ять про середньовічних торговців, а будинки немов оживають в розповідях про великі події і людей. Ця вулиця – не просто частина міста, а живий музей, де минуле та сьогодення ведуть діалог.

Вулиця Хорива тягнеться від вулиці Верхній Вал та Житньоторзької площі до Набережно-Хрещатицької вулиці. До Хорива примикають такі вулиці, як Притисько-Микільська, Костянтинівська, Межигірська, Волоська та Почайнинська. Найближча станція метро — "Контрактова площа".

Від початків до наших днів

Вулиця Хорива — одна з найдавніших вулиць Подолу, її назва нам відома ще з часів Київської Русі. Вперше вона з’явилася на міських планах на початку XIX століття, але справжні зміни настали після страшної пожежі 1811 року. Тоді Поділ довелося заново відбудовувати – саме за проєкт петербурзького архітектора В. Гесте вулиця набула нинішнього контуру.

Цікаво, що у XIX столітті вулицю нерідко називали "Хоревая", а звичну сьогодні назву "Хорива" закріпилося офіційно лише наприкінці XX століття.

Архітектурний калейдоскоп на Хорива.

Прогулянка цією вулицею нагадує подорож крізь століття. Тут можна побачити будинки, збудовані ще в XIX столітті, що належали заможним городянам, а також сучасніші прибуткові будинки початку XX століття. Особлива окраса вулиці – мікс різних епох, які вміло поєднуються один з одним.

Помітні місця вулиці Хорива

Будинок №4 одразу привертає увагу – його фасад прикрашають античні колони та левині барельєфи. Садиба змінила кількох власників. А 1898-го її придбав Шулім Гершкович Вепринський, на замовлення якого зведено в історичному стилі будинок, який дійшов до наших днів.

У будинку №5А знаходиться храм Миколи Чудотворця (Притиска). Святиня з частинками мощей святих Миколи та Варвари, відома своїми чудотворними іконами та значенням для місцевих вірян, відіграє важливу роль у духовному житті Подолу.

Будинок №6 пов’язаний з історією освіти – тут у XIX столітті розташовувалося дворянське училище, яке пізніше стало гімназією. Саме у цих стінах відкрилася перша недільна школа Києва, а також початкова комерційна школа для хлопчиків.

Найзагадковіший об’єкт – будинок на розі вулиць Костянтинівської та Хорива №6/8. За легендою, у цьому будинку мешкав цар Петро I, коли приїжджав до Києва на початку XVIII століття. Сьогодні тут філія Музею історії Києва, де історія вулиці оживає для кожного відвідувача.

Зрештою, будинок №13/11 – одна зі значних адрес Києва. У ньому жив і працював Андрій Меленський, перший головний архітектор міста, творець нині знаменитої церкви Святого Миколая на Аскольдовій могилі, Контрактового дому та колони Магдебурзького права.

Сучасна вулиця Хорива – не просто "музей". Її будинки сьогодні наповнені життям: тут працюють офіси, кафе та магазини. Кожен, хто гуляє цими давніми каменями, проходить слідами століть, вбираючи дух історичного Подолу.

Раніше "Телеграф" розповідав, на честь якого тосканського міста названо одну з вулиць у Києві. І що спільного у київської Микільської слобідки із містом Відродження.