Цю таємницю досі не можуть розгадати: хто насправді жив у знаменитому "будинку Мазепи" на Подолі

На київському Подолі стоїть загадкова кам'яниця, яку вже три століття називають "будинком Мазепи". Чи жив тут легендарний гетьман?

Іван Мазепа — цікава постать української історії, яка залишила помітний слід не лише у політиці, а й в архітектурі Києва XVII–XVIII століть. Хоч його політичну діяльність можна трактувати по-різному, не можна заперечувати, що епоха його правління стала справжнім ренесансом для української культури та архітектури.

Мазепа був визначним меценатом, який залишив численні архітектурні шедеври в Києві та інших містах України. За його правління було зведено понад 200 церков, 45 з яких будувалися під його безпосереднім патронатом, що стало основою для стилю, відомого як українське або козацьке бароко.

Мазепа-меценат: інвестиції у майбутнє столиці

Іван Мазепа підходив до розвитку Києва системно. На відміну від попередніх гетьманів, які часто обмежувалися військовими справами, Мазепа розумів стратегічне значення культурного капіталу. Його підтримка Могилянського колегіуму перетворила навчальний заклад на один із найпотужніших освітніх центрів Східної Європи того часу.

Гетьман особисто контролював будівельні проєкти у столиці, залучаючи найкращих майстрів з різних регіонів. Саме за його ініціативи у Києві почали з'являтися споруди, що поєднували традиційні українські архітектурні рішення з бароковими новаціями, створюючи унікальний "мазепинський стиль". Проте щодо однієї із них досі сперечаються науковці та дослідники старовини.

Загадкова кам'яниця на Подолі

Найбільш інтригуючою пам'яткою залишається знаменита "кам'яниця Мазепи" на Подолі. Ця споруда стала своєрідним "культурним" детективом для кількох поколінь дослідників. Будівля демонструє характерні риси перехідного періоду — від традиційної української архітектури до барокових нововведень.

Архітектура "Будинку Мазепи" на Подолі є яскравим прикладом стилю українського бароко в житловій забудові. Хоч будинок і зазнав численних перебудов та реставрацій, він зберіг автентичні барокові елементи, характерні для доби гетьмана Івана Мазепи.

Особливо цікавими є технічні рішення споруди: хрещаті склепіння, характерні для українського будівництва XVII століття, поєднуються з елементами, що свідчать про знайомство архітекторів з європейськими тенденціями. Глибокі підвали зі складною системою склепінчастих переходів указують на те, що будівля планувалася не лише як житлова, а і як складська чи навіть фортифікаційна споруда.

Перший поверх будівлі виконаний у формі міцної, майже фортифікаційної кам’яниці з масивними мурами та невеликими вікнами, що було типовим для міських будинків тих часів, коли питання безпеки і захисту були актуальними. Другий поверх (добудований після пожежі 1811 року) відрізняється строгішими формами, прямими лініями та симетрією фасаду. Запроваджено ампірний портик з колонами, що підкреслює грандіозність будівлі.

Загалом архітектурний ансамбль будинку засвідчує гармонійне поєднання українського бароко з елементами класицизму, що відобразило зміну епох і вплив різних культурних течій у Києві. Декор фасаду включає пілястри, декоративні лиштви вікон та фронтони зі складними лініями, які надають будівлі урочистості та виразності.

Кому належав будинок насправді та чи жив там Мазепа

З кінця XVII століття будинок і садиба належали родині Сичевських — представникам козацької шляхти, які обіймали впливові посади у київському магістраті. У XVIII-XIX століттях власниками були київські купецькі родини Усовичів, Покровських, а пізніше – Морачевських, які володіли ним до революції 1917 року.

Сам Мазепа, бувши гетьманом, мав офіційну резиденцію в Батурині. Про неї "Телеграф" розповідав раніше.

Сьогодні історики й краєзнавці продовжують вивчати київський період життя Мазепи. Хоча й існують припущення про його власність на Подолі, документальних свідчень про окремий "будинок Мазепи" у цьому районі немає.

У 1811 році сталася масштабна пожежа на Подолі, внаслідок якої понад 2 тисяч будинків було знищено. "Будинок Мазепи" став однією із небагатьох кам'яниць, які вціліли хоча й зазнали значних пошкоджень — дерев’яний дах було повністю втрачено. Відновлення та надбудову другого поверху у стилі класицизму з фронтоном і колонами виконав відомий київський архітектор Андрій Меленський.

Будинок Мазепи у наш час

Сьогодні "Будинок Мазепи" у Києві, розташований на Подолі за адресою вул. Спаська, 16-Б, є пам’яткою архітектури кінця XVII — початку XVIII століття. Хоча документально не підтверджено, що особисто Іван Мазепа проживав у цьому будинку, народна назва збереглася.

У часи радянської влади будинок націоналізували і поділили на комунальні квартири. Підземний хід, який тягнувся від будинку до Дніпра (згодом замурований), частково використовували як погреби під час комунальних квартир. До кінця 1980-х мешканців звідси виселили, і споруда стояла пусткою, занепадала.

У 1993 році у відреставрованому "Будинку Мазепи" відкрили Музей гетьманства, де зберігаються експонати епохи Мазепи — зброя, манускрипти, а сама будівля з її давніми склепіннями створює атмосферу козацької доби. Фонди Музею налічують понад 9000 музейних предметів.

Будинок пройшов кілька реставраційних періодів, зберігши архітектурні стилі XVII–XIX століть, включаючи барокові елементи та ампірний портик із колонами. Сьогодні це одна з небагатьох автентичних будівель Подолу, яка дбайливо збережена як історична пам’ятка і використовується як музейний простір.

Варто зазначити, що для Мазепи Київ був не просто одним із центрів Гетьманщини, а символом легітимності та наступності з давньоруською традицією. Інвестуючи у розвиток столиці, гетьман створював матеріальну базу для своїх політичних проєктів.

Культурний розквіт Києва за часів Мазепи мав стати аргументом на користь України в очах європейських держав. Гетьман розумів, що політичне визнання неможливе без культурного авторитету, а культурний авторитет потребує відповідної архітектурної оправи.

Раніше "Телеграф" розповідав, як у Києві виглядає занедбаний "Будинок тисячі вікон". Його побудували у 1913 році й належав він родині Міхельсон, яка на той момент вважалася однією з найбагатших у місті.