Будинок із термометром у Харкові знають усі, але не всі знають, що було на його місці раніше: архівні фото

Будівлю на вулиці Сумській, 1 у Харкові знають усі — від корінних харків’ян до приїжджих, які бували в центрі міста. Її неможливо не помітити, адже величезний термометр на фасаді багато років слугує орієнтиром і місцем зустрічей. Але цей елемент з’явився на будівлі не завжди, та й сама вона змінювалася з часом.

"Телеграф" вирішив розповісти, яким раніше був дім із термометром у Харкові.

У 1830-х роках на Сумській харківський купець ІІІ гільдії Михайло Медведєв збудував кам’яний двоповерховий будинок на кам’яному напівповерсі. Після 1875 року будинок перейшов у власність австрійського підданого, чеха за національністю — Карла Петровича Счасни.

Як повідомляється на порталі otkudarodom.ua, у 1895 році Счасни здав будинок в оренду, і тут розмістили Харківську телефонну станцію, переведену з Вознесенської площі. Для зниження фонового шуму від кам’яної мостової біля будинку влаштували торцеву дерев’яну. Це зробили для нормальної роботи акустичних приладів.

Після смерті Карла будинок перейшов до його вдови, Юлії Арсеніївни Счасни. На початку ХХ століття власником будівлі став Північний банк. Відтоді розпочалася масштабна перебудова. У 1908–1910 роках на місці старої будівлі звели нову чотириповерхову споруду: перші два поверхи зайняв банк, два верхні — жіночі медичні курси.

Але після цього будівля ще раз змінила свій вигляд. У 1920 році її займав Народний комісаріат фінансів Української РСР. Тоді ж за проєктом Івана Єрмилова було надбудовано ще один поверх. Після повернення столиці до Києва будівлю зайняв Інститут експериментальної медицини. У 1950-х роках — Центральний науково-дослідний інститут організації виробництва і праці чорної металургії.

Перший термометр заввишки понад 20 метрів з’явився на будівлі у 1976 році, його розробив інженер Юрій Іванов. Прилад працював до 1990-х років, після чого його вивели з експлуатації.

У середині 1990-х термометр відновили: зверху прикрасили гербом Харкова, знизу додали стрілковий кварцовий годинник, а сам стовпчик світився вночі. Головним недоліком виявилася погана читабельність за яскравого сонячного світла.

Згодом на будівлі з’явився третій термометр, усередині якого встановили світлодіодні лампочки — більш сучасні та помітні.