Закривати дзеркало не обов’язково: про які забобони на похоронах варто забути

Читать на русском
Автор
Новина оновлена 01 жовтня 2025, 19:03

Незнання віри та неправильні пріоритети призводять до виникнення забобонів

Похоронний обряд, покликаний стати молитвою за упокій душі, часто обростає численними забобонами та народними звичаями, які не мають нічого спільного з християнською вірою. Від заборон торкатися хреста і нести труну до перевертання меблів і закривання дзеркал — ці дії, що передаються з покоління в покоління, іноді затьмарюють саму суть прощання з померлим і створюють зайвий дискомфорт та страх.

Про те, чому ці звичаї є лише забобонами, які суперечать здоровому глузду і християнському вченню, як вони виникають та що насправді важливо під час похорону, розповіли єпископ Євстратій (Зоря) та священники Тарас Дзьоба, Микола Микосовський ЧСВВ і Зеновій Хоркавий в інтервʼю Credo.

Забобони щодо хреста, труни і вікон

Отець Тарас каже, що найчастіше зіштовхується з тим, що сімʼї померлого нібито заборонено торкатися хреста, який очолює похоронну процесію, нести труну чи Євангеліє, мовляв, щоб не було нової смерті в родині.

"Правду кажучи, немає такої заборони. До несення хреста чи Євангелія в похоронній процесії слід запрошувати лише гідних людей, а не будь-кого, адже це — поважна місія: очолювати похоронну процесію, несучи хрест Христовий чи Слово Боже", — каже він.

Ще один поширений забобон, як каже отець Тарас — це заборона відчиняти вікна чи кватирки під час парастасу. Через цю практику люди, які прийшли на похорон, особливо в гарячу пору року, часто мліють і їм стає погано через брак кисню.

"Священик наголошує, що похорон — це молитва за новопреставлену людину, тому місце, де лежить покійний, має бути підготовлене саме для комфортної молитви. Коли бракує кисню, важко молитися, а це суперечить самій суті похоронного обряду", — заявив священник.

Перевернуті столи, стільці і закрите дзеркало

Коли виносять небіжчика, у домі часто перевертають столи й стільці. Цей забобон також не має нічого спільного з християнським похороном.

"Пригадую, якось спитав одних людей, для чого вони перевертають стільці. Кажуть, щоб "душа не сіла". Але ж душа — не тіло, їй крісла не потрібні", — каже отець Тарас.

Журналіст також запитав, навіщо тканиною закривають дзеркало. Отець Олег пояснив це тим, що начебто душа покійного, побачивши себе, не злякалася.

"Інший варіант тлумачення: щоб покійний не налякав родичів. Вважається також, що через дзеркало душа може піти в темний світ "задзеркалля", де панує диявол і правлять біси", — додає отець Олег.

За його словами, цей звичай пішов із далеких часів, коли в багатих будинках драпірували чорними тканинами дзеркала і кришталеві люстри, щоб вони своїм розкішним блиском не відволікали тих, хто молиться.

Отець Микола додає важливий момент: душа покійних одразу після фізичної смерті постає перед Богом на особистий суд, складаючи звіт з усього свого життя, а не "вештається" без потреби по світу.

Страх повернутися додому, квіти з цвинтаря і тварини

За словами отця Олега, люди вірять, що той, хто повернувся в помешкання після винесення тіла, але до повернення процесії з цвинтаря, неодмінно помре. Також вважають, що людина, яка йде перед труною, піде за померлим. Поширена думка, що не можна дивитися з вікна на похоронну процесію, бо теж помреш.

Він додав, що багато хто вірить у те, що не варто приносити з цвинтаря живих або штучних квітів, бо той, хто це зробить нібито буде важко і довго хворіти. Також люди вірять у забобони, що на час похорону треба забирати з дому тварин, особливо собак. Бо собачий гавкіт лякає душу покійного.

Миття підлоги та позбавлення речей

Священник Олег каже, існує забобон на те, що після того, як покійного винесуть з дому, обов'язково миють підлогу — так начебто "вимивають" із хати смерть. Люди також вважають, що не можна нічого залишати з речей померлого, хоч би якими коштовними й гарними вони були, аби не перебрати на себе чужі лихо і хвороби. Або, навпаки, кладуть у труну всі улюблені речі покійника: люльку, палицю, окуляри.

Чорна магія і розхитування труни

Отець Зеновій каже, що найгірше — це те, що люди використовують похоронні речі для магії.

"Наприклад, я чув, що беруть той шнурок, яким були зв'язані ноги (руки, щелепи) покійника, намочують його в горілці й дають ту горілку чоловікові. Так хочуть віднадити його від випивання", — розповідає священик.

Він також звертає увагу на ще один поширений звичай — при винесенні труни з дому тричі піднімати її над порогом або розхитувати.

Отець Микола зауважив, що ніхто не дасть раціональної відповіді на це питання для чого це робиться. Він пояснює язичницьке походження цього звичаю:

"Річ у тім, що в давнину наші предки були, як знаємо, язичниками і вірили, що в порозі живе домовик, тобто злий дух. Отож, виносячи померлих надвір, із ним прощалися. Тепер для чого робити таке "прощання" з нечистою силою і що це має спільного зі здоровим глуздом та взагалі з християнською вірою? З покійним ми прощаємось під час самого похорону, коли триває так зване останнє цілування", — додає чоловік.

Чому забобони це не головне

На питання про ставлення до забобонів та причини їх виникнення священнослужителі дають чіткі відповіді. У кожного знайшлися слова, чому не варто звертати увагу на забобони.

Отець Тарас пояснює це тим, що у підготовці до похорону рідні питають порад у знайомих, старших людей, але не у священика.

"Усі забобони мають один корінь: брак християнської свідомості. Саме через своє незнання люди вигадують або передають іншим те, що не має нічого спільного з ученням Церкви. Похорон — це молитва, а не лише обряд із певних дій, а в молитві кожна дія має свої зміст, символ і значення", — наголосив він.

Отець Зеновій звертає увагу на неправильні пріоритети людей.

"Інколи під час похорону люди звертають більшу увагу на другорядні речі, ніж на головні. Забуваючи, що в такий час потрібні тільки молитва за цю померлу людину та добрий спомин. Користі душі тієї людини, яка відійшла у вічність, усі ці забобони не дають. Навпаки: вони ще можуть і нашкодити її спасінню", — наголосив він.

Єпископ Євстратій (Зоря) підсумовує розмову, наголошуючи на єдиній справжній потребі померлого — молитви.

Раніше "Телеграф" писав, яка різниця у кольорі труни. А також, що це означає.