Закривати дзеркало не обов’язково: про які забобони на похоронах варто забути

Похоронний обряд, покликаний стати молитвою за упокій душі, часто обростає численними забобонами та народними звичаями, які не мають нічого спільного з християнською вірою. Від заборон торкатися хреста і нести труну до перевертання меблів і закривання дзеркал — ці дії, що передаються з покоління в покоління, іноді затьмарюють саму суть прощання з померлим і створюють зайвий дискомфорт та страх.

Про те, чому ці звичаї є лише забобонами, які суперечать здоровому глузду і християнському вченню, як вони виникають та що насправді важливо під час похорону, розповіли єпископ Євстратій (Зоря) та священники Тарас Дзьоба, Микола Микосовський ЧСВВ і Зеновій Хоркавий в інтервʼю Credo.

Забобони щодо хреста, труни і вікон

Отець Тарас каже, що найчастіше зіштовхується з тим, що сімʼї померлого нібито заборонено торкатися хреста, який очолює похоронну процесію, нести труну чи Євангеліє, мовляв, щоб не було нової смерті в родині.

Ще один поширений забобон, як каже отець Тарас — це заборона відчиняти вікна чи кватирки під час парастасу. Через цю практику люди, які прийшли на похорон, особливо в гарячу пору року, часто мліють і їм стає погано через брак кисню.

Перевернуті столи, стільці і закрите дзеркало

Коли виносять небіжчика, у домі часто перевертають столи й стільці. Цей забобон також не має нічого спільного з християнським похороном.

Журналіст також запитав, навіщо тканиною закривають дзеркало. Отець Олег пояснив це тим, що начебто душа покійного, побачивши себе, не злякалася.

За його словами, цей звичай пішов із далеких часів, коли в багатих будинках драпірували чорними тканинами дзеркала і кришталеві люстри, щоб вони своїм розкішним блиском не відволікали тих, хто молиться.

Отець Микола додає важливий момент: душа покійних одразу після фізичної смерті постає перед Богом на особистий суд, складаючи звіт з усього свого життя, а не "вештається" без потреби по світу.

Страх повернутися додому, квіти з цвинтаря і тварини

За словами отця Олега, люди вірять, що той, хто повернувся в помешкання після винесення тіла, але до повернення процесії з цвинтаря, неодмінно помре. Також вважають, що людина, яка йде перед труною, піде за померлим. Поширена думка, що не можна дивитися з вікна на похоронну процесію, бо теж помреш.

Він додав, що багато хто вірить у те, що не варто приносити з цвинтаря живих або штучних квітів, бо той, хто це зробить нібито буде важко і довго хворіти. Також люди вірять у забобони, що на час похорону треба забирати з дому тварин, особливо собак. Бо собачий гавкіт лякає душу покійного.

Миття підлоги та позбавлення речей

Священник Олег каже, існує забобон на те, що після того, як покійного винесуть з дому, обов'язково миють підлогу — так начебто "вимивають" із хати смерть. Люди також вважають, що не можна нічого залишати з речей померлого, хоч би якими коштовними й гарними вони були, аби не перебрати на себе чужі лихо і хвороби. Або, навпаки, кладуть у труну всі улюблені речі покійника: люльку, палицю, окуляри.

Чорна магія і розхитування труни

Отець Зеновій каже, що найгірше — це те, що люди використовують похоронні речі для магії.

Він також звертає увагу на ще один поширений звичай — при винесенні труни з дому тричі піднімати її над порогом або розхитувати.

Отець Микола зауважив, що ніхто не дасть раціональної відповіді на це питання для чого це робиться. Він пояснює язичницьке походження цього звичаю:

Чому забобони це не головне

На питання про ставлення до забобонів та причини їх виникнення священнослужителі дають чіткі відповіді. У кожного знайшлися слова, чому не варто звертати увагу на забобони.

Отець Тарас пояснює це тим, що у підготовці до похорону рідні питають порад у знайомих, старших людей, але не у священика.

Отець Зеновій звертає увагу на неправильні пріоритети людей.

Єпископ Євстратій (Зоря) підсумовує розмову, наголошуючи на єдиній справжній потребі померлого — молитви.

Раніше "Телеграф" писав, яка різниця у кольорі труни. А також, що це означає.