Блекаути довжиною в тиждень: експерт назвав міста, в яких зима буде найскладнішою

Блекаути на тиждень та світло по 8 годин на день: якими будуть відключення взимку

Українська енергосистема входить у зиму під тиском прицільних російських ударів і управлінських рішень, що робили ставку на ремонт радянських ТЕС замість розгортання малої маневрової генерації. Саме другий варіант може бути рятівним для критичної інфраструктури держави.

Про це "Телеграфу" розповів Ігор Тинний, український бізнесмен, засновник і співвласник енергетичного холдингу "Гідроенергоінвест-Акванова".

Що варто знати

• Російські прицільні удари роблять уразливими великі ТЕС і лінії передач
• Тинний наполягає на пріоритеті розподіленої маневрової генерації як більш стійкого рішення
• Затримка з реалізацією маневрової генерації підвищує ризик масштабних відключень узимку

– Що зараз з нашою енергосистемою?

– Як тільки тимчасово припинилися атаки росіян по енергетичній інфраструктурі і була річна перерва, вони припинили розвиток нової генерації, "вставили палки в колеса" для розвитку дрібної приватної генерації і знов ремонтували старі радянські великі ТЕС, які, в моєму розумінні, приречені. Вони не можуть пережити цю війну.

Вони де-факто наразили нас на повторну небезпеку в такому самому масштабі, бо зараз росіяни ще більш ефективно наносять дуже точні удари і повторно знищують все, що було відновлено.

Стратегія на постійну відбудову того, що морально, механічно застаріло – це взагалі неправильно. Є, наприклад, Зміївська ТЕС на Харківщині, до неї легко добивають керовані авіабомби, КАБи. Запитання: чи є в нас можливість перехоплювати КАБи? Наскільки я спілкувався з військовими: якщо пощастить, збивають один з 200. Керована авіабомба летить з великою швидкістю, буквально пару хвилин до моменту удару від моменту пуску. Тобто те, куди добивають КАБи, це – місця, які з великою ймовірністю стануть об'єктом атаки і будуть знищені.

Який сенс відбудови цих об'єктів? Якщо навіть і відбудовувати, то точно не покладатися на них як на основне джерело живлення. Яким чином відбувається так звана відбудова старих об'єктів генерації? За рахунок канібалізації інших станцій. Наприклад, стояло там на Зміївці сім великих блоків – відповідно, з трьох роздовбаних треба вирізати шмат один робочий.

Колись Радянський Союз набудував у Східній Європі купу типових електростанцій. Коли в цих країнах почали діяти більш жорсткі екологічні, економічні стандарти, старі радянські станції було законсервовано. Зараз їх так само вирізали німці, чехи, словаки на металолом і подарували нам. От і з'явився в нас ремонтний фонд для ремонту старих блоків. Але це одноразова дія. Якщо стара турбіна повторно вражена і зруйнована, ви таку нову не знайдете.Треба нове обладнання. А нащо його будувати тоді в зоні 60-70 км від фронту, куди долітають новітні КАБи?

Останні два роки Міністерство енергетики в попередньому своєму складі з попереднім керівником Германом Галущенком (а там 90% команди лишилося без змін) тотально ігнорували розвиток маневрової, малої, розподіленої генерації. Тільки після скандалів, які ми влаштували три роки тому вони неохоче погодилися, хоча й того не зробили.

І весь цей час займалися тим, що за гроші донорів, за гроші бюджету Євросоюзу старі ТЕС майстрували. Але за цей час росіяни покращили свою зброю балістичну. І повторно ті самі об'єкти всі руйнуються і будуть зруйновані.

– В чому перевага маневренної генерації та чи "приживеться" вона у нас?

– Ідея в розвитку малої генерації, розподіленої генерації в тому-то і полягає, що коли станцій дуже-дуже багато і знаходяться вони по всій країні, то витрачати на них дорогі балістичні ракети нелогічно. Якщо одинична установка має потужність буквально кілька мегаватів і коштує 2-3-5 млн, по ній ніколи не будуть стріляти балістикою, яка коштує 12-14 млн доларів. Головне питання в тому, аби об'єкти генерації коштували дешевше, ніж ракети одинично.

Нова, дрібна генерація це є спосіб виживання. Цей спосіб і я, і багато професіоналів на ринку рекомендували на самому початку вторгнення. Припиніть інвестувати гроші в те, що точно приречено і не повинно існувати в сучасній енергетичній парадигмі.

Чому цього влада не робила? Перша очевидна причина — це зиск комерційний. Поки ви щось будуєте, як відомо, в Україні є національна звичка щось на цьому вкрасти. У нас будівництво завжди супроводжується розслідуваннями на мільйони, мільйони, мільйони відкатів, завищені ціни.

Друга, причина, це елементарна. Вони всі лишилися за своєю свідомістю радянськими людьми. Тобто все, щоб було державне. Держава для мене в Україні завжди неефективна і корумпована. Чим менше буде державної енергетики, тим краще вона буде працювати. Я щиро в це вірю.

Третя причина може бути хіба що в зраді, але це те, чим повинні займатися правоохоронні органи.

– За якою тактикою росіяни зараз обстрілюють нашу інфраструктуру?

– Нинішні ураження були цілком передбачувані. Росіяни дочекалися, поки щось поремонтували, а тепер, напередодні похолодання, цілком логічно взяли й почали знову масово руйнувати старі об'єкти генерації і розподільчі вузли. Майже не існує прикладів, щоб росіяни били по об'єктах малої і відновлюваної генерації, тому що це економічно для них недоцільно.

Можливо, з плином війни таке буде відбуватися, але умисних цілеспрямованих ударів по сонячній генерації, вітровій, газопоршневим і газотурбінним установкам малої потужності, біогазу, біомасі, їх не було. Цих об'єктів тисячі, по них важко попасти, вони не знаходяться на радянських картах.

Наш супротивник, його не можна недооцінювати, але він середньорозумний. В нас купа об'єктів на початку війни постраждали, які рахувалися, досі вважаються ворогами військовими заводами. Я киянин, я добре бачив за останні 30 років, як ці колишні військові заводи були поступово закинуті, розграбовані. Потім там виросли житлові квартали, готелі чи якась офісна інфраструктура. А росіяни по картах били по цих заводах, де вже давно ніхто нічого не виробляє, заводів вже нема. Відповідно, цілі, які були на радянських картах, вони лишаються. Вони нікуди не дінуться.

Радянський Союз будував і Дніпрогес, і Зміївську, і Трипільську ТЕЦ, і вони по них не промахнуться. На велику електростанцію їм не шкода використати сотню дронів і декілька ракет. А якщо йде комбінований удар і балістичними ракетами, і крилатими, і дронами, немає такого ППО, яке в такій великій країні, як Україна, це перехопить. Тому це злочин номер один.

Злочин номер два — це все абсолютна недбалість, коли через те, що ворог тимчасово не стріляв, всі розслабилися і нічого не зробили, аби підготовитись до нової хвилі ударів.

– Чи могли би об’єкти захисту врятувати енергетичні об’єкти?

– Стосовно об'єктів укріплення, я щиро переконаний, і це моя особиста точка зору, що захист в сучасній війні суттєво програє засобам нападу. Були часи, коли в Середньовіччі замки добре захищали від слабкої зброї. А потім люди винайшли порох, і після цього всі замки одночасно припинили свою цінність, тому що будь-що можна було підірвати за годину.

От і зараз вибухівка, ракети настільки потужні, що ніякі бетонні конструкції системно від них не захистять. Невеликі об'єкти – трансформатори, наприклад – невеликий відносно об'єкт, ви якось можете захистити. Але машинний зал гідроелектростанції ви ніяким бетоном від повноцінного руйнування не захистите. Та й не розраховані ті дамби на таке додаткове навантаження. Не заллєте ви його шаром бетону в 5-6 м. В будь-якому випадку, зброя нападу переважає зараз захисні споруди.

Чи треба було будувати захисні споруди різного типу? Так, але в розрахунку більше від дронів, ніж від ракет. В моєму розумінні, машинні зали великих теплоелектростанцій, які заливали бетоном разом з відновленням пошкоджених блоків, котлів і турбін – це все були інвестиції в нікуди. Це все приречено на те, щоб бути знищеним.

Ще й наражає на безпеку людей, які це все ремонтують.Захисту максимальному підлягають трансформаторні підстанції, вузли розподілу енергії, бо вони невеликі. Їх хоча б технічно є можливість захистити від сотень-тисяч дронів.

– Що зараз заважає будувати дрібну генерацію?

– Більш предметно і більш конкретно я наведу приклад. Сім місяців тому було оголошено конкурс Кабінетом міністрів на користь компанії "Укренерго" про побудову маневрової генерації 700 МВт.

Розділили країну на три зони, що досить логічно. Зона, де взагалі не потрібно – пару областей західної України, де і так є профіцит енергії. Потім зона другого пріоритету – також західна Україна, але там, де можна перекидати енергію в райони центру і сходу. І зона першого пріоритету – схід і центр.

500 МВт в першому пріоритеті, 200 МВт в другому і 0 в третьому. Конкурс за ознакою компенсації капексу, тобто кажуть: треба побудувати одночасно купу маневрових газопоршневих машин, які швидко виробляють енергію. Це дуже логічна дія. Відповідно, що це означає? Таку машину можна привести і змонтувати в Україні за 3-4 місяці.

Що таке компенсація капексу? Замість того, аби закопувати гроші в те, що буде приречено, домовились, що державна компанія "Укренерго" тим приватним компаніям, які швидко побудують маневрову генерацію, протягом 10 років буде виплачувати компенсацію за ризик, за побудову цього об'єкта. Але є умова: власники цих станцій не мають права працювати тоді, коли вони хочуть, а віддають ці станції в управління диспетчерам "Укренерго".

Інакше кажучи, яка б не була ціна газу, може навіть ти в збиток собі будеш працювати, тебе включать диспетчера, і ти запрацював відразу. Газопоршневі станції мають стандарт 1200 пусків на рік, відповідно чотири пуски на добу. Швидкість пуску сягає там буквально 2-3 секунди. Тобто, натиснув кнопку диспетчер, по всій країні терміново замолотили 700 МВт газопоршнів.

Це такий маленький об'єкт — контейнер звичайний морський 12-24 футів, в якому змонтована установка. Його можна закамуфлювати, так, що він буде виглядати, як звичайний іржавий контейнер. Якщо його нормально зробити, знехтувавши старими правилами, що газова труба повинна бути жовтою, то ніяка розвідка ніколи його в житті не знайде.

І такий об'єкт, він умовно заміщає собою цілий атомний блок електростанції. Якщо є газ, звісно, я не кажу, що це панацея скрізь і в усьому, але газову інфраструктуру знищити значно важче. Тобто логічна історія це побудувати.

Що далі відбулося? Зараз вже сім місяців, як комісія оголосила переможців в цьому конкурсі, і далі не підписує протокол.

Інша історія. Я особисто пішов на приватизацію. Я не хочу казати про багато об'єктів, бо все-таки ми в воєнний час живемо, туди можуть стріляти. Два роки тому Верховна рада підтримала правку про можливість будувати маневрову генерацію в захисних зонах газопроводів з дозволу оператора газотранспортної мережі і Міненерго. Але для закону треба прийняти було підзаконний акт, постанову Кабінету Міністрів, яка деталізує, як саме надається цей дозвіл.

Цю постанову Кабінет Міністрів чинний проголосував тиждень тому. 19 місяців старий склад Міненерго жмакав цей папірець, тобто між законом, який прийняла Верховна Рада і його імплементацією у вигляді абсолютно примітивної маленької постанови Кабміну пройшло 19 місяців. І як би не помінялися там профільні заступники міністра, які за це відповідають, воно б ніколи не було прийняте.

На словах це почалося. Причому Верховна Рада навіть це проголосувала, а потім чиновники з попереднього складу Міністерства енергетики це все заблокували і не дали будувати. Отакими методами без прийняття належних постанов, не проведення конкурсів і тощо, – це простий приклад саботажу, я вважаю.

Якщо навесні розблокували би конкурс, то до Нового року, зараз вже б все працювало. Ми за 3-4 місяці запускаємо ці машини. Питання ж, як то кажуть, дорога ложка до обіду, а потім вона вже не потрібна.

– Який ваш прогноз на відключення узимку?

– Залежить від тенденцій. Одного разу росіяни не добили нашу електроенергію. Може, ракет було недостатньо, може, побачили, що не так чітко влучають. Чомусь вони тоді змінили тактику. Зараз, якщо такими темпами, як зараз, вони матимуть змогу хвилями робити обстріли, як зараз, ледь не на раз на тиждень, то я дуже здивуюся, якщо взимку буде електроенергії понад вісім годин на добу. Прям дуже здивуюся.

Об'єднана енергосистема стає роз'єднаною, як тільки вибивають два чи три вузли, і поки їх не відновлять. Звісно, що це буде по-різному. "Укренерго" має можливість лімітовану кількість енергії більш-менш справедливо перерозподіляти по країні.

В умовному зараз найбільш віддаленому регіоні Закарпатті при внутрішньому споживанні області 180-220 МВт, генерації там тільки сонячної вже стоїть 550 чи 600 — трикратна кількість. Відповідно є області, які є і лишатимуться енергопрофіцитними, але в них також можуть бути відключення, бо енергію будуть направляти в сусідні області.

Я думаю, що в прифронтових містах – Харків, Чернігів – може бути таке що будуть блекаути тривалістю і в тиждень. І, знов таки, це суттєво залежить від того, куди ворог буде направляти свої сили зі знищення. Це від них залежить.

Якщо в якийсь момент часу під час перебігу військових дій, вони вирішать сфокусувати свої зусилля на чомусь іншому і тимчасово припинять стріляти по енергетиці, відключень буде менше.

Наше ж завдання незмінне. Що ми не можемо змінити? Не будуються за тиждень, за два і навіть за пів року якісно великі нові лінії електропередач. Тобто, треба мати можливість ремонтувати лінії і заміщати розбиті трансформатори. Для цього треба мати резервний парк. Їх треба придбати, щоб вони лежали і чекали моменту, коли треба розбити, замінити.

І було б бажано, аби державу взагалі позбавили наші іноземні спонсори права витрачати гроші на генерацію, бо це все – просто викинуте в нікуди. Все, що відновлюється, воно буде повторно зруйновано.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, що захисні споруди "Укренерго", які стали мішенню для російських атак у жовтні, вважалися найміцнішими в Україні. Однак, навіть вони не витримали масованих ударів. На решті енергетичних об’єктів стан інженерного укріплення ще гірший, і жодна, навіть найкраща підготовка, не гарантує повного захисту від широкомасштабних обстрілів.