Могли б весь світ учити будувати шахти, а тепер продають за півціни: як розікрали унікальне підприємство на Львівщині

Підприємство, яке знало, як будувати під землею, не змогло вижити на поверхні

Колись на Львівщині працювала компанія, яка мала будувати майбутнє української енергетики. "Укрзахідвуглебуд" вважали єдиним в країні спеціалізованим будівельником шахт. Тут знали, як закладати стволи на сотні метрів углиб, як монтувати складне обладнання, як перетворювати проєкти на реальність.

Але найголовніший проєкт так і завис у минулому. "Телеграф" розповідає, чому занепало підприємство, фахівці якого могли б навчати колег по всьому світу і у якому стані зараз головний символ нескінченного будівництва.

Найбільший проєкт компанії — шахта №10 "Нововолинська" — завис на позначці 87,6% готовності і так і не видав жодної тонни вугілля. Десятиліття очікувань, мільйони гривень, сотні загублених робочих місць.

Майже 90% готовності, але жодної тонни вугілля

Історія почалася ще наприкінці 1980-х. Тоді в Нововолинську розпочали зведення шахти №10, яка мала видавати 900 тисяч тонн вугілля щороку. "Укрзахідвуглебуд" виступив генеральним підрядником цього масштабного проєкту. На папері все виглядало амбітно і перспективно.

Роками в офіційних документах фігурувала одна і та ж цифра — 87,6% будівельної готовності. Це означало, що об'єкт майже завершений, залишилось зовсім небагато. Але "зовсім небагато" розтягнулось на десятиліття.

Інфраструктура стояла, обладнання чекало запуску, але пускової точки так і не сталося. Паралельно з інфляцією та зміною урядів росли хвилі фінансування. З'являлись судові історії через борги за електроенергію. Держава намагалась упорядкувати статус об'єкта як незавершеного будівництва, але результату не було.

Естакади, стволи, складські приміщення — все стоїть і чекає. Тільки чого саме, вже ніхто не знає.

"Чорна діра" для бюджету та втрачена надія

За кожною тонною іржі та за кожною паузою в будівництві стоять конкретні люди, які живуть поряд. Для жителів навколишніх містечок шахта №10 — це не просто об'єкт, це втілення втраченого майбутнього.

Місцеві мешканці, чиї родини десятиліттями пов'язані з гірничодобувною галуззю, спочатку жили надією на тисячі нових робочих місць. Але ця надія з часом перетворилася на глибоке розчарування та скептицизм. У місцевих групах Facebook та Telegram-каналах шахту давно прозвали "чорною дірою" для державних коштів, символом корупції та неефективного управління.

А спроби держави продати об'єкт за безцінь лише посилюють недовіру. Люди побоюються, що унікальне підприємство буде просто розкрадене. Втома від невизначеності — це настрій людей у регіоні, який міг би процвітати, але поки що лише повільно занепадає.

Чому держава знижує ціну і досі не може продати компанію

Фонд держмайна вже не вперше намагається приватизувати "Укрзахідвуглебуд". Восени 2025 року оголосили черговий аукціон у системі Прозорро.Продажі. Дату торгів призначили на 29 жовтня, стартову ціну встановили на рівні 57,39 мільйона гривень без ПДВ.

Охочих купити не знайшлося, і тоді держава прийняла рішення різко знизити ціну. На 14 листопада 2025 року призначили новий аукціон. Стартова вартість впала вдвічі — до 28,7 мільйона гривень.

Згідно з умовами, новий власник протягом шести місяців зобов'язаний погасити борги із заробітної плати та перед бюджетом, а також не може звільняти працівників підприємства. Ці вимоги прописані в умовах продажу, але чи вплинуть вони на інтерес інвесторів — велике питання.

Держава сподівається, що хтось поверне актив до життя, але поки що це лише сподівання.

Тонни іржі та металу: як зараз виглядає "Укрзахідвуглебуд"

Десятиліттями стоїть недобудована шахта на Волині. Естакади іржавіють, обладнання старіє, а готовність так і залишається на папері — 87,6%. "Укрзахідвуглебуд", єдина компанія в Україні, що спеціалізується на будівництві шахт, перетворився на живу ілюстрацію того, як амбітні проєкти можуть застрягнути між минулим і майбутнім.

Держава знову шукає покупця, знижуючи ціну. Місцеві жителі знизують плечима — вони вже звикли до обіцянок. А шахта №10 продовжує стояти, нагадуючи про те, що іноді найскладніше — не почати будівництво, а його завершити. Історія "Укрзахідвуглебуду" точно має продовження, тільки ніхто не знає, яким воно буде.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про підприємство, на якому працювали митці з 30 країн світу. Тепер дірки між поверхами.