Не показник розкоші: чому в СРСР у квартирах клали паркет-ялинку

На момент масового будівництва хрущовок хороших, безпечних та довговічних синтетичних покриттів просто не існувало

Всі, хто стикався з ремонтом і вибирав у покриття паркет, знає, що він хоч і виглядає дуже красиво, але обходиться недешево і вимагає складного догляду. Хоча йому віддавали перевагу навіть у СРСР, адже в поспіхом збудованих хрущовках навіть у ті часи вже клали паркет "ялинкою".

Що потрібно знати:

• Деревина для паркету вважалася дешевим ресурсом
• У СРСР паркет вважався атрибутом "культурного" міського житла
• Паркет, на відміну від лінолеуму або плитки, досить легко можна було відреставрувати

Такий вид паркету в Радянському Союзі був дуже популярним і вибирали його недарма. Про це пише OBOZ.UA.

Доступність деревини

Радянський Союз був "лісовою" державою. Ліси, що займали значну частину площі, масово вирубували для облаштування доріг, будівництва нових населених пунктів тощо. З цієї причини в СРСР не бракувало деревини.

Щобільше, вона багато в чому була відходом виробництва та вважалася дешевим ресурсом, оскільки часто лісоповалом займалися ув’язнені, яким не платили за цю роботу.

Але водночас за часів Радянського Союзу якісна хімічна промисловість розвивалася значно повільніше. Таким чином, на момент масового будівництва хрущовок (кінець 50-х і 60-х років), хороших, безпечних і довговічних синтетичних покриттів просто не існувало в промислових масштабах.

Лінолеум хоч і вироблявся, але його було дуже мало. Та й до того ж він виготовлявся на тканинній основі з використанням фенольних смол, мав різкий неприємний запах і низьку зносостійкість.

Таким чином, будівельна промисловість віддавала перевагу дешевшому та екологічному паркету. Хоча монтаж та догляд за ним були значно складнішими.

Варто додати, що були ще дві альтернативи – фарбована дошка та керамічна плитка. Але були свої нюанси – плитка була дуже дорогою у виробництві та не дуже якісною – легко билася від удару чимось важким. А дошка асоціювалася з сільськими будинками, оскільки імена не надто естетичний вигляд.

Тому зі всіх підлогових покриттів за всіма параметрами виграв паркет.

Легкість у стандартизації

Ще в сталінські часи на підлогу клали художній паркет зі складними візерунками, а ось для "хрущовок" та пізніших "брежнявок" вже використовували стандартизований і максимально технологічний варіант.

Такий паркет був виготовлений з маленьких дерев’яних планок, їх виробництво було поставлене на потік на деревообробних комбінатах. Це давало змогу використовувати не тільки високоякісну деревину та відносно легко монтувати паркетне покриття у приміщеннях різної площі.

Наступним кроком став щитовий паркет. На заводах клеїли паркетні плашки на основу із ДСП або дешевої дошки. Такі щити розміром, наприклад, 50х50 см, укладати було значно швидше та простіше, ніж кожну плашку окремо. Технологія масового виробництва була спрямована на здешевлення та прискорення будівництва.

Новий рівень

У 50-60-х роках масове будівництво мало не лише утилітарну, а й ідеологічну мету: дати кожній радянській родині, яка часто мешкала у бараках чи комуналках, окрему квартиру. Вона мала символізувати новий і вищий рівень життя.

Паркет своєю чергою вважався атрибутом "культурного" міського житла. Це був крок уперед, стандарт благоустрою.

Довговічність паркету

Радянська філософія будівництва багато в чому базувалася також на засадах практичності. Це означає, що з наявних ресурсів намагалися буквально вичавлювати максимум.

Паркет, на відміну від лінолеуму або тендітної плитки, досить легко можна було відреставрувати. Його циклювали (знімали верхній пошкоджений шар лаку та деревини) та покривали лаком заново. Таку процедуру можна було проводити 5-7 разів, тим самим повертаючи підлозі майже його первозданний вигляд.

А ось у 1980-ті, коли Радянський Союз вже був близьким до розпаду, почала стрімко розвиватися хімічна промисловість і лінолеум тоді стали виробляти в достатку. І хоча він мав досить неестетичний вигляд, їм стали покривати підлогу у багатьох квартирах, щоб спростити догляд за житлом.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, як зробити будинок теплішим без ремонту та зайвих витрат.