Маку тут не було. Чому Макієвка так називається і скільки назва вона змінила

Кожна епоха залишала свій відбиток, а назва міста пережила всі режими та катаклізми

Макіївка – одне з найбільших міст Донбасу з драматичною історією. Вона розпочалася від козацької слободи, пройшла через індустріальний розквіт і сьогодні переживає трагедію окупації.

Сучасне місто фактично прилягає до Донецька зі сходу, утворюючи з ним спільну агломерацію. "Телеграф" розповість про його назву та історію детальніше.

Легенда про козака Макея

Назва міста сягає корінням кінця XVII століття, коли, за місцевими переказами, донський козак Макей (Макій) заснував тут зимівник на пограниччі земель Війська Донського. Від імені цього напівлегендарного чоловіка і пішла назва урочища, а згодом – слободи Макіївки.

У документах XVIII-XIX століть Макіївка фігурує поруч з іншими козацькими слободами на межі Катеринославської губернії та Області Війська Донського. Етимологи сходяться на думці, що топонім має антропонімічне походження – від імені Макей або Макій, поширеного в козацькому середовищі того часу.

Промислова революція: поява Дмитріївська

Справжня трансформація почалася наприкінці XIX століття. Із запуском металургійного заводу "Уніон" та активною розробкою вугільних пластів біля тихої слободи Макіївка виникає бурхливе робітниче селище Дмитрієвськ. Воно стрімко перетворюється на промислове ядро регіону, тоді як сама слобода Макіївка залишається переважно сільським поселенням.

У 1917 році Дмитрієвськ отримує статус міста. Три роки місто й село існують окремо, але фактично зростаються в єдиний конгломерат. У 1920 році їх офіційно об'єднують під назвою Дмитрієвськ, підкреслюючи промисловий, а не козацько-слобідський характер нового центру.

Радянські перейменування

У 1929-1931 роках місто носить ідеологічно забарвлену назву Дмитрієвськ-Сталінський – на честь Сталінської області та в дусі культу особи вождя. Це підкреслювало його роль як важливого промислового осередку Донбасу.

Втім, уже в 1931 році відбувається символічне повернення до коріння – місто перейменовують на Макіївку. Формально це був поворот до історичного місцевого топоніма, фактично – визнання того, що весь гірничопромисловий район і так асоціювався саме з Макіївкою. Ця назва залишається незмінною дотепер.

Час розквіту та занепаду

У радянський період Макіївка стає одним із ключових вугільно-металургійних центрів Донбасу. Густа мережа шахт, коксохімічні комбінати, металургійні заводи, машинобудівні підприємства – усе це перетворює колишню слободу на могутній промисловий вузол.

Місто швидко урбанізується, отримує типову промислову забудову та розвинену залізничну інфраструктуру. Разом з економічним зростанням формується специфічний робітничий уклад: Палаци культури, спортивні об'єкти, соціальна інфраструктура, прив'язана до великих підприємств. У пізньорадянські десятиліття Макіївка фігурує як типове "шахтарське місто" із сильною залежністю від вугілля та промислових гігантів.

Економічні потрясіння 1990‑х років фактично обвалили промислову базу Макіївки: частина заводів зупинилася, інші працювали епізодично, накопичуючи борги із зарплат і різко скорочуючи обсяги виробництва. У межах державної програми реструктуризації вугільної галузі більшість місцевих шахт закрили, що спричинило масові звільнення, відтік людей з міста й деградацію цілих шахтарських кварталів.

Трагедія окупації

Після початку російської агресії у 2014 році Макіївка опинилася під контролем проросійських угруповань, а згодом – під прямою російською окупацією. Українська влада не здійснює там реального контролю, що позначається на всіх сферах життя міста.

З початку повномасштабного вторгнення у 2022 році Макіївка перетворилася на важливий тиловий та логістичний вузол російських військ на Донбасі. Для цивільного населення це означає постійні ризики, обмеження пересування, проблеми з комунальними послугами та загальну невизначеність життя в зоні воєнних дій.

Попри давнє козацьке походження й індустріальну славу XX століття, сьогодні Макіївка асоціюється насамперед із окупованим прифронтовим містом. Історія козацької слободи та радянського "шахтарського" центру болісно переплелася з реаліями війни.

Раніше "Телеграф" розповідав про місто, яке досі пам'ятають з ім'ям радянського розвідника. Цей населений пункт у Рівненській області – втілення містобудівної сміливості та символ новітньої історії.