Місто на Святих Горах перейменували три рази: як сьогодні називається перлина Донбасу

Місто, що лежить між крейдяними скелями та сосновими лісами, вражає не тільки мальовничими панорамами і стародавньою лаврою. Воно має заплутану біографією, яка розповідає про гучні перейменування, героїчне відродження та тисячі людських історій.

Святогірськ – не просто точка на мапі Донеччини. Це місто-рекордсмен, місто-символ, місце сили й надії. "Телеграф" розповість про його історію детальніше.

Чому це місто особливе

Святогірськ розкинувся на мальовничих берегах Сіверського Дінця. Це найпівнічніше місто Донеччини та справжня природна скарбниця: у 2004 році на одного жителя тут припадало рекордні 144 квадратних метри зелених насаджень – найкращий показник у всій Україні. Для порівняння: міжнародна норма становить лише 20 кв. м.

Місто є частиною національного природного парку "Святі гори" – справжньої перлини природи Донеччини, де крейдяні скелі, сосновий ліс та річкові пейзажі створюють неповторну атмосферу.

Історія у назвах

Складна доля цього краю яскраво простежується у зміні назв населеного пункту. Ще до 1938 року тут існувала Банно-Тетянівка – поселення, що виросло біля монастирської слободи, прославленої цілющими джерелами. Згодом, у період з 1938 по 1964 рік, воно стало відомим як селище Банне, або Баннівське, місцина, оточена мальовничими лісами та цілющими водами.

Новий етап розпочався з 1964 року – місто отримало ім’я Слов'яногірськ, ставши відомим курортним та рекреаційним центром Донбасу. Нарешті, у 2003 році, місто повернулося до своєї історичної назви Святогірськ – на честь древнього монастиря, заснованого ще у XVI столітті, що став серцем і душею цієї місцевості.

Святогірська лавра – серце краю

Особливе місце у долі Святогірська посідає Свято-Успенська Святогірська лавра – найбільший монастирський комплекс Донбасу, розташований на крейдяних схилах над Сіверським Дінцем.

Перша згадка про монастир датується 1624 роком. Чоловічий монастир, частково вибитий у скелях, справляв неабияке враження на сучасників.

Протягом XVIII–XIX століть лавра активно розвивалася: було зведено монументальний Успенський собор (висота 53 метри, довжина 42 метри), Покровську церкву з дзвіницею, організовано бібліотеку та архів. На зламі XIX–XX століття тут мешкало понад 600 ченців, що робило лавру найбільшою в регіоні.

Радянська доба принесла випробування: монастир закрили, будівлі переобладнали під будинок відпочинку та кінотеатр, частину храмів зруйнували. Але після 1992 року розпочалося відродження, а у 2004 році монастир отримав найвищий статус – лаври. До цього часу він уже став центром паломництва: у святкові дні сюди приїжджало до 15 тисяч прочан.

Випробування війною

Російське вторгнення 2022 року не оминуло Святогірськ. Місто пережило окупацію, обстріли та руйнування. Близько 1500 мешканців залишилися без даху над головою, багато житлових і громадських будівель було знищено. Лавра також зазнала пошкоджень: у травні-червні 2022 року внаслідок обстрілів загинули ченці, було знищено Всіхсвятський скит. Проте у вересні 2022 року місто звільнили Збройні Сили України.

Раніше "Телеграф" писав про місто, яке називалося на честь всесоюзного алкоголіка, а зараз окуповане. У наш час воно є адміністративним центром Кадіївської міської громади.