У ЗСУ великий відсоток СЗЧ: військовий пояснив, чому Україні треба повчитися у росіян
- Автор
- Дата публікації
- Автор
Сьогодні з українським суспільством практично не ведеться системна робота
В українському війську є великий відсоток людей СЗЧ (самовільне залишення частини). Причини різні, але одна з головних — моральний стан військовослужбовців та відсутність системної комунікації з командуванням. Є кілька кроків, які б покращили ситуацію.
Що потрібно знати:
- Є підрозділи, з яких масово йдуть у СЗЧ, і ті, до яких військові, навпаки, прагнуть повернутися
- В Україні відсутні масштабні національні програми мотивації
- У РФ системно збудована робота з населенням та військами
Про це "Телеграфу" розповів заступник командира Третього армійського корпусу Дмитро Кухарчук у матеріалі: "Безжалісний і нещадний" російський бунт не за горами: замком "Трійки" про вихід з Донбасу, прорив фронту та "бусифіковані" "рекси".
Причини абсолютно різні, але на ці причини, в тому числі, впливає моральний стан. Це пов'язано, наприклад, з відсутністю комунікації з командуванням. Є підрозділи з яких йдуть в СЗЧ, а є підрозділи в які йдуть в СЗЧ. Перший крок, що можна було б зробити, це від імені Міноборони дати людям можливість повернутися в стрій, але щоб люди мали право самі обрати підрозділ, в який вони хочуть повернутися. А зараз відбувається ускладнення повернення. Нещодавно вийшло розпорядження, яке не дає можливості вертатися людям в будь-які підрозділи, окрім штурмових.
Він зазначив, що до Третьої штурмової люди можуть повертатися з інших військових частин. Але хтось не хоче повертатися до штурмової бригади, а хоче піти до механізованої. У корпусі одна штурмова бригада, а решта механізовані.
Друге – створення національних програм. Сьогодні з українським суспільством практично не ведеться системна робота, яка пояснює, за яку Україну йде війна і яким буде майбутнє у разі поразки чи перемоги. Внутрішньополітичні процеси не мотивують людей йти до армії, а кожен скандал активно використовується російською пропагандою.
Ми соромимося вчитись у росіян якимось речам, а вони у нас всьому навчаються. Якісь хороші речі є у і них: як вони працюють з людьми, як вони пояснюють. Так, у них сенси відсутні, але вони їх вміють вивертати і правильно показувати. Там над цим цілі департаменти працюють. У нас над цим не працює ніхто. Тому, безумовно, перше що я б зробив, на рівні Міноборони ввів орган, який би відповідав за національну ідеологію
В українському суспільстві між активними патріотами та відвертими "ждунами" існує величезний прошарок людей, орієнтованих на особистий комфорт та безпеку. З ними ніхто не працює, але від них чекають свідомого вибору та жертви. Це є помилка. Не можна чекати від людини того, чого її ніхто не вчив.
Це ж основне: з цими людьми ніхто не працює, але від них чогось очікують. Та ви ж не очікуєте від людини, яка не навчалася в медичному вузі, що вона раптом уявить себе нейрохірургом і зробить операцію на головному мозку. Чому? Тому що для того, щоб від людини щось очікувати, треба їй це "щось" дати, навчити. Як ми можемо чогось очікувати від людей, з якими абсолютно не проводиться робота?
Кухарчук наголошує, що інформаційний простір заповнений продуктом масової культури, який не виховує в людях бажання захищати Україну. Тобто як варіант можна було б випустити кілька українських фільмів, пару передач на телемарафоні показати.
Та в переважній більшості контент в українському інформаційному просторі не створює у українців бажання захищати Україну і не дає відповіді на запитання, чому вони мають це робити, поки хтось краде з бюджету мільярди доларів. І для того, щоб у людей були відповіді на ці запитання, треба з ними працювати, пояснювати. Наприклад, пояснювати майбутні перспективи того, що буде. Через призму історії це можна робити. Повірте, багато людей не знають, що 100 років тому відбувся Голодомор. А хто знає, не розуміє причин, чому він відбувся.
Історія свідчить, що навіть тоталітарні режими вміли працювати з людьми. Радянська влада ходила в села та на заводи, пояснювала, що буде далі, і багато хто в це вірив. І багато хто "клюнув" на цю риторику, оскільки це робота з людьми. І хоча вона складна, але, на думку Кухарчука, людям треба пояснювати, що буде, якщо ми не захищатимемо Україну — буде геноцид.
Деякі українські олігархи в 2014 році не вважали, що Росія зможе віджати їх бізнес і не були включені в процес протидії РФ. А потім зрозуміли і включилися. Кожна людина є егоїстом по своїй натурі і це нормально. Ми такими народжені, головне не бути егоцентристами. Я щиро впевнений, що з людьми можна працювати, у нас прекрасні люди. Близько 80% тих, хто став об'єктом, так званої, "бусифікації", через два тижні є вже тими, хто змирився зі своєю участю, а ще через два місяці багато хто з них стає на полі бою "рексами", які отримують найвищі державні нагороди
Водночас Кухарчук додав, що в Міністерстві оборони Росії є військово-політичне управління, яке очолює генерал-майор Горемикін (Віктор Горемыкін – заступник міністра оборони РФ, знаходиться під міжнародними санкціями, — Ред. ). Це військово-політичне управління має у своїй статутній діяльності кілька складових: мотивація російських військ та російського населення, демотивація українських військ, українського населення, виправдання воєнних злочинів РФ.
Цьому управлінню підпорядкована низка освітніх, інформаційних ресурсів: "Зірка", "Армія Росії", "Перемога". І коли настає наступний бюджетний період, міністерства закладають бюджет, створюють програми, вони зобов’язані узгоджувати свою діяльність з військово-політичним управлінням ЗС РФ
Тобто якщо Росія навчилася ефективно управляти свідомістю — Україні необхідно навчитися протистояти цьому, використовуючи власні інструменти.
Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, що Генеральний штаб ЗСУ нібито змінив механізм повернення із СЗЧ і тепер повернутися можна лише до десантно-штурмових військ або штурмових полків.