Цього року активна війна може закінчитися, а на Трампа чекає складний період - прогноз на 2026-й

Трамп може зробити Путіну боляче через крипту і атомну енергетику

2025 політичний рік минув для України під акомпанемент постійних розмов про мир, втім, реального завершення війни так і не сталося. Трамп, який вихвалявся, що все "порішає" за 24 години, потрапив в гебістську пастку затяжних перемовин, а Путін отримав ще один рік війни без особливих міжнародних наслідків для себе.

Як каже сам Трамп, для танго потрібні двоє, та схоже ці двоє вже давно танцюють: Вашингтон і Москва. Чи обірветься ця гармонія в 2026 році? Або ж нас чекає ще один рік без результату? І якщо під тягарем власної економічної кризи РФ змушена буде зупинитися, які політичні процеси активізуються в Україні? На ці та інші питання в інтерв'ю "Телеграфу" відповів політолог Ігор Рейтерович.

Три події, що вплинули на Україну

– Пане Ігоре, коли тільки починався 2025 рік було багато позитивних надій на нову адміністрацію Білого дому і Трампа особисто. В результаті, ніякого швидкого завершення війни не відбулося, переговори затягнулися. Це все було очікувано? Чи був шанс на мир?

– Насправді, все було дуже очікувано. Трамп достатньо відверто озвучував своє бачення російсько-української війни і говорив, як він хоче цю війну закінчити. Та ще під час передвиборчої кампанії було очевидно, що те, про що він говорить, неможливо буде реалізувати на практиці.

– Чому?

– Тому що це не передбачало реального тиску на РФ. Були лише дуже загальні погрози, які, як сподівався Трамп, не доведеться використовувати на практиці. Чому? Тому що він зможе натиснути на Україну, яка в його розумінні, була слабшою стороною. Та натиснути не вийшло. В силу різних причин: позиція самої України, країн Західної Європи, і через те, що, значна частина електорату Трампа не сприймала таке позиціювання США. Трамп був змушений свою позицію трансформувати (хоча б через спроби посилення тиску на Росію). На жаль, у нього не вийшло це зробити так, як нам би хотілося. І судячи з останніх перемовин, Трамп поки зняв з порядку денного історію про тиск на Росію. Він чомусь вважає, що Путін є договороздатною особою.

Тому 2025 рік не показав нічого екстраординарного. Хоча мені особисто здавалося, що Трамп буде ще гірше діяти по відношенню до України. Але стримуючи фактори виявилися важливими.

– Які топ-3 події, на вашу думку, найбільше вплинули на Україну в 2025 році?

– Історія з обранням Трампа — це ключова подія, яка впливає безпосередньо на Україну. Якби перемогла Гарріс (Камала Гарріс – опонент Трампа на виборах від демократичної партії, — ред.), я думаю, що ми мали б зараз зовсім іншу ситуацію.

– Кращу?

– Реально кращу. Можливо, у нас так само були б зараз перемовини, але вони відбувалися б в іншому форматі.

– Ще дві події.

– Не сильно позитивно на Україну вплинула війна Ізраїлю з ХАМАС. Вона відволікла достатньо серйозну увагу від України. Це не пішло нам на користь з точки зору підтримки.

І я б ще виділив спроби певних популістичних сил в європейських країнах прийти до влади і розхитати ЄС. Їм поки це не вдається зробити так, як їм би хотілося, але загроза нікуди не поділася. Але добре, що так закінчилися вибори до Європарламенту і там зберіглась більшість, яка підтримує Україну. Це для нас визначний фактор, тому що це фактор на п'ять років. Тобто тривалий період часу підтримку на цьому рівні ми будемо зберігати.

Стосовно всього іншого, зовнішня політика менше впливала на Україну, а от політика внутрішня була активніша. Були події, які серйозно на нас вплинули і будуть продовжувати впливати у 2026 році.

– Маєте на увазі корупційний скандал?

– Навіть не стільки корупційний скандал, скільки спробу атаки на НАБУ і САП. Це було дуже показово, тому що ми отримали перші акції протесту під час повномасштабного вторгнення. І це була не надто приємна історія для влади. Влада жила в ілюзії, що все під контролем, громадяни не будуть виходити на вулиці, навіть якщо їм щось не подобається, оскільки є головний ворог — РФ. Правильний був розрахунок, тому що українське громадянське суспільство демонструвало певну зрілість. Та коли трапилася така подія, не реагувати було неможливо.

Далі, звісно, "міндічгейт", відставка Єрмака, черговий скандал намічається в парламенті. Але в цілому у внутрішні історії ми отримали удар по тій неформальній системі влади, яка була побудована за часів Зеленського. Зараз ця система в розбалансованому стані. І 2026 рік буде показовий: або її повністю модернізують, або вона спробує якимось чином відновитися.

"В 2026 році більше можливостей завершити війну"

– Давайте змоделюємо певні прогнози на 2026 рік. Це буде ще один рік продовження війни (під акомпанемент перемовин), чи все ж таки є якісь об’єктивні фактори, які дозволяють нам говорити про підписання мирної угоди?

– 2026 рік, з точки зору можливостей завершення війни, поки краще виглядає, ніж 2025 рік. Чому? Коли починався 2025 рік, Трамп тільки прийшов до влади і почав свою історію про мирні перемовини. Очевидно, що ні в які 24 години не було сенсу вірити. Але, принаймні, Трамп цей процес запустив. Тому мені здається, що все ж таки в 2026 році ми будемо мати завершення, давайте так це назвемо, активної фази бойових дій. Не факт, що це буде якась мирна угода (мені взагалі складно її уявити), але якась історія з завершенням активної фази бойових дій може мати місце.

– Що вам дає підстави так вважати?

– В 2026 році ми реально вже можемо констатувати великі проблеми в російській економіці. Це визнають російські економісти, які є абсолютно провладними. Вони кажуть, що немає потенціалу для росту, перекачування ресурсів з однієї сфери в іншу. По суті російська економіка переходить до стану "канібалізації". Тобто вона сама себе почне пожирати. Гарна аналогія, це як вони роблять з танками, коли з трьох танків на зберіганні роблять один. Бо не вистачає комплектуючих. І те ж саме у них вже з економікою. Так, у них буде розвиватися ВПК, вони будуть вливати туди і далі гроші, але вже за рахунок інших галузей, які, м’яко кажучи, не мають жодних перспектив для розвитку. І цей фактор буде визначальний. Саме через це Путін так поспішає і кричить про те, що ми все вирішимо на полі бою. Він розуміє, що у нього дуже обмежений час. І якщо за цей час він не досягне якихось визначальних успіхів — тоді все. Доведеться сідати за стіл перемовин. Але це будуть не ті перемовини, які він собі уявляє.

– Обмежений час це скільки? Початок зими, весна, літо?

– Кінець зими – початок весни. Буквально лютий-березень. Вже тоді багато що буде зрозуміло. Так, Росія може спробувати підготуватися до якогось весняного чи навіть літнього наступу, але це прийдеться вже робити виключно за рахунок мобілізації. А мобілізація — це дуже непопулярна тема, якої Путін боїться. Не тому, що росіяни не підуть. Вони підуть, скоріш за все. Але ставлення до всього цього буде катастрофічне. Не таке, як було раніше. Знаєте чому? Тому що Путін розбалував суспільство великими грошима за війну. І тепер люди, яких почнуть мобілізувати за 20 тисяч рублів на місяць, будуть ставити питання, а що це взагалі таке, якщо всі інші заробляли по 2-3 тисячі доларів, плюс стартові виплати. У російського бюджету вже таких грошей немає. Скинути все на регіони теж не виходить.

– А Трамп зможе допомогти Путіну скоріше припинити бойові дії? Колись нарешті у нього ж повинен увірватися терпець.

– Кінець зими-початок весни і для Трампа, деякою мірою, критична історія. Якщо до цього часу все буде залишатися як зараз, Трампу треба буде говорити щось своєму електорату. А його електорат дуже негативно сприймає поблажливе ставлення до Росії. Тому якщо у Трампа і надалі буде погіршуватися ситуація з точки зору внутрішніх рейтингів (а я не бачу за рахунок чого вона може виправитися) йому доведеться шукати якісь перемоги ззовні. Такою перемогою, звісно, може бути завершення війни. Якщо це потребуватиме тиску на Росію, він може до нього вдатися.

– А де саме він може натиснути?

– Коли Рубіо каже, що США майже вичерпали потенціал тиску на Росію — це неправда. У Штатів цей потенціал колосальний. Починаючи від енергетичних питань, які і на 10% не закриті так, як їх можна було б закрити, і закінчуючи "Росатомом". Російська атомна сфера взагалі без санкцій.

Крипта. Криптовалюти для Росії дуже вразлива історія. До речі Дмитрієв, який літав в США, просив навіть не про відтермінування чи зменшення санкцій щодо нафти, а просив щоб поки чіпали крипту. Для російського олігархату, який довкола Путіна, це дуже важлива історія. Вони за рахунок цього мають якийсь зв’язок з Заходом, щось купують-продають. І якщо Трамп захоче, він зможе по всьому цьому нанести удар. І для Росії буде катастрофічна ситуація. Головне, щоб у Трампа була політична воля. Поки, на жаль, цієї волі немає. Він вважає, що дотягне цю історію і Путін рано чи пізно погодиться сісти з ним за стіл перемовин. Але проблема в тому, що Трамп допустив одну велику помилку — Путін перестав Трампа боятися. Путін вважає, що вже повністю зчитав Трампа. І доки цей страх не повернеться, ситуація жодним чином не виправиться.

Території і гарантії безпеки

– Мирний план з 20 пунктів, який нещодавно представив Володимир Зеленський. Як на мене, там є два принципових моменти, які в 2026 році не можуть бути вирішені взагалі ніяк. Перший – питання територій. Юридично можливо це вирішити?

– Ситуація дійсно патова. Україна теоретично готова щось там обговорювати, але ми запропонували, так званий, механізм референдуму. По ньому дуже багато питань. Я не бачу конституційних підстав для проведення подібного референдуму. На референдумі не буде йти мова про території, тому що в такому випадку це буде виглядати як акт державної зради. Звісно, президент такі питання виносити не буде.

– Президент каже, що якщо справа дійде до референдуму, на нього винесуть всю угоду, де, в тому числі, будуть "зашиті" питання територій.

– Який сенс, якщо такі повноваження, про підписання мирних договорів, є у президента і Верховної Ради, яка може ратифікувати його. Це точно не питання референдуму. Але Україна цією історією користується в якості інструменту затягування вирішення питання. Але затягування з наших позицій. Ми кажемо, що готові розглянути питання, але нам треба провести тоді референдум. Це два місяці мінімум треба на підготовку. Росія виступає проти цього. Ну тоді це патова ситуація. Але питання: хто не хоче йти на компроміс? Можливо, ми зараз на початку саме такої гри і знаходимось. І я поки не бачу можливості залагодити це питання [територій] в такому форматі, щоб це було вигідно і Україні і, на превеликий жаль, РФ.

– Другий принциповий момент – гарантії безпеки. Їх багато обговорюють без жодної конкретики. В 2026 році вона нарешті з'явиться?

– Якраз з приводу гарантій безпеки ситуація начебто зрушила з місця. Принаймні, про це говорив Зеленський і Трамп під час зустрічі. Трамп фактично підтвердив, що гарантії безпеки можуть бути ратифіковані конгресом. Тобто це вже не просто політичні зобов’язання (чим завершився Будапештський меморандум ми пам’ятаємо), а міжнародний договір. І це важливо.

Я думаю, історія буде розвиватися так: ключові гарантії безпеки на себе візьмуть все ж таки європейці. Вони будуть детально виписані. Але американці будуть всім цим керувати. Для Трампа це ситуація "win-win": вони типу всім керують, але при цьому мінімально вкладаються. Та роблять це через ратифікацію, що в принципі вигідно для нас.

"Це буде рік виборів"

– Давайте про внутрішню ситуацію. В 2026 році ми дійдемо до виборів?

– Якщо у нас завершується активна фаза бойових дій, ми зможемо відмінити правовий режим воєнного стану і вибори будуть. Це обов’язкова процедура. Вибори Україні потрібні. Давайте об’єктивно. Але, звісно, в умовах, коли безпекова ситуація дозволила б це зробити. Тому я думаю, що 2026 рік буде роком, як мінімум, одних виборів. А, можливо, і не одних. Місцеві вибори навряд чи встигнемо, але парламентські, в принципі, можливі.

Одразу скажу, що я дуже негативно сприймаю ідею з президентськими виборами під час правового режиму воєнного стану. Чому? Тому що ці вибори будуть неконкурентні. По-друге, вони будуть суперечити діючому законодавству. По-третє, будуть сумніви в їхній легітимності. А Україні це не надто сильно потрібно, тому що наші і друзі і вороги, в майбутньому можуть цим скористатися і сказати, що це була не сильно легітимна історія і давайте все наново робити.

– Якщо проведемо президентські вибори, у Зеленського є шанси? Соціологи кажуть, що рейтинг довіри до Зеленського достатньо високий.

– Рейтинг довіри не має нічого спільного з рейтингом на виборах. Чому? Тому що довіряти [Зеленському] можна, враховуючи, що це Верховний головнокомандувач, глава держави і людина, яка спілкується з Трампом і не тільки. Дивлячись на опитування, які є на сьогоднішній день (відкриті і закриті), єдиний шанс у Зеленського точно перемогти, це вибори під час правового режиму воєнного стану. В іншому випадку шансів у нього буде дуже мало.

– Чому ж?

– В нормальній виборчій кампанії йому почнуть ставити питання. А у суспільства питань накопичилося дуже багато, починаючи від початку війни, готовності чи неготовності, відповідальності чи невідповідальності і закінчуючи "любими друзями", внутрішніми скандалами і багатьма іншими речами.

– Якщо вибори без воєнного стану, то головний опонент Зеленського це все ж таки Залужний?

– Якщо ви подивитесь на опитування, то так. Причому цей опонент легко виграє у Зеленського. Але згідно деяких останніх соціологічних опитувань, там інші прізвища з’являються. Буданов, наприклад. Але всі ці опитування все одно дуже умовні. Вони моделюють якусь ситуацію, але потім можуть бути зовсім інші обставини. Слухайте, може бути таке, що Володимир Зеленський, розуміючи, що шанси у нього будуть не надто високі або не гарантовані, згадає про свою передвиборчу обіцянку і не піде на другий термін. Цей варіант теж можливий. І для нього, до речі, цей варіант, з політичної точки зору, дуже непогано виглядав би. Така от людина совість нації, моральний авторитет, гарант демократичних виборів. Наскільки мені відомо, навіть про такий варіант думали на Банковій. Але це один з сценаріїв.

– Це буде жорстка кампанія?

– Це буде дуже брудна, жорстка, неоднозначна кампанія. Чому? Тому що у нас практично не буде кандидатів чи політичних сил з умовно проросійського крила. Їх неможливо зараз собі тут уявити. Тому боротьба буде йти довкола дуже схожих питань. Відповідно, конкуренція буде дуже високою. Ключовим в цій боротьбі будуть питання від суспільства хто і що робив під час війни.

"Військові візьмуть дуже багато голосів"

– Якщо в 2026 році відбудуться і вибори до парламенту, давайте спрогнозуємо, яким буде його наступний склад. Почнемо зі "Слуги народу". Наприклад, Дмитро Разумков каже, що вона зникне і трансформується в умовний блок Зеленського.

– Складно не погодитися з Дмитром Разумковим про блок Зеленського. Так воно і буде. Бренд "Слуга народу" має дуже мало шансів взагалі якось про себе ще заявити і втриматися на плаву. Єдине, що я не виключаю, що вони спробують піти на вибори кількома колонами, де буде і "Слуга народу" (позбирають якісь залишки нинішньої партії), і окремо якийсь блок Зеленського чи нова партія під брендом Зеленського. До речі, це можливо навіть якщо Зеленський не буде балотуватися на президентських виборах.

– "Уламки" ОПЗЖ? Що з ними?

– Залишки ОПЗЖ і деякі інші такі сили, які були колись проросійськими… Ну у нас проросійського електорату залишилося до 3%. Тобто це в межах статистичної похибки. Але у нас є приблизно 10% електорату, який би я назвав неорадянським. Тобто вони ностальгують не стільки за Росією, скільки за речами, де є асоціація з СРСР. Любителі, в тому числі, баталій про Ахматову і Булгакова. Такі люди є. І от на цьому полі буде різанина. Тому що там є багато претендентів і вони будуть намагатися це поле максимально під себе підім'яти. І саме там будуть присутніми залишки ОПЗЖ. Будуть і представники "Слуги народу". Дехто вже зараз дуже активно це поле намагається "засіяти", наприклад той же Данило Гетьманцев.

– "Європейська солідарність"?

– Я переконаний, що зі "старих" політичних сил, які є зараз в парламенті, точно буде "Європейська солідарність". Причому з більшим відсотком ніж є зараз. Можливо, навіть набагато більшим.

– "Батьківщина"?

– По "Батьківщині" у мене є питання і певні сумніви. Але Юлія Володимирівна вміє дивувати. Я думаю, що прохідний бар’єр, можливо, вона і подолає.

Скоріш за все, буде якась політична сила того ж Дмитра Разумкова, оскільки у нього є така амбіція. Ну а далі найцікавіше… 

– Новачки? Військові?

– Найбільше у нас буде умовних блоків Залужного, Третьої штурмової, можливо, Буданова. Якісь нові політичні сили виникнуть. Можливо, вони будуть блокового характеру. В принципі, ця умовна партія військових плюс волонтерів, буде забирати до 40% всього електорального поля. Можливо навіть до половини. Так, вона буде неоднорідна, але вони візьмуть дуже багато голосів. І це велике щастя! Наступна Верховна Рада не буде мати ніякої монобільшості. У нас буде складний коаліційний процес, але ми будемо мати якусь нормальну коаліцію навіть не з двох, а, скоріш за все, з трьох політичних сил. І для розвитку демократії в Україні це буде дуже непогано.