40 днів для Путіна добігають кінця: як тепер Україна буде змушувати Росію завершити війну

Які об'єкти можуть стати наступними цілями

Оголошена Володимиром Зеленським 40-денна операція, яка мала змусити Росію погодитися на переговори, добігає кінця. Втім, Кремль поки що не змінив своєї позиції. Натомість український лідер уже заявив про нову мету — зробити все можливе, аби війна завершилася до зими.

Якими інструментами Україна може посилити тиск на Росію та які цілі можуть стати наступними для далекобійних ударів, "Телеграф" запитав у військових експертів.

Ознак готовності Кремля до переговорів поки що немає

Президент Володимир Зеленський раніше заявив про оновлення пріоритетних цілей у межах української кампанії далекобійних ударів. Водночас, співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова Олексій Мельник у коментарі "Телеграфу" заявив, що завершення 40-денного терміну не означає, що Росія змінить свою позицію.

"Якщо говорити про завдання, яке президент поставив — примусити Путіна до переговорів, то навряд чи хтось сподівався, що після завершення цього терміну він раптом оголосить про готовність домовлятися. Принаймні сьогодні жодних ознак того, що це може статися найближчим часом, немає. Найімовірніше, буде або продовження цієї операції, або, як уже заявляв президент, оновлення пріоритетних цілей. Кінцева мета залишається незмінною — змусити Путіна, ну або ж, ми кажемо, колективного Путіна, щоб врешті-решт вони визнали те, що подальше продовження війни немає жодного сенсу і не приведе до того, що вони там вважають своєю перемогою", — сказав Мельник.

Втім, це не означає, що українська стратегія зміниться. Навпаки — тиск на Росію має лише посилюватися. Таку думку висловив військовий аналітик Олексій Гетьман у коментарі "Телеграфу"

"Потрібно продовжувати те, що ми робимо зараз: Deep Strike, Middle Strike, удари по енергетичних об'єктах Росії, військово-промисловому комплексу та логістиці. Іншого шляху немає", — сказав Гетьман.

Експерт також звернув увагу, що найближчими місяцями Україна може отримати нові можливості для далекобійних ударів.

"До того ж, як казав Штіллерман, у нас на підході балістичні ракети, які мають з'явитися у вересні, максимум у жовтні. Вони можуть долати відстань щонайменше тисячу кілометрів і нести бойову частину вагою від 800 до 1000 кілограмів", — зазначив він.

За словами аналітика, йдеться не лише про дальність ураження. Нове озброєння може мати й інші переваги.

"Є певні хитрощі, як можна зробити так, щоб ця ракета була майже невразливою для засобів протиповітряної оборони росіян. Але це окрема розмова", — додав Гетьман.

За його словами, паралельно Україна має продовжувати зміцнювати оборону на фронті.

"Тримати оборону на лінії бойового зіткнення, формувати нові підрозділи, покращити ТЦК. Тобто робити все, що ми робимо, тільки намагатися це робити краще", — зазначив Гетьман.

Як визначаються цілі для українських ударів

Водночас Мельник відмовився прогнозувати конкретні об'єкти, які можуть стати наступними цілями українських Сил оборони. За його словами, робить це свідомо.

"Я дотримуюся певної самоцензури, навіть якщо в мене є якісь, скажімо так, "геніальні ідеї". З двох причин. По-перше, я не даю порад нашим військовим, якщо вони самі мене про це не питають. А по-друге, завжди є небезпека того, що, озвучивши якусь ідею, не перебуваючи всередині системи, можна, навіть не бажаючи цього, розкрити реальні плани", — сказав він.

Натомість експерт пояснив загальні принципи, за якими військові визначають пріоритетні цілі.

"Є класичні принципи військового планування. Якщо говорити саме про військову науку, то противник розглядається як певна система", — зазначив Мельник.

За його словами, у центрі цієї системи перебуває військово-політичне керівництво Росії, а навколо нього — інші елементи, що забезпечують ведення війни.

"Усередині цієї системи є центр тяжіння, або, як його ще називають, центр вразливості. Саме там перебуває умовний Путін, Герасимов та інше військово-політичне керівництво. Далі йдуть своєрідні кола. На останньому колі знаходиться передова, де сидить російський солдат із автоматом", — пояснив експерт.

Мельник звертає увагу, що найпростіше вразити саме передові підрозділи, однак це не завжди найефективніше рішення.

"Під час планування визначаються саме ці центри вразливості. Найпростіше дотягнутися саме до солдата на передовій. Але їх настільки багато, що фізично знищити всіх неможливо. Тому далі йдуть наступні рівні — логістика, економіка та інші елементи, які забезпечують функціонування російської військової машини", — сказав він.

Чому Україна б'є саме по НПЗ і економіці

За словами Олексія Мельника, останні удари по російських нафтопереробних заводах і маркетплейсах не є випадковими. Вони відповідають логіці пошуку найбільш вразливих елементів російської військової машини.

"Якщо розглядати в цій концепції останні удари по російських НПЗ і маркетплейсах, то можна сказати, що українські планувальники, розвідка та Сили оборони досить чітко визначили центри вразливості російської економіки та військової машини", — зазначив Мельник.

Водночас, наголошує експерт, не кожне влучання по нафтопереробному заводу однаково впливає на його роботу.

"Візьмемо той самий нафтопереробний завод. Якщо подивитися на нього, це величезна територія. Там є резервуари з нафтою або бензином. Якщо туди влучає дрон, виходить дуже ефектна картинка — багато вогню, диму. Але справжній центр вразливості такого підприємства — це не резервуари", — пояснив він.

За його словами, найбільшої шкоди завдає ураження саме критично важливого обладнання.

"Найважливіше — це обладнання, на якому безпосередньо відбувається переробка. Воно дороге, його складно і довго відновлювати. Якщо навіть знищити половину резервуарів, залишиться інша половина. А ось із ключовим обладнанням ситуація зовсім інша", — сказав експерт.

Саме таким принципом, переконаний Мельник, українські військові керуватимуться й надалі, обираючи нові цілі для ударів.

"Тому, якщо говорити про наступні цілі, то вони визначатимуться саме за таким принципом. Це мають бути об'єкти, до яких Україна може дотягнутися і знищення яких завдасть максимальних збитків російській економіці загалом, а також безпосередньо вплине на можливості Росії продовжувати війну", — підсумував Мельник.

Олексій Гетьман вважає, що після серії ударів по НПЗ Україна може змістити акцент на інші стратегічні об'єкти.

"Я думаю, що пріоритетом, очевидно, є те, що належить військово-промисловому комплексу", — сказав він.

За словами експерта, йдеться не лише про заводи, а й про інші об'єкти, які забезпечують виробництво озброєння.

"Це також може бути стратегічна бомбардувальна авіація Росії. Або заводи з виробництва ракет", — зазначив Гетьман.

Водночас відмовлятися від ударів по вже визначених напрямках Україна не буде.

"Логістику ми й надалі будемо нищити, особливо на півдні. Нищити нафтопереробні чи нафтозберігальні термінали також можливо, але ми там уже майже половину того, що є, знищили", — пояснив експерт.

Саме тому, вважає він, акцент може зміститися на підприємства російського оборонно-промислового комплексу.

"Тому пріоритетом може бути військово-промисловий комплекс росіян. Ми знаємо де, ми знаємо що. Виробники зброї трохи проговорилися, що, найімовірніше, саме це буде. Вони не сказали цього прямо, але, виходячи з логіки їхніх заяв, можна зробити такий висновок", — сказав Гетьман.

Чому Україна діє опосередковано

Водночас, за словами Олексія Мельника, першопричина війни залишається незмінною. Йдеться про російське військово-політичне керівництво, однак наразі Україна не має можливості безпосередньо вплинути на нього.

"Адже ключова причина — це конкретна фізична особа. Якщо її нейтралізувати — політично чи фізично — війна не закінчиться наступного дня. Але це стане переломним моментом, стратегічним шоком — можна називати як завгодно", — сказав Мельник.

Експерт наголошує, що зараз українські Сили оборони змушені діяти іншими методами.

"Проте наразі ми фізично не можемо до неї дотягнутися", — зазначив він.

Тому, пояснює Мельник, Україна намагається послабити позиції російського керівництва опосередковано — через удари по військовому та економічному потенціалу країни-агресора.

"Те, що зараз робить Україна, фактично рухається саме в цьому напрямку. Не маючи можливості безпосередньо вплинути на Путіна, ми опосередковано підриваємо його авторитет усередині Росії, його міжнародний імідж і можливості надалі продавати цю війну російському суспільству так, як це вдавалося раніше", — пояснив експерт.

Чи може Кримський міст стати наступною ціллю

Під час розмови з "Телеграфом" Мельника також запитали, чи може після перегляду пріоритетів Україна повернутися до питання ударів по Кримському мосту.

Експерт припускає, що цей об'єкт залишається серед потенційних цілей українських Сил оборони.

"Очевидно, Кримський міст десь у цьому списку стоїть. Але тут також діє один із ключових принципів військового планування — ресурси завжди обмежені", — сказав він.

За його словами, під час планування військових операцій доводиться враховувати не лише важливість цілі, а й наявні засоби ураження.

"Наприклад, сьогодні Україна має певну кількість крилатих ракет власного виробництва. Згодом, як нам обіцяють, з'явиться балістика — це вже зовсім інший рівень озброєння. Водночас існує дуже великий перелік цілей для цих засобів ураження", — зазначив Мельник.

Він додав, що для кожного стратегічного об'єкта військові проводять окремі розрахунки ефективності.

"Для знищення Кримського мосту також є свої розрахунки: скільки саме потрібно засобів ураження, щоб гарантовано його вивести з ладу, якщо йдеться саме про кінетичний спосіб, а не якусь спеціальну операцію, подібну до тієї, яка вже була", — пояснив експерт.

Саме тому рішення щодо удару по мосту залежатиме від того, який ефект він дасть порівняно з іншими потенційними цілями.

"І тут завжди доводиться обирати, як за допомогою наявних ресурсів досягти найбільшої ефективності. Якщо в якийсь момент розрахунки покажуть, що використати цю кількість ракет для удару по Кримському мосту буде ефективніше, ніж для знищення кількох НПЗ чи інших важливих об'єктів, тоді настане його черга. Це потребує дуже серйозної системної аналітичної роботи", — підсумував Мельник.

Олексій Гетьман вважає, що зараз така необхідність не є першочерговою.

"Думаю, що ні", — відповів він на запитання про можливі удари по мосту.

Він пояснює, що будь-яка військова операція оцінюється не лише з точки зору символізму, а й за її практичним результатом.

"Тут ми маємо аналізувати декілька складових будь-яких дій, щоб правильно розрахувати наслідки", — зазначив він.

За словами Гетьмана, нинішні удари вже суттєво ускладнили забезпечення окупованого Криму паливом.

"Ми практично перекрили все, що тільки можливо було з точки зору постачання паливно-мастильних матеріалів до Криму. Навіть ті талони, які раніше використовували власники автомобілів, уже фактично не діють", — сказав експерт.

Він стверджує, що дефіцит пального відчувають не лише цивільні, а й російські військові.

"Росіяни починають купувати пальне у спекулянтів не лише для власних потреб, а й для військових. Ба більше, вони вже починають проводити своєрідні рейди й відбирати каністри з пальним, які люди зберігали в гаражах чи підвалах. Якщо колись була продрозкладка, то зараз фактично йде паливна розкладка", — підсумував Гетьман.

Раніше "Телеграф" розповідав, як палають важливі НПЗ, база ракетоносців та WB: Росію всю ніч атакували дрони.