Битва за Чорне море: чому Путін не піде на перемир'я та чи вдасться зняти блокаду

Українські аграрії потребують підтримки.

Посилення російських ударів по портах Одещини практично паралізувало вивіз українського зерна. Втрата доступу до чорноморських маршрутів ставить вітчизняних фермерів на межу банкрутства та завдає критичного удару по всій економіці України.

Ситуація загострилася в середині липня, коли Росія почала полювати безпосередньо на цивільні судна. Зокрема, 19 липня крилаті ракети влучили і потопили турецьке вантажне судно біля Чорноморська, внаслідок чого загинули десятеро людей. Відтоді під ударом опиняється кожне судно, що заходить в Одесу чи виходить з неї. За оцінкою видання The Economist, місцеві порти наразі комерційно мертві.

Що насправді стоїть за цією тактикою Кремля, чи можливе морське перемир’я та чого чекати далі — розбирався "Телеграф".

У чому полягає план Росії?

Як пояснює Ондржей Дітрих, старший аналітик Інституту Європейського Союзу з досліджень безпеки (EUISS), Кремль свідомо націлюється на морські шляхи, оскільки це одна з найвразливіших точок України.

"Близько 90% зерна та пов’язаної з ним продукції експортується через Чорне море. Водночас варто зазначити, що російські удари відбуваються не у вакуумі, а в контексті ширшої ескалації повітряних кампаній з обох сторін", — звертає увагу він.

Київ так само атакує російську чорноморську торгівлю, що впливає на експорт нафти й зерна з РФ. Українська тактика полягає у послідовному підриві економічних ресурсів агресора через протидію його "тіньовому флоту", що транспортує нафту в обхід міжнародних обмежень. А також — через запровадження санкцій проти російського зернового експорту та продажу викраденої з окупованих територій продукції.

"Та між діями сторін є суттєві відмінності — Росія діє значно безвідповідальніше, зокрема свідомо завдаючи ударів по цивільних цілях", — додає Ондржей Дітрих.

За словами аналітика EUISS, попри фактичне блокування портів, глобальні ринки поки виглядають відносно спокійними. Імовірно, це завдяки накопиченим запасам великих покупців зерна та сподіванням, що найближчими місяцями буде досягнуто якоїсь нової домовленості.

"Однак деякі імпортери, такі як Єгипет та африканські країни, стикаються з очевидними ризиками, а їхня вразливість посилюється паралельними порушеннями у районі Ормузської протоки, зокрема ризиками втрати врожаю через нестачу добрив.

З іншого боку, важливим фактором невизначеності є те, чи вдасться досягти взаємно узгодженого, хоча й, можливо, неформального, припинення цілеспрямованих атак на об’єкти зернового експорту, а також чи зможе ЄС дозволити перенаправлення українського експорту на Дунай, до Констанци та нових "безпечних маршрутів" через країни-члени"".

Однак це є політично чутливим питанням, зважаючи на минулі негативні реакції, які викликала остання ідея, наприклад, серед польських фермерів, каже Дітрих.

В ЄС відмовили у допомозі?

На тлі кризи 7 серпня Міністерство аграрної політики та продовольства України звернулося до Європейської комісії з проханням виділити 220 млн євро безповоротної підтримки. Ці кошти мали піти на компенсацію відсотків за кредитами малих і середніх агровиробників, які постраждали через дії РФ.

У Брюсселі у прямому виділенні цієї суми відмовили, проте запропонували підтримувати агросектор через існуючі інструменти.

Речник Єврокомісії Маркус Ламмерт нагадав, що українські фермери вже отримують допомогу в межах Ukraine Facility — чотирирічної програми ЄС із загальним бюджетом 50 мільярдів євро.

"Комісія також підтримує програми кредитування через українські банки, які, своєю чергою, надають кредити підприємцям, зокрема фермерам. Ці програми можуть допомогти аграріям, які опинилися у складному становищі. Ми підтримуємо тісний контакт з українською владою з цього питання, зокрема для оцінки ситуації в Чорному морі та наслідків блокади, спричиненої російськими обстрілами", — сказав Ламмерт.

Паралельно ЄС тримає зв'язок із Румунією та Молдовою щодо розширення сухопутних і річкових транспортних коридорів у межах "Шляхів солідарності". Цю ініціативу започаткували 2022 року, щоб вивозити агропродукцію й завозити критичні товари в обхід заблокованого Чорного моря.

Водночас Ондржей Дітрих підкреслює: для того, щоб будь-які нові домовленості між Києвом та Брюсселем були життєздатними, необхідно ретельно розробити механізми запобігання потраплянню українських товарів на конкретні місцеві ринки Європи.

Чи можливе морське перемир’я?

Україна запропонувала Росії припинити атаки на цивільні цілі в Чорному морі, фактично висунувши ідею морського перемир’я. 8 серпня з аналогічним закликом виступив і міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан, закликавши обидві сторони запровадити "мораторій" на атаки проти комерційних суден.

Однак у Кремлі цю ініціативу відкидають. Ексрадник президента Румунії, експерт із міжнародних відносин Юліан Чіфу пояснює, чому Москва блокує будь-які домовленості:

"Путін не хоче жодного перемир’я з двох причин. По-перше, якщо він припинить війну проти України, йому та сімдесятирічним чоловікам, які його оточують, доведеться залишити керівні посади. Для них продовження війни є питанням виживання. Якщо вони якимось чином припинять війну проти України, то переключаться на країни НАТО та ЄС — що вже, власне, і роблять зараз.

Друга причина полягає в тому, що Росія нічого не виграє від будь-якої домовленості. Туреччина намагалася досягти досить хорошого результату — принаймні домогтися, щоб цивільні судна, які не мають жодного стосунку до перевезення військових вантажів чи будь-яких товарів військового призначення, були захищені від ударів. Росія це відкинула, тому що хоче максимально тиснути на Україну".

Росія чинить тиск не лише на Україну, а й на Бухарест та Кишинів — зокрема за допомогою дронів, які порушують повітряний простір Румунії або падають поблизу її кордонів.

"Росія робить це для того, щоб порушити маршрути постачання для України, а також послабити підтримку, яку вона отримує від країн східного флангу та держав, що перебувають на передовій", — звертає увагу Чіфу.

Гра на витривалість

"Нинішня ситуація не надто сприятлива для досягнення будь-якого компромісу в найближчі місяці. Водночас ані Україна, ані Росія не зацікавлені в тому, щоб їх сприймали як сторони, які ще більше загострюють глобальну продовольчу кризу. Зрештою це може привести до обмеженої, чітко окресленої та, ймовірно, неформальної — на відміну, наприклад, від Чорноморської зернової ініціативи — домовленості про деескалацію", — прогнозує Ондржей Дітрих.

Водночас Юліан Чіфу підкреслює, що жодна третя держава не здатна самостійно впливати на події в українських акваторіях, тому головним рішенням залишається посилення власної оборони України.

"Найкраща можливість вирішити цю проблему та не допустити ударів по суднах — спільні зусилля. Передусім вони мають включати тиск на російський експорт і на присутність Росії в наших територіальних водах, тобто в наших виключних економічних зонах. Але це знову ж таки не так просто", — підсумовує пан Чіфу.