Уроки під час тривог не зупинятимуть в одному випадку: у МОН розповіли про нові правила для шкіл

Міносвіти не вирішить всіх проблем, повинні підключатися батьки

Через затяжні повітряні тривоги, які можуть тривати багато годин поспіль, українська освіта опинилася у вкрай складній ситуації, адже уроки не проводяться. Які шляхи розв’язання проблеми бачать у МОН та чи будуть в регіонах будувати підземні школи, як це вже давно роблять прифронтові області?

На ці питання в бліцінтерв’ю "Телеграфу" відповів міністр освіти і науки Андрій Бутенко.

– Пане Андрію, на жаль, навчальний рік в Україні, а в Києві та області особливо, почався в умовах постійних повітряних тривог. Це просто знищує освітній процес. Що з цим робити? В прифронтових регіонах давно вже будують підземні школи, а як виходити з ситуації іншим областям, які не будували такі школи? У МОН є рецепт?

– Дійсно, ситуація динамічно змінюється. І ми одразу, розуміючи, що так буде, почали над цим працювати разом з директорами шкіл, шкільними громадами і залучили в дискусію керівників районних, обласних управлінь освіти прифронтових регіонів, щоб вони поділилися своїм досвідом.

Внаслідок цього ми підготували рекомендації про організацію навчального процесу. Рекомендації важливі тим, що фінальне рішення все одно має приймати громада.

– Хіба це не проблема? Адже виглядає так, що громади залишили один на один з цією ситуацією.

– Зрозумійте, що тільки сама громада відчуває, наскільки у неї готове бомбосховище, укриття, скільки дітей там може навчатися, скільки можуть укритися. Який шлях до цього укриття? Це 3 хвилини чи це 7 хвилин, чи одна? Тобто це все одно має закінчитися спільним рішенням громади і школи.

– Як бути з організацією дистанційного навчання?

– Для нас зараз важливо, щоб не переривалися дистанційні уроки. Попередня тенденція була яка? Як тільки оголошується повітряна тривога, всі уроки, і дистанційні, в тому числі, мають зупинитися.

– Хіба ж зараз не так? Наприклад, в школі, де навчається моя дитина, під час тривоги паралізується і дистанційне навчання.

– Звичайно, безпека наша передумова для всього. Тому, якщо дитина в небезпеці, якщо вчитель в небезпеці, урок дійсно має припинитися, щоб вони перейшли в безпечне місце і продовжували там заняття.

Але ми зараз рекомендуємо в тих регіонах, де динамічно змінилася ситуація, одразу починати уроки з безпечних місць. Тобто подбати про це.

– Як саме?

– Чи це є можливість [почати навчання] біля власного дому, чи є можливість прийти в ту саму школу. Ми навіть запровадили таке поняття, як "освітня мобільність між бомбосховищем". Куди можна перейти і звідти проводити уроки.

Так само батьки мають вирішити для себе: чи дитина перебуває, коли вона не в школі, у безпечному місці, чи ні? Це має бути чітка комунікація. Тобто, як бачите, тут багато роботи для всіх. Але ідея в тому, що якщо дитина в безпечному місці, вчитель в безпечному місці, вони можуть проводити заняття під час тривоги. Якщо дитина не може, вона має піти в безпечне місце. У нас є Всеукраїнська школа онлайн, (ми зараз працюємо з іншими платформами, щоб вони безкоштовно відкрили доступ) і відпрацювати цей урок, якщо вона не була на уроці. Під час наступної зустрічі вчитель пропрацює з дитиною матеріал і підтримає.

Чи це складно? Так! Але ми повинні шукати гнучкі рішення всі разом. Тут не може бути так, що тільки управління освіти, директор школи чи міністерство вирішать ці всі проблеми. Ворог підступний, він змінює тактику. Нам потрібно реагувати, адже безпека пріоритет, але нам не потрібно допускати і освітні втрати.

– А як все ж таки, щодо підземних шкіл там, де їх немає? Можливо, планується тут якась державна програма з будівництва?

– Державна програма існує. Ми в цьому році виділили 6 мільярдів гривень на підземні школи. Крім того, зараз будується 18 підземних дитячих садочків. Деякі вже завершені, адже першими ми почали будувати саме підземні садочки. Тобто програма є. Тут також є підтримка великих міст, обласних центрів. Це спільна робота і вона буде продовжуватися.

– Депутати з освітнього комітету кажуть, що непогано було б розробити різні алгоритми для різних типів тривог, адже зараз освіта реагує на всі тривоги без виключення: "жовті", "червоні". Ви підтримаєте таке рішення?

– Це наша принципова позиція: при будь-якому типі тривоги у нас один алгоритм – ми йдемо в бомбосховище і працюємо з нього. Або працюємо тільки з безпечних місць. Реактивні шахеди надзвичайно небезпечні. У нас є "Бандеролі" та інші види небезпеки. А скупчення дітей – це надзвичайно небезпечно. Освіта працює по одному алгоритму, незалежно від "жовтої" чи "червоної" тривоги. Але ми передбачаємо, щоб в тривогу з безпечного середовища ми могли працювати в дистанційному або в комбінованому форматі.