Навчання буде спускатися під землю, – в Раді розповіли, як хочуть втиснути освіту між повітряними тривогами

Зміна росіянами тактики повітряних атак, практично паралізувала освітній процес в Україні. Якщо бізнес під час затяжних тривог може реагувати більш гнучко та не завжди зачиняє двері своїх закладів, то освітяни зобов'язані реагувати на всі без виключення загрози. Як в такому випадку організувати навчання в школах, та чи можливо це взагалі? В цих питаннях розібрався "Телеграф".

Я повільно знімаю відповідальність…

Напередодні старту нового навчального року в МОН розробили рекомендації щодо особливостей організації освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти.

"З метою забезпечення успішного старту нового 2026/2027 навчального року обласні та Київська міська військові адміністрації та засновники закладів загальної середньої освіти, мають створити належні умови для організації освітнього процесу з урахуванням безпекової ситуації в кожній окремій адміністративно-територіальній одиниці", – зазначили в МОН.

В перекладі з "чиновницької" мови, це означає, що в міністерстві школи просто відпустили у "вільне плавання", порадивши вирішувати проблеми на місцях самостійно.

– Комітет постійно в діалозі з МОН, і ми якраз чекаємо відповіді на питання, яке не раз ставили від усіх наших виборців: як виконавча влада бачить організацію навчання? Адже порада "хай кожна школа сама визначається" – це про зняття владою з себе відповідальності, – каже "Телеграфу" нардеп від фракції "ЄС", член парламентського комітету з питань освіти, науки та інновацій Ростислав Павленко.

Більш того, ці рекомендації були розроблені МОН ще до того, як Росія змінила свою тактику повітряного терору.

– Аналіз VoxUkraine показав, що медіанна тривалість тривоги в навчальний час у 2024–2025 становила 33 хвилини. Це менше одного уроку. Але нова тактика росії — кілька тривог підряд — може змінити цю картину кардинально, – пояснює "Телеграфу" нардепкавід "Голосу", членкиня освітнього комітету Наталія Піпа.

Та з іншого боку, освітня децентралізація все ж має практичний сенс.

– Ситуація дуже різна в різних регіонах. Вона може відрізнятися навіть в межах території однієї області. Тому не можна дати якусь одну рекомендацію, яка буде дієвою по всій території України. Є засновники закладів освіти, управління освіти, директори шкіл, і кожен повинен діяти в межах своїх повноважень, – підкреслює в коментарі "Телеграфу" нардепка від "Слуги народу", членкиня освітнього комітету Юлія Гришина.

– Визначає форму освітнього процесу засновник школи, тобто органи місцевого самоврядування. А тривоги залежать від ворога, – додає виданню голова комітету, нардеп від "Слуги народу" Сергій Бабак.

Як викручуються школи

Відтак в рамках цих інструкцій кожна школа стала вирішувати питання навчання дітей хто як вміє і може. Не дивлячись на те, що очне навчання в МОН визначають як пріоритетне, деякі столичні школи одразу пішли в онлайн. Втім, це не вирішення проблеми.

По-перше, під час повітряних тривог зупиняється і онлайн навчання.

– Важливо чесно визнати: нинішній алгоритм — "тривога закінчилась, через годину онлайн" — більше не відповідає реальності, якщо тривоги йдуть одна за одною кілька разів на день. Адже онлайн-навчання теж зупиняється при тривогах — це стало окремою проблемою, – додає Піпа.

По-друге, питання безпеки дітей таким чином все одно не вирішується.

– Ми не можемо просто все закрити і піти в онлайн, тому що в онлайні діти будуть сидіти вдома і питання безпеки все одно буде залишатися актуальним, – пояснює в коментарі "Телеграфу" нардеп від "Слуги народу", член освітнього комітету ВР Роман Грищук.

По-третє, якість такого навчання.

– Онлайн-навчання — це поганий варіант і з точки зору засвоєння знань, і з точки зору соціалізації. Ми маємо вже кілька років досвіду, і він показує: коли діти навчаються онлайн, рівень знань суттєво нижчий. Діти знаходять способи уникнути участі. Тому збільшення онлайн-днів — це вимушений, а не бажаний варіант, – запевняє Наталія Піпа.

Інші школи все ж намагаються втиснути очне навчання в перерви між тривогами.

– Але це повний треш, – жаліється виданню мама третьокласника Софіївсько-Борщагівського ліцею Юлія. – Графіки шкільних автобусів при такому навчанні просто відлітають у космос. Коли тривога закінчується діти біжать в школу, 30 хвилин уроку… і знову тривога, всі в укриття. І що робити? Вчителі кажуть забирати дітей по можливості додому, а як забрати, якщо батьки працюють. Система взагалі не налагоджена. Не знаю, що буде далі.

Найбільше пощастило тим школам, які мають укриття, де можна не лише пересидіти небезпеку, але й продовжувати навчання. Однак навіть на п'ятому році повномасштабної війни найпростіші укриття, не кажучи вже про ті, де можна проводити уроки, мають не всі школи.

– На сьогодні 83% наших школярів мають можливість навчатися в безпечних умовах, тобто в укриттях, а що стосується вихованців дитячих садочків то це 82% дітей. Але це не означає, що ці 83% школярів мають укриття в своїй школі. Це може бути і сусідня школа чи інше приміщення. І нам в цьому навчальному році треба довести цей показник до 100%. Ставимо таку мету і ми виділили достатньо коштів, адже 100% дітей повинні навчатися в безпечних умовах, – зазначає Юлія Гришина.

Відтак, зважаючи на відвертий освітній хаос, чи можливо його приборкати?

Що пропонують в Раді

Ідеальним варіантом вирішення проблеми в Раді називають підземні школи. Їх вже давно будують на Запоріжжі, Харківщині та інших прифронтових регіонах, де майже цілодобові повітряні тривоги вже буденність.

– Але ж на це потрібні великі кошти. Там нам треба зрозуміти, що тривог буде багато і навчальний процес буде спускатися під землю. Інших варіантів немає, – додає Гришина.

Та поки підземних шкіл в тому ж Києві і області майже немає (і в найближчому майбутньому масово навряд чи вони з'являться), можна було б пристосувати хоча б існуючи укриття для навчання.

Так, це не найкращий варіант:

– Адже якісної освіти в укритті дуже важко досягти, – каже Грищук.

Але хоч щось.

– Потрібно підіймати питання не просто наявності укриттів, а їх готовності до навчального процесу. В прифронтових громадах вже давно прийняті ці рішення. Там будуються підземні школи: вже 100 побудовано і ще 113 здадуть до кінця навчального року. Ці регіони вже давно живуть так, як живе Київ останні кілька днів. Діти там одразу йдуть навчатися в підземну школу. І наші укриття повинні бути максимально пристосовані до навчального процесу, щоб триваючі тривоги не означали припинення навчання, – зазначає Гришина.

– Початкова школа точно повинна навчатися очно, можливо, одразу в укриттях. Адже батькам треба йти на роботу. Все залежить від конкретної школи, місткості і якості укриття. Якщо укриття є в закладі освіти і воно вміщає всю початкову школу, а можливо й всіх дітей, то це добре, – пояснює Грищук.

– Якщо укриття велике і поділене, де можуть розміщуватися класи і це дозволяє продовжити хоча б усне навчання — треба це використовувати, – додає Піпа.

Але це якщо укриття велике. А якщо маленьке…

– Не уявляю, яке може бути навчання в нашому укритті, – каже мама третьокласника Юлія. – У нас тільки перших класів в цьому році набрано 12 від "А" до "О"! По 33 дитини в кожному класі. Так в школі навіть два укриття, але ж вони забиваються вщент. Там стоїть такий ґвалт, що навіть свої думки почути важко, не кажучи вже про навчання.

Як варіант – "розбити" учнів на зміни, щоб розвантажити укриття для проведення уроків. Такі алгоритми розглядають в столиці. Втім, для шкіл, які й так перевантажені та вже навчаються в дві зміни, такий механізм не спрацює.

В опозиції закликають розробити стандарти будівництва освітніх укриттів, щоб там все ж можливо було навчатися.

– "Європейська Солідарність" з 2023 пропонує законопроєкт щодо стандартів для укриттів, і спеціальної бюджетної програми для їхнього будівництва та модернізації. 19 серпня цього року його нарешті було прийнято в першому читанні. Якнайшвидше його ухвалення в цілому дозволило б принаймні закласти у бюджет кошти, необхідні для будівництва адекватних укриттів, зокрема і в закладах освіти. Бо інакше – це нескінченний дистанційний формат, який ставить питання і щодо якості освіти, та і щодо безпеки, бо не факт, що учні та студенти перебувають у гарантовано безпечних місцях, – зазначає Ростислав Павленко.

Та навіть якщо потрібний закон буде прийнятий вже завтра, він все одно не дозволить організувати освітній процес тут і зараз, адже це час. А треба "вже".

Таким чином, за словами депутатів, без креативних рішень, в тому числі, на рівні уряду, не обійтися.

– Наприклад, зміна алгоритмів під час тривог. Нам потрібно створити акуальні протоколи дій для різних типів загроз. Тому що зараз будь-яка загроза: дрон чи ракетна небезпека, просто звучить тривога і один і той самий алгоритм дій. Але так не витримає ні освіта, ні бізнес, ні медицина. Тому нам потрібно розробляти різні алгоритми для різних видів загроз, – підкреслює Гришина.

Зокрема у владі вже повідомили, що запровадять два рівні небезпеки — "жовтий" і "червоний", які матимуть різні звукові сигнали та алгоритми реагування.

– Де-факто нові протоколи ще навіть не написані — ми всі їх виробляємо просто зараз. Потрібна диференціація між регіонами. Київ і Харків — це різні реальності. Харківська дитина, яка пропустила дві третини уроків за минулий рік, і львівська дитина з мінімальними перервами — не можуть вчитися за одним алгоритмом. Є й прогалина, яка потребує уваги на законодавчому рівні: питання відпрацювання пропущеного матеріалу. Зараз воно теж залишено на розсуд шкіл, але без чітких механізмів підтримки — фінансових, методичних, кадрових. Вчитель, який має надолужити матеріал після тривог, часто залишається з цим сам на сам, – резюмує Наталія Піпа.

За даними "Телеграфу" 2 вересня очільник МОН Андрій Бутенко був викликаний в Раду на комітет з питань освіти, науки та інновацій. Відтак, результати спільного брейншторму депутатів та урядовців українські школярі відчують на собі найближчим часом. Або не відчують…