Спершу "осліпити" дрони: на Заході високо оцінили українську операцію "Вівальді"

Читать на русском
Новина оновлена 16 листопада 2026, 14:43

Українські підрозділи місяцями вивчали розташування російських пунктів управління та шляхи постачання

Під час операції "Вівальді" військові Третього армійського корпусу спершу вдарили по російській дроновій інфраструктурі, щоб позбавити противника можливості бачити поле бою. Такий підхід створив вікно можливостей для подальших наступальних дій українських сил.

Операцію високо оцінили редактор The Economist з питань оборони Алекс Тернен і редактор з питань геополітики Девід Ренні. Вони розібрали, як українські військові розв’язували проблему зосередження сил на полі бою під постійним наглядом безпілотників.

Чому піхота не може просто зібратися для наступу

Тернен описує прифронтову смугу завширшки 20–40 км як простір, де на поверхні майже не видно людей. Військові змушені ховатися під землею, оскільки дрони й артилерія роблять відкрите пересування надто небезпечним. За його порівнянням, це нагадує Першу світову війну, коли з повітря можна було побачити траншеї, але мало руху між ними.

Російський підхід полягає в проникненні малих груп піхоти, за якими мають просуватися більші сили. Однак, пояснює Тернен, ці підкріплення потрапляють під удари дронів та артилерії ще на підході до цілі. Перед українськими підрозділами постало завдання: як вийти з укриттів і зосередити достатньо військових для взяття території під контроль.

Як "Вівальді" позбавляла противника розвідки й постачання

Українські військові почали з детального вивчення російської системи застосування БпЛА на конкретній ділянці. Упродовж місяців вони встановлювали, звідки противник запускає дрони, де працюють оператори та як до них постачають вантажі. Перший етап операції передбачав удари по вузлах постачання безпілотників, штабах і виявлених позиціях операторів.

Перший етап "Вівальді" був спрямований на вузли постачання, штаби та позиції операторів БпЛА Джерело: Згенеровано ШІ ("Телеграф")

"Нейтралізуйте систему, яка бачить ваші дії, бо саме інформація у війні веде до результату", – пояснив логіку українського підходу редактор The Economist з питань оборони Алекс Тернен.

Коли цю систему позбавили розвідувальних можливостей і постачання, російські сили втратили змогу ефективно спостерігати за діями українських підрозділів та застосовувати дрони. Саме цю послідовність – спочатку порушити роботу розвідки, управління й логістики – експерти називають важливим кроком у зміні тактики.

Удари вглиб доповнювали дії на фронті

Третій армійський корпус діяв у межах ширшої кампанії. Паралельно з ударами на відносно невеликій відстані українські сили атакували ланцюги постачання глибше в тилу. Тернен пояснює, що українське поняття ударів середньої дальності зазвичай охоплює відстань 200–400 км за лінією фронту, хоча оцінки цих меж різняться.

Логіка таких атак – дістатися до джерела постачання, а не знищувати кожну окрему доставку. Для пояснення Тернен навів аналогію із замовленням з Amazon: ударити по складу замість фургона, який везе товар. Значну частину цієї роботи виконують Сили безпілотних систем, використовуючи великі дрони з дистанційним керуванням через термінали Starlink.

Одним із пріоритетів кампанії середньої дальності був тиск на логістику Криму: удари по залізниці та вузлах постачання. За оцінкою Тернена, безпілотники в цій кампанії виконували завдання, які зазвичай покладають на тактичну авіацію.

Раніше "Телеграф" розповідав про деталі операції "Вівальді" та який урок з неї може винести НАТО.