Чи є майбутнє у Саміту миру Зеленського? Погляд зі США - Уріель Епштейн

Чи настане мир в Україні після саміту у Швейцарії? На жаль — ні. Сьогодні Росія не зацікавлена ​​у тому, щоб відмовитися від своїх імперських амбіцій. Тому реальні, продуктивні переговори з країною-агресором можливі лише з позиції сили.

Саме так. Багато тверезомислячих американських і європейських політиків розуміють, що ефективні переговори з Путіним реально проводити тільки тоді, коли його армія буде в глухому куті. Зараз же, коли російські війська штурмують Харківську область, є загрози нападу на Суми та інші регіони – казати, що росіяни будуть готові поступитися, а тим більше прийняти формулу Зеленського – дуже наївно.

Я вважаю, що з так званого Мирного саміту у Швейцарії Україні важливо отримати насамперед підтвердження подальшої підтримки з боку цивілізованого світу. Об'єднати Європу, США, союзників у всьому світі, нагадати їм про те, що, підтримуючи Київ, вони підтримують демократію і свободу в усьому світі.

Україні зараз потрібно якнайбільше зброї, а також фінансів — нагадаю, що заморожені російські активи в США та Європі можуть дуже допомогти вашій країні. І Білому дому критично важливо бути лідером у цьому процесі, не затягувати це рішення.

Нерішучість адміністрації Байдена (у тому числі й те, що досі невідомо, чи візьме хтось зі США участь у саміті) й так грає на руку Кремлю. Більше того, така нерішучість вже створює серйозні проблеми у лавах самої Демократичної партії, яка має всі шанси програти Дональду Трампу та Республіканській партії вже за кілька місяців.

Традиційно американське суспільство не дуже цікавиться зовнішньою політикою. Ми – сильна країна з потужною економікою, армією, тому основним пріоритетом для звичайного американця є його особисті проблеми, внутрішні виклики – освіта, медицина, міграція та інше. Про це свідчать і ефіри найбільших американських телеканалів.

На екранах CNN ви не побачите сюжетів про майбутній Саміт миру, менше стало сюжетів і про Україну, адже навіть у зовнішній політиці дедалі більше говорять про Близький Схід, ситуацію навколо Ізраїлю та Палестини.

Це – тривожні дзвіночки для США та України. І замість того, щоб чітко заявити на ділі про підтримку Києва, Байден та його адміністрація дуже повільно, з великими труднощами ухвалює рішення про те, що українська армія може атакувати територію Росії для захисту Харківської області. Адже це абсурд!

Що більше ми створюємо можливостей Путіну, тим він стає дедалі агресивнішим. Що більше ми сумніваємося – то жорсткіше поводиться Кремль у всьому світі. Чого тільки варта російська підтримка Ірану та ХАМАС восени 2023 року, до чого це призвело? До крові і тероризму. Або, наприклад, зближення Росії та Китаю, яке несе у собі значні ризики для демократії по всьому світі.

Все це маркери, які вказують на відсутність повної стратегії Білого дому у своїй міжнародній політиці. Саме тому Байдену та команді, поки ще не зовсім пізно, важливо якнайшвидше створити всі умови, щоб Україна могла диктувати свої умови Росії на полі бою.

Це піде на користь передусім західному світу. Адже провал в Україні ризикує не лише забрати сотні тисяч життів, а й серйозно вдарити по Америці. І тоді, можливо, пересічні американці більше зацікавляться подіями у світі, але чи не буде пізно?