Переговори залежать не від Путіна. Наливайченко про умови, на які погодиться і не погодиться Україна

Спецпредставник США Стівен Віткофф провів зустрічі в Києві та Москві. Міністр закордонних справ Китаю Ван Ї відвідав Москву, а Трамп обговорив Україну із Сі Цзіньпінем. Переговорний процес набирає нових обертів.

"Телеграф" поспілкувався екс-главою СБУ, секретарем Комітету ВРУ з питань інтеграції до ЄС, народним депутатом Валентином Наливайченком про те, чому зараз найважливіший момент у переговорах з початку війни, що стоїть за словами Трампа про "прогрес" та яку позицію обстоює Україна щодо окупованих територій.

Україна веде "гіперактивні перемовини"

— Наприкінці листопада пройшли перемовини представників України та США у Маямі. Трамп каже про "досягнутий прогрес", але важливі питання залишилися невирішеними. Що насправді відбувається? Чи має Україна зараз суб’єктність у цих переговорах?

— Так, суб’єктність у нас є. Україна протягом усього листопада, а тепер і на початку грудня веде не просто перемовини, а гіперактивні перемовини. Зокрема, активно працює українська делегація з американською. Я вважаю, що це ще не завершення, і сьогодні українська перемовна група знову вирушила до США.

Зустрічі відбуваються вже з американською перемовною групою, яка вже повернулася до Вашингтона для доповіді Трампу про нічні перемовини з Путіним та Кремлем. Я хочу наголосити, що пік дипломатичної активності відбувається саме тут і зараз, на наших очах.

Важливо розуміти, що державний секретар Марко Рубіо, відповідно до законодавства, посадових обов’язків і змісту роботи, є вирішальною особою у міжнародних перемовинах. Поряд з ним є особисті представники президента Трампа, яким він особисто довіряє. Їх він спрямовує насамперед до Путіна та Кремля, і вже неодноразово.

Наприклад, Віткофф був там більше ніж п'ять разів, а Кушнер бере участь уперше – і лише тому, що перемовини перебувають на піку щодо можливих домовленостей чи їх відсутності. На мою думку, наша суб’єктність у цих процесах беззаперечна.

Щобільше, нам не можна збавляти обертів. Навпаки, в Брюсселі відбулося засідання міністрів закордонних справ країн-членів НАТО. У Вашингтоні та в інших столицях дипломатія України має працювати як ніколи активно.

— У листопаді Росія заявила, що переговори можуть відновитися на базі стамбульських домовленостей. Чому Кремль повертається до цієї теми два роки потому?

— Я б на це не звертав уваги — це всього лише "газетна качка" (ред. — вигадана сенсація). Це намагання підмінити або знову нав’язати російський порядок денний.

Дипломатична активність зараз не залежить від Росії. Треба це визнати: ініціатива та активність у перемовинах зараз залежать від президента США Трампа. Він задає тон і тягне за собою всі інші дипломатичні та інші процеси.

Варто звернути увагу, наскільки активніше стали висловлюватися Генеральний секретар НАТО пан Рютте та президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн щодо завершення російської агресії та війни. Однак зрозуміло, що локомотивом цього процесу залишаються Сполучені Штати.

"Ми ніколи не визнаємо окуповані землі російськими"

— За інформацією ЗМІ, на переговорах обговорювали можливі терміни виборів в Україні та перспективу обміну територіями. Чи може Україна досягти прийнятних умов миру, якщо категорично відмовиться від цих "пропозицій"? Або американці вже заклали це у свою переговорну позицію як даність?

— Я цього не підтверджую. Можу підтвердити лише те, в чому сам активно працюю з Конгресом США.

Ми наполягаємо на припиненні вогню вздовж нинішньої лінії фронту, а потім – на припиненні агресії. Американська сторона повністю підтримує нашу позицію.

Як учасник парламентського треку США можу сказати: інші питання зараз навіть не обговорюються. Для американської сторони головна ідея – припинити війну тут і зараз. Послання президента Трампа до Путіна просте: "Закінчи війну і зроби це зараз". Інших готових пунктів поки немає.

Для України ключовим є припинення вогню, а потім – припинення агресії. Саме про це можуть вестися змістовні переговори.

Щодо територій: наша позиція незмінна. Ми ніколи не визнаємо окуповані території російськими. Це наша спільна позиція з європейськими та американськими партнерами.

Саме тому Путін не може швидко домовитися напряму зі США, як йому хотілося б. Ця позиція залишається незмінною.​​​​​​​​​​​​​​​​

— Трамп зустрівся з Сі Цзіньпіном, і серед тем була Україна. Трамп висловив сподівання, що Китай допоможе у спробах завершити війну. Що включення Китаю у переговорний процес означатиме для України?

— Для нас важливо зрозуміти, що мав на увазі президент США. У нього справді багаторічні добрі відносини з керівництвом Китаю.

Учора в Москві був міністр закордонних справ Китаю Ван Ї. Це сигнал від Сі Цзіньпіна, що він готовий підтримувати зусилля Трампа щодо завершення війни.

Далі побачимо. Китай — непроста ситуація, тому не буду давати завчасних прогнозів. Єдине, що знаю: серйозно про завершення війни лідер Китаю говоритиме тільки з президентом США.​​​​​​​​​​​​​​​​

Відмова від енергоносіїв РФ у 2027-му – занадто пізно

— У листопаді ворог окупував 505 кв. км території – майже вдвічі більше, ніж у вересні. Чи є у вас підстави для оптимізму щодо утримання оборони на ключових фронтах? Які ризики ви вбачаєте напередодні зими?

— У мене є підстави для реалізму.

По-перше, потрібна реалістична оцінка: наші Збройні сили потребують швидшої та сучаснішої зброї. Програми НАТО та закупівля американського озброєння мають бути гарантованими.

Приклад показала Німеччина: у наступному бюджеті вона заклала 11,5 млрд євро допомоги Україні. Це показує, що європейські партнери прислуховуються, і ми сподіваємося на подібні результати від інших країн НАТО та ЄС.

По-друге, підтримка має включати навчання наших військових, постачання сучасної зброї та розширення санкцій проти агресора, а не їхнє зменшення. Санкції мають посилюватися, особливо енергетичні, які США вже запровадили проти "Лукойлу", "Сургутнафтогазу" і "Роснафти". Ці санкції працюють, і треба докладати зусилля для їх розширення як США, так і ЄС.

Зараз планують остаточно відмовитися від російських енергоносіїв у 2027 році. Проте це можна і треба зробити раніше — вже цього або наступного року. Не варто тягнути до 2027-го.​​​​​​​​​​​​​​​​

— У листопаді ЗСУ здійснили щонайменше 14 атак на російські нафтопереробні заводи. Це є рекордною кількістю таких атак за місяць з початку війни. Наскільки це ефективно впливає на російську економіку та мотивацію Кремля?

— Це, безумовно, питання до Генерального штабу і Збройних сил України, і ми їх у цьому підтримуємо. Якщо наші військові вважають можливим і доцільним уражати енергетичні об’єкти ворога, які він використовує у війні проти України, — це правильна логіка і правильна дія з погляду оборони нашої держави.

Це, звісно, впливає і на російську економіку. І це також є способом донести агресору розуміння того, що українці щодня страждають від російських терористичних ракет і дронів. Це жорстка, але закономірна логіка війни. Агресор має відчувати ціну своєї агресії проти України.

— Що має бути мінімальним результатом для України на перемовинах?

— Він одночасно мінімальний і максимальний. Наш результат зараз один: припинення вогню як перемовний крок. Це перший крок. Він має відкрити можливості для справжніх переговорів про реальне припинення російської агресії.​​​​​​​​​​​​​​​​