Подвійні стандарти "строків давності": судді закрили справи злочинів Майдану, але тримають Коломойського за справу того ж періоду - Олексій Голобуцький

В нас реально проблема з атрибутами суверенної держави. Це я не про відгризені окупантами території, а про інший обов’язковий атрибут незалежної держави – робочу незалежну судову систему.

Два тижні тому, 24 травня 2024 року, Шевченківський суд столиці закрив справу щодо розгону мирних учасників "Євромайдану" — акції 30 листопада та 1 грудня 2013 року – "у зв’язку із закінченням строку давності справи". З підозрюваних зняли усі обвинувачення і скасували арешт з їхнього майна. До прикладу, колишнє майно Януковича, Азарова та Пшонки було продано ще у 2015 році:

• будинок Олександра Януковича на набережній Оболоні ($10 млн, продано наближеній до родини людині, 2015 рік);
• будинок Миколи Азарова на Печерських пагорбах, біля ботанічного саду (до $15 млн, продано наближеній до родини Азарових людині, 2015);
• будинок Пшонки зі свіжим ремонтом зараз продається на ОЛХ ($0,5 млн);
• база відпочинку коханки Януковича продовжує працювати і приймає дітей (статутний капітал 100 млн гривень).

Але справа "Євромайдану" — справа суто нашої гідності, ніхто з нас за це не спитає, тільки соромно буде, і то не всім. А от за іншу справу того ж періоду – не закриту, а якраз відкриту через збігання строків давності, буквально за місяць до дедлайну, — з нас гарантовано спитає мінімум міжнародний суд з прав людини, а ймовірно і не він один.

Це я про справу Коломойського того ж 2013 року, яку розглядає той же суддя, що спустив вбивство і побиття майданівців на гальмах і відпустив з Богом Януковича, Азарова й решту. Справа, яка розглядається в тому ж судовому залі. Тільки, очевидно, в одному випадку "натякнули на приємне" за закриття справи, а в другому, навпаки, — за відкриття і підтримання справи в активному стані в будь-які найекзотичніші способи.

Це тягнеться від серпня 2023 року. Офіс генерального прокурора: є підозра, що хтось дуже впливовий просто попросив "щось зробити" щодо Коломойського. Це "щось" перетворюється у відкриття двох кримінальних проваджень. В один день. Одне розслідує БЕБ, інше – Національна поліція. Через два тижні після початку розслідування детективи БЕБ збирають сяк-так першу підозру і відправляють Коломойського в СІЗО. Нашвидкуруч ліпленої підозри вистачило на ті ж два тижні, після чого вона розвалилась з кінцями. Довелось БЕБ збирати другу підозру – про "зниклі 5,7 млрд грн готівки" з "Привату" в період Революції гідності. 12 вантажівок готівки, яких ніхто не бачив, жодний аудит зникнення не виявив, жодні річні звіти не зафіксували протягом 10 років.

Однак якщо треба тримати справу і тримати фігуранта в СІЗО – то значить треба. Доведеться обходитись без доказів, без фактів, без документів… Ба більше – доведеться прямо ігнорувати свідчення (аудиторів і менеджменту), що нічого подібного не було зафіксовано. Зате в серпні 2024-го вдасться відзначити першу річницю цього слідства "з нічого".

За цей період 51 працівник правоохоронних органів спожили кількадесят мільйонів гривень зарплат і жодних більш-менш пристойних доказів провини не назбирали. Що не завадило суддям щоразу продовжувати арешт Коломойського. І за перше, і за друге ми ще заплатимо грубі гроші, щойно справа добереться до міжнародних судів. Бо вони нашої "політичної необхідності" в якості аргумента не приймають.

Хоча для повноти торжества абсурду є паралельна справа – та, котрою займається не БЕБ, а Нацполіція ("організація замовного вбивства" — раптом знайшовся "потерпілий" із Криму, який у травні 2024 року згадав, як 21 рік тому(!) його побили в Феодосії – в 2003-му; а напередодні йому, нібито, "погрожував Коломойський"). І там термін тухлості вже не 10 років, а 21.

Але суддям не завадило ні це, ні те, що винуватців майже 20 років тому було успішно знайдено, засуджено і випущено після відсидки, когось вже й поховано після смерті від старості і хвороб. А підозри в тому, що це прокурор недопрацював і не добрався до Коломойського, розбиваються об особистість того прокурора: загиблого під час захисту ДАП (Донецького аеропорту, ота покоцана бетонна вежа на символіці) "кіборга".

Однак у травні 2024-го судді Печерського суду прийняли версію слідства і заарештували Коломойського ще раз — "за підбурювання до організації замовного вбивства" 21 рік тому (нагадаю, "жертва замовного вбивства" – не труп, а цілком живий, буквально пару місяців тому давав "свідчення"). Тепер, коли черговий суддя вирішить, що слідство БЕБ (за яким Коломойський вже 10 місяців у СІЗО) "порожнє" і закриє його, то все одно Коломойський залишиться у СІЗО. Бо побиття у Феодосії 21 рік тому.

Це вже суддівська вправність 80lvl: коли треба, 10 років – це "строк давності", а коли не треба, то і 10, і 21 рік – ніякого строку давності. Нехай йдеться фактично про побиття, формально натягнуто "замах на замовне вбивство", але навіть так це не та група злочинів, котра без строку давності. Це не окупантів і Бучу.

Хоча от якраз розстріл Майдану – цілком собі злочин проти нації, там "завершення строку давності" звучить цинічно і абсурдно. Лишається вірити, що держава Україна до цієї справи вже повернеться і поставить крапку хоча би заочно і посмертно щодо винуватців. Але це буде точно не за цих суддів і не за цієї судової системи.

З якою нам дійсно щось треба робити, бо це вже нікуди не лізе. Можливо, допоможе і "справа Коломойського" — коли навіть за дуже "аргументованого прохання" в суддів не лишиться інструментів для підтримання справ в активному стані, адвокати виграють міжнародний суд чи кілька і наші суди почнуть хоч трохи трусити бодай ззовні.

==

Так, в Америці виринають і ще давніші справи – але ті справи зазвичай веселіші – про секс, покоївок, порнозірок і актрис. І ґрунтовані все ж на реальних подіях, а не на казенній фантазії тих, кого дуже попросили "щось вигадати".