У Зеленського може не бути іншого виходу, ніж йти на наступний термін - Олег Постернак

А якщо Зеленський після припинення (на час?) війни не піде на наступний президентський термін, то тоді як?

Для цього питання ще не настав час, це розуміють і знають всі притомні.

Але його іноді задають у владних кімнатах, пропахнутих затхлістю вічного застою в головах, столичних кафе, де підозріло обертаються на незнайомих голодні журналісти і політики, в іноземних посольствах, яким вготована слава таємних канцелярій впливу, у пасіонарній громадській тусовці, що намагається гратися в стратегічні ігри по віртуальних правилах очищеної політики, які навряд чи будуть реалізовані навіть після війни.

З усією проникливістю можу сказати, що Зеленський має в собі потенціал за певних обставин згенерувати "чорного лебедя" щодо свого другого терміну.

Той, хто одягає на нього лати егоїстичного автократа чи приписує несамовитий макіавелістський потяг до влади, насправді дуже помиляються. Як і той, хто беззастережно думає, що у нього немає схильності до харизматичної концентрації влади та політичного волюнтаризму.

Де Голль також вибудував ефективний етатистський режим особистої влади, але в демократичному дизайні. На кожному етапі історії — своя конструкція влади, яка повинна відповідати атмосфері. Інша справа — це все триває рівно до того часу, наскільки це визнається народом.

Ризикну допустити, що проти наступної каденції може бути дружина Президента, члени родини. Можливо найближчі міжнародні колеги, з якими у Зеленського встановились досить міцні та приязні стосунки. А ще якщо трапиться Трамп!

На перспективи Зеленського буде впливати кінець війни, точніше його суспільне сприйняття. І тут питання чи задовольнить громаду "перемога 0,5", коли її обгорнуть у піарні компенсаційні бонуси (вступ до ЄС чи навіть НАТО, наприклад, збереження державності, виходу до моря тощо). Тут питання асоціацій в головах виборців. Чи будуть голосувати вони за того, з ким асоціюється війна? Тим паче опозиція ж постарається максимально зробити свою справу.

В теорії проголосувати можуть лише за умови жирного переможного результату війни. Наприклад, реконкісти великої частини територій. І при цьому, Черчилля у 1945 р. не переобрали після фантастичної перемоги над фашизмом. Але історична аналогія така собі, українці — не британці.

Дехто допускає, що повторне президентське майбутнє Зеленського може стати заручником шакалячого геополітичного торгу у випадку наполягання Путіна на умові про відставку Зеленського в обмін на якусь поступку з боку Росії (хоча це дуже малоймовірно на цей час).

Але враховуючи, що для Путіна це була б дуже бажана особиста сатисфакція (він продовжує ж натякати на фейкову "нелегітимність"), відкидати подібне не став би.

Гарантії, що кон'юнктура в якийсь момент не поверне у бік грандіозної турбулентності, ніхто не дасть.

Власне як і та правда, що попри пекельну втому, у Зеленського може не бути іншого виходу ніж йти на наступний термін, бо що робити тоді? Писати мемуари, виступати на конференціях і давати інтерв'ю з титрами "екс"?

Та й оточення навряд чи готове буде втратити свої позиції. Іноді доля і обставини програмують шлях політика вже без врахування його особистих раціональних бажань.

Все це породжує утаємничений погляд в політичну безодню, в якій густим ранковим серпанком колективних фантазій політичного класу та масової свідомості викреслюються нечіткі контури портрета наступника. Поки можна розгледіти лише оправу…

Джерело: сторінка у Facebook