Журналіст, блогер та колишній нардеп спеціально для "Телеграфу" про ставлення Папи Римського до війни Росії проти України:
І на апостольськім престолі…
Президент України Володимир Зеленський, в рамках свого візиту до Європи, втретє (!!!) зустрівся з папою римським Франциском. Зустріч тривала близько пів години, і, наскільки відомо з відкритих джерел, ніяких вартих уваги результатів, не принесла. Протокольна здибанка. Це вже вкотре переконує нас в тому, що з головного апостольського престолу серйозної підтримки чекати немає підстав, принаймні до зміни влади у Ватикані.
Я хочу нагадати, як у 2014 році ще новий папа Франциск зі свого балкону запустив голубів "за мир в Україні", і птахи відразу були атаковані хижими воронами та чайками. То було символічно! Щоправда, голуби згодом таки вирвалися та втекли, так само як за вісім років по тому вирветься з російського оточення Україна.
Але факт залишається фактом: це – не наш папа! Голуби миру тому свідки.
Вчора папа подарував українському президенту бронзовий барельєф з написом: "Мир – це тендітна квітка". А Володимир Зеленський подарував папі картину "Різанина в Бучі", що може сприйматися як чорний тролінг з боку українського президента. Бо й саме через промовисте мовчання понтифіка Росія безкарно чинила і чинить зло в сучасному світі.
Нинішній папа – лівак і аргентинець. Він трохи не цейво. Він не розуміє Європу, її духу й культури. Все це йому чуже, безкінечно далеке й незрозуміле. Загальні фрази та благі наміри – його ідеологія. "Якось воно буде" – така його позиція стосовно нашої війни. Роль Ватикану на сьогодні зведена до посередництва в обміні полоненими. Зрештою, дякуємо і за це, та не плекаємо зайвих ілюзій.
З римською церквою за останні роки сталося приблизно те ж саме, що й з Республіканською партією Сполучених Штатів. З форпосту боротьби з комунізмом, більшовизмом та тоталітаризмом вона перетворилася на беззубу й безпорадну структуру, що послуговується моральним релятивізмом та сумнівними світоглядними цінностями. Папа Франциск – це Трамп в тіарі.
Нині покійний релігієзнавець Ігор Анатолійович Козловський, який зазнав тортур від російських катів і два роки провів в московському полоні за свою проукраїнську позицію, називав папу Франциска "ідеалістом". Але це той самий бездієвий імпотентний ідеалізм, з якого вільному християнському світові – жодної користі.
Не буде перебільшенням сказати, що на сьогодні Ватикан (чи то свідомо, чи ні) рухається в кремлівському фарватері. Володимир Путін здавна вважав Італію і Рим вотчиною своїх впливів, включно з Ватиканом. Так повелося ще з часів його дружби з тогочасним одіозним прем’єром Сільвіо Берлусконі. Є цілком обґрунтовані підозри, що в Італію, італійську політику і в Ватикан, Путін вклав значно більше коштів, ніж у все своє "нечернозем’я". І мусимо тільки дякувати богові, що нині на чолі Італії – Джорджа Мелоні (до речі, колишній міністр молоді і спорту в тому самому уряді Сільвіо Берлусконі), яка непохитно підтримує Україну, не зважаючи на будь-які зваби та політичні тиски.
Можна зрозуміти українського президента. Йому хочеться підключити католицьку церкву до своєї "формули миру". Все ж таки католицький світ – це близько півтора мільярда людей, це найбільша церква у світі. Але нинішній папа, судячи з усього, готовий підключатися лише до мирних ініціатив в форматі "глобального Півдня", тобто до тих ініціатив, які риторично влаштовують Кремль. Як це не парадоксально, але в "українському питанні" лідер католицького світу сьогодні позиційно ближчий до лідера Піднебесної Сі Цзиньпіна, чи до бразильського президента Лули, ніж до всієї вільної Європи.
Тому папа буде ще довго товкти воду в ступі, запускати голубів, придумувати всілякі цікаві хороводи та хресну ходу за участю "сестер-народів". Папа абстрактно хоче миру, Україна конкретно хоче перемоги – і ця різниця в прагненнях поки непереборна.
Кажуть, що Йосип Сталін, під час своєї розмови з тодішнім міністром закордонних справ Франції П’єром Лавалем про свободу совісті, іронічно поцікавився, скільки у папи Римського дивізій? Це те питання, яке безперечно цікавило б сьогодні й нас. Нас би влаштувало, аби святий римський престол благословив Україну на враження російської території далекобійною зброєю… Але – не з цим папою, і не з цим світом. НАТО і католицька церква на сьогодні – трохи різні інституції…
Безперечно, Україна має впливати. Так формується наша нова суб’єктність. Католицький світ і Ватикан – важливі для нас. Бо вони багато в чому визначали, визначають і визначатимуть позиції цілих країн і народів. Але це – довга дорога. Маємо давати собі звіт у цьому.
Зрештою і в цілому католицькому світі нам є на кого покладатися. "Не бійтеся!" — казав нам Кароль Войтила старший, папа Римський Іван Павло ІІ. "Зло не може тривати довго" — казав Йосип Сліпий. "Якою буде наша рідна Україна – залежить від нас, від кожного з нас" — Любомир Гузар
Думки, висловлені в рубриці блоги, належать автору.
Редакція не несе відповідальності за їх зміст.