Приплітають "український слід": яку брудну гру ведуть Путін та Лукашенко, затримуючи іноземців

Головний радник Світлани Тихановської Франак Вячорка розкрив, як Росія та Білорусь можуть використати справу німецького громадянина.

У вівторок, 30 липня, самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко помилував Ріко Крігера — громадянина Німеччини, який був засуджений до смертної кари.

Справа Крігера пов'язана з вибухом на залізничній станції Озерище поблизу Мінська в жовтні 2023 року. Ця ділянка використовується білоруськими військовими для розвантаження військової техніки у столиці РБ. Білоруські офіційні ЗМІ стверджували, що Крігер діяв за завданням Служби безпеки України.

Німцю інкримінували одразу шість статей, включаючи статті про найманство, здійснення акту тероризму, агентурну діяльність та створення "екстремістського формування".

Для чого білоруський диктатор і його російський візаві Путін можуть використати справу німця, та для чого в це намагаються вплутати "український слід", в інтерв’ю "Телеграфу" розповів Франак Вячорка, головний радник лідерки демократичних сил Білорусі Світлани Тихановської.

— Затримання, засудження до страти, а тепер помилування Ріко Крігера. Для чого Лукашенко, а через нього і Путін, може тримати і використовувати громадянина Німеччини?

— Для Путіна і Лукашенка ці в'язні – це заручники. Вони спеціально їх набирають якнайбільше – і політичних, і іноземців, щоб потім обмінювати чи на пом'якшення санкцій, чи на своїх шпигунів, як це робив Путін, як це робили диктаторські режими в Північній Кореї, Ірані та інших частинах світу. Так само і в цьому випадку.

Спочатку Крігера затримали, йому приписали всі злочини, яких він не робив, засудили до смерті, а зараз його Лукашенко, такий "гуманний і добренький", помилував. Для Лукашенка найважливіше – це показати свою силу, легітимізуватися.

Можливо, він добивався якогось дзвінка від канцлера Олафа Шольца в обмін на помилування, але нічого цього не отримав. Чи це єдиний пакет на обмін — російські політв'язні та Крігер — ми ще не знаємо, але дізнаємось дуже швидко. Але в будь-якому разі це — брудна гра диктаторів.

*Днями з’явилася інформація про те, що готується масштабний міжнародний обмін ув'язненими за участю Росії, Німеччини, США та Білорусі. Російські медіа та правозахисники повідомляють про раптове етапування відомих політв'язнів і критиків президента РФ Володимира Путіна з їхніх звичних місць утримання.

— Була така інформація, що, можливо, Крігера хочуть обміняти на Вадима Красікова, агента російських спецслужб, який відбуває в Німеччині довічне покарання. Чи можливий такий сценарій?

— Усе можливо, але ж ми бачимо, що в'язнів у російських в'язницях теж нібито готують на обмін. На кого обміняють, ми поки що не знаємо. Такі чутки були про Красікова. Ясно, що масштаб різний, все-таки Красіков – агент, а Крігер – випадкова людина, яку просто Лукашенко використав.

До речі, минулого тижня у Білорусі затримали чотирьох латвійців, тож сидить до 30 іноземців, політичних в'язнів, яких потенційно Лукашенко може використати на обміни, торги із Заходом. Побачимо, але з одного боку найважливіше – зберегти свободу та життя людей, а з іншого — такі методи, коли вони стають нормальністю – набирати заручників, потім їх обмінювати — аморально з боку диктаторів.

— Тобто затримання саме іноземних громадян у Білорусі — це поширене явище?

— Для Лукашенко – це часта справа. Вже був кейс три роки тому, коли затримали білоруску з громадянством Швейцарії Наталію Герше. І Лукашенко теж торгувався, шантажував, жінку тримали у в'язниці, а Швейцарія боролася за її звільнення. Потім нібито домовилися, що Швейцарія надішле свого посла в Мінськ, це відбулося, і Наталію Герше звільнили. Найважливіше, що Наталія на свободі, а те, що Швейцарія приїхала, в жодному разі не означає, що країна змінила свою політику.

— Що також цікаво у справі Крігера — явний "український слід", який намагаються до цієї справи приплести. Чи не є ця справа постановкою з боку російських та білоруських спецслужб, щоб вчергове демонізувати Україну і водночас взяти в заручники іноземного громадянина?

— Там постановка від початку до кінця. Це такий Бродвей-сценарій, вигадали йому історію, написали пости в Фейсбуці та інших соцмережах, тексти та чати нібито він спробував вступити до "Полку Калиновського" (білоруський полк Збройних сил України. — Ред.), що полк заперечує. Очевидно, що це все робилося спеціально, щоб збільшити вагу цього процесу, цієї справи, щоб підняти ціну на обмін.

Але я думаю, що це вигадка. Ми розуміємо погляди Крігера, що він був за Україну, працював в гуманітарних організаціях, але режим просто дописав за нього біографію і вигадав йому злочини.

*Після винесення смертного вироку на білоруському державному телебаченні було випущено сюжет під назвою "Сповідь німецького терориста", в якому Крігер, сидячи за ґратами, розповідає, що рік тому вирішив поїхати до України, аби нібито влаштуватися санітаром до іноземного легіону найманців. Наприкінці репортажу Крігер плакав і просив вибачення та помилування.

— Ми також бачимо, що в цей процес дуже залучене МЗС Білорусі. Буквально місяць тому змінився "очільник" цього відомства. Яка була мотивація Лукашенка поміняти Алейника на Риженкова? Чи означає це якусь зміну у зовнішньополітичному векторі режиму?

— Вектор там єдиний. Робити все, щоб догодити Путіну, тому що від Путіна залежить виживання самого Лукашенка. Він цього не змінить, він ціннісно близький до Росії, до Радянського Союзу, але завдання для МЗС — це торгуватися, знімати санкції, відбілювати режим: "Ми допомагаємо Путіну, але не все так однозначно". І, можливо, Лукашенка сподівається, що новий "міністр" Риженков буде краще робити цю роботу.

Алейник більш технократичний, пасивний, обережний. Риженков же дуже політично активний. І Лукашенко активізує роботу на Захід щодо відбілювання, відмивання себе від злочинів, які він здійснює.

— Здається, навіть риторика режиму Лукашенка дещо змінилася, стала м'якіша в бік Заходу, чи все ж ні?

— Я не помітив зміни риторики. Вони завжди кидали сигнали, що "ми хочемо дружити з Заходом", а наступного дня відправляли тисячу мігрантів на кордон, чи робили провокацію з гвинтокрилами. Тому не варто цьому вірити. Їхні слова ніколи не сходяться з діями. Вони посилають такі меседжі, щоб всі почули, що хочуть почути.

Лукашенко в один спіч може запхнути слова про підтримку України, про братній український народ, а потім сказати, що будемо допомагати Путіну бомбити українських фашистів. І для нього це нормально. Це така політична шизофренія, білоруси до цього призвичаїлися. Світ вже призвичаюється. Маємо такого crazy man (божевільного) в центрі Європи, і треба разом з ним щось робити.