"Лукашенко без Путіна не протримається і кілька днів. Але зараз вони залежать від іншої країни", — Світлана Тихановська

З лютого 2022 року, коли Росія розв'язала повномасштабну війну проти України, найближчим соратником Володимира Путіна став самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко. На додачу до постійної загрози прямого вступу Мінська у війну на боці Москви, Путін і Лукашенко лякають Київ та Захід ядерними навчаннями. Усередині самої Республіки режим Лукашенко веде війну із співгромадянами, піддаючи їх репресіям.

Про те, що може змусити Лукашенка нарешті піти, залежність Білорусі від Китаю та реалістичність загроз, якими сипле диктатор — на полях саміту НАТО у Вашингтоні "Телеграф" поспілкувався з лідеркою демократичних сил Білорусі Світланою Тихановською.

Затримання щодня

— Світлано, одразу хочу запитати, що зараз відомо про долю вашого чоловіка Сергія Тихановського?

— На жаль, нового нічого не можу сказати. З березня 2023, як не було інформації, так і немає. Адвокат до нього потрапити не може, листи не йдуть дітям понад рік. Тобто абсолютний вакуум.

І якщо іноді від інших політв’язнів ми можемо отримувати якісь повідомлення, дізнаємося, що того побачили, того почули, хто теж перебуває в такому режимі ізоляції, то про мого чоловіка не було чути нічого.

— Нещодавно Лукашенко відпустив кількох політв’язнів. Що спричинило такий його крок? Хто на нього натиснув?

— Упродовж чотирьох років ми давимо з усіх боків. У нас тактика "тисячі порізів". Неможливо обробляти один канал, щоб натиснути, тому використовуємо всі.

Що відіграло роль у тому, що відпустили цих 18 політв’язнів, ми не знаємо, але я б у жодному разі не розглядала це як акт гуманізму, бо цього ж дня затримали вісім осіб, наступного дня затримали ще, затримання у Білорусі відбуваються щодня, тому ми обережно з'ясовуємо, який саме канал спрацював. Але, звісно, цю інформацію ми виносити на публіку не можемо.

Лукашенко продає Білорусь Росії

— Цими днями виповнюється 30 років, як Лукашенка вперше було обрано президентом Білорусі. Як думаєте, скільки ще він може просидіти при владі, і що може змусити його піти?

— Ви правильно сказали "просидіти при владі". Він владу захопив, він там сидить, але чи це означає, що народ його вибрав? Ні. Чи означає це, що він працює на благо країни? Ні. Він продає Білорусь Росії, він затягнув нашу країну у війну і зробив нас співагресорами, перш за все, в очах українців. І я дуже багато працювала, щоб показати, що режим Лукашенка та білоруси — різні люди — це важливо,щоб не втратити зв’язок між нашими націями.

Він зовсім не дбає про національну ідентичність, а, навпаки, хоче видалити Білорусь з лиця землі. Тобто він сидить при владі, але чи служить країні? Ні. І тому білоруси 2020 року показали Лукашенку своє чітке "ні", і з того часу люди в Білорусі пішли у підпільний рух. Ті, хто за кордоном, можуть працювати більш відкрито.

*У серпні 2020 року ЦВК Білорусі заявила про перемогу на виборах президента Олександра Лукашенка. Світлана Тихановська, як повідомлялося, набрала трохи більше 10% голосів виборців, посівши друге місце. Результати голосування були сфальсифіковані режимом. Після цього в країні розпочалися масові акції протесту.

Але Лукашенко вже ніколи не відчує підтримки — її не було й упродовж попередніх років. І він розуміє, що люди його ніколи в житті не переоберуть. Але яким чином це станеться (Лукашенко піде. — Ред .), сказати дуже складно, бо він дуже залежить від Путіна.

Загалом у нашому регіоні все дуже залежить від перемоги України. Саме тому я, як представник демократичних сил Білорусі, активно адвокатую за те, щоб Україні дали все можливе, щоб ви здобули перемогу.

Можливо, це буде якийсь інший тригер, не перемога України, а щось усередині Білорусі станеться чи, можливо, всередині Росії. Наша задача — бути готовими до цього моменту, підійти до нього зібраними, об’єднаними та з повною підтримкою демократичних сил.

— Наступного року Лукашенко має намір провести псевдовибори, "переобратися" на новий термін. Як думаєте, яку тактику він обере? Можливо, когось із своїх синів поставить, щоб і надалі утримувати владу?

— Псевдовибори — це точно. Навіть це слово тут неможливо використати. Це призначення Лукашенка самого себе самим собою.

І які він зараз продумує комбінації в голові — замінити себе кимось чи ні — ми можемо тільки здогадуватися, бо експерти кажуть різне. Дехто вважає, що він може взагалі не організовувати цей "ритуал", бо дуже боїться білорусів.

Але я думаю, що також він боїться себе кимось замінити, тому що всю цю структуру протягом 30 років будував під себе, і не буде нової людини, яка змогла б його ось так владно замінити. Але найголовніше тут, що білоруси не приймуть нікого — ні його синів, ні якогось російського ставленика, ні когось, кого він замість себе поставить.

Це буде постійна країна турбулентності. Білоруси не змиряться і продовжуватимуть тиск на режим. Тому він скільки завгодно може маніпулювати.

Звичайно, буде неможливо жодному білорусу виставити свою кандидатуру на ці фейкові вибори. Я чекаю на превентивні масові затримання, якщо цей "ритуал" матиме місце. І не дай Боже хтось вирішить показати героїзм і зареєструватися кандидатом. Це дорога до в’язниці.

Але у будь-якому випадку потрібно скористатися цією ситуацією. Це не той тригер, який виведе людей на вулицю, бо тригер має бути дуже чітким і зрозумілим в плані того, що переламає ситуацію в країні. Перепризначення Лукашенком самого себе — це не тригер.

Але провести якусь велику кампанію антирежимну, або проєвропейську, або проукраїнську на тлі, як момент — це, звісно, ми зробимо.

Диктатори непередбачувані

— Ви згадали про військове співробітництво Росії та Білорусі. Є інформація про те, що у РБ розмістили російську ядерну зброю. Як думаєте, чи можуть Путін та Лукашенко піти на щось більше, окрім навчань, якими лякають Захід та Україну?

— По-перше, досі немає чіткої інформації, чи є ядерна зброя в Білорусі. Але ми знаємо точно, що готують об’єкти під цю зброю, але, скоріш за все, її там поки що немає.

Але ми бачимо, як активно вони лякають Україну та західні країни, вже ледве там кнопку не натискають. Це такий шантаж, щоб тримати у напрузі постійно: натиснуть — не натиснуть. Але я думаю, що диктатори, як ми вже переконалися, є непередбачуваними. І диктатори дуже швидко створюють альянси і постійно тестують демократичний світ на те, чи зможуть його розколоти, послабити, нав’язати почуття втоми.

І якщо ця кнопка буде натиснута, то лише тоді, коли режими відчують, що відповіді від демократичного світу вони не отримають. Саме тому зараз демократичний світ повинен чітко, кристально прозоро позначати, що це неприпустимо, і що будуть вжиті заходи у відповідь.

Хоча мені як білорусці про це дуже складно говорити, бо якщо кнопка буде натиснута, і зброя вилітатиме з Білорусі, то атака у відповідь буде на мою країну.

— Водночас, нещодавно Лукашенко, сидячи з собакою на руках, розглядаючи карти, розмірковував про напад на країни Балтії, Польщу. Чи може він справді готувати напад на країни НАТО? Ви правильно сказали, що диктатори непередбачувані.

— Лукашенко не може нічого, бо йому потрібне схвалення. Він не самостійний політик. Його підтримує Путін, і їх обох підтримує Китай на даний момент.

Тому ось це сидіння біля карти "Я вам покажу чотири точки, звідки готувався напад", і "Навколо всі вороги, всі хочуть на нас напасти" — це наративи для простачків. Ніхто це вже серйозно не сприймає.

Чому це погано? Бо ти не знаєш, де він хоча б розуміє, про що говорить, а де просто вперше карту побачив і намагається вгадати, де Польща. Але ми повинні усвідомлювати: все, що він робить, його руками роблять його старші брати.

Коли Китай махне рукою на Білорусь?

— І ще питання щодо залежності режиму Лукашенка від Китаю. Від кого все-таки більше залежить Лукашенко: від Путіна чи Сі Цзіньпіна?

— Звичайно, він залежить від Путіна, у них така собі симбіотична дружба. Путін його врятував 2020 року, і Лукашенко має показувати максимальну лояльність, бо без Путіна він не протримається й кілька днів. Але Путін та Лукашенко обидва залежать від Сі Цзіньпіна.

Китай — країна із прагматичним ставленням до сусідів. І поки щось можна видавлювати з Білорусі як точки транзиту товару, наприклад, Китай буде з нею товаришувати. Як тільки це все обірветься, то одразу на Білорусь махнуть рукою. Тому тут також наше завдання через партнерів пояснити Китаю, що відбувається, що означають санкції. Наприклад, Польща нещодавно закрила кордони із Білоруссю. Це теж сигнали, і Китай не вкладатиметься в країни, де для нього існують економічні ризики.

Лукашенко хизується, що у Білорусі та Китаю спільні навчання, що він нещодавно злітав до Пекіна. Тобто він сам себе легітимізував: "Дивіться, я домовляюся, проводжу зустрічі" і таке інше. Те, що він у ШОС (Шанхайська організація співробітництва. — Ред.) зараз вступив — це також для його легітимізації та економічної вигоди.

Але не можна зараз сказати про ШОС, що туди лише демократичні країни входять, бо як вони можуть терпимо ставитись, коли у Білорусі гуманітарна криза, коли тисячі політв’язнів.

Лукашенко хоче здаватися великим гравцем у цій геополітичній грі, хоче перебільшити своє значення, але ж ми все розуміємо…