Таємниця "Жінки, що кричить" розкрита: вчені розповіли нові подробиці про мумію з Єгипту (фото)

Вченим з Каїра вдалося розкрити секрет "черепа, що кричить" — єгипетської мумії жінки, рот якої застиг у крику. Згідно з новими дослідженнями, смерть єгиптянки була болісною.

Про це повідомляє The Sun. Наразі мумія зберігається у музеї.

"Жінка, що кричить" була знайдена ще в 1935 році Дейр-ель-Бахрі, Єгипет, в сімейній гробниці королівського архітектора. Вчені одразу звернули увагу на незвичайну деталь – усі внутрішні органи були на місці, хоча зазвичай при муміфікації їх видаляють. Тоді вони дійшли висновку, що єгиптяни недобросовісно виконали свою роботу, тому й рот залишився відкритим.

Але нове дослідження показало, що жінка вмирала в агонії, а її крик – це результат трупного спазму. Це рідкісна форма напруги м’язів, яка спричинена насильницькою смертю в умовах стресу. Але що саме було причиною болісної смерті вчені з’ясувати не змогли.

"Вираз обличчя мумії, що кричить, у цьому дослідженні можна інтерпретувати як трупні спазми, маючи на увазі, що жінка померла, кричачи від агонії або болю. Ця муміфікована жінка, що кричить, — справжня "капсула часу" того, як вона померла, що розкриває деякі секрети муміфікації", — сказала дослідниця з Каїрського університету Сахар Салім.

Жінка була похована з ялівцем та ладаном, які на той час були вкрай дорогими та імпортувалися до Єгипту зі Східного Середземномор’я та Південної Аравії. Це наштовхнуло вчених на думку, що похорон обійшовся у велику суму.

"Її бальзамували за допомогою дорогого імпортного бальзамуючого матеріалу. Це, а також зовнішній вигляд мумії, що добре зберігся, суперечать традиційній думці про те, що не вилучення внутрішніх органів свідчить про погану муміфікацію", — зазначила доктор Салім.

Також на жінці виявили перуку з волокон фінікової пальми, які були оброблені дорогими на той час матеріалами — кварцом, магнетитом та кристалами альбіту. Це, мабуть, робило локони жорсткіше і надавало їм чорний колір, адже саме його давні єгиптяни вважали за символ молодості. А це також свідчить про те, що жінка була із багатого клану.

"У записах про розкопки згадується, що на ній було два кільця з яшмовими скарабеями, оправлені в золото та срібло відповідно. Матеріал, що використовується для цих амулетів та прикрас, вказує на багатство та соціально-економічний статус людини", — сказала Сахар Салім.

Але попри багатство, ім’я мумії встановити не вдалося. Але місце її поховання — сімейна гробниця придворного архітектора Сенмута, котрий вважається коханцем великого фараона, дало вченим підказку.

"Сенмут був дуже впливовим державним діячем за часів Хатшепсут і вчителем її дочки, принцеси Нефрури. У сімейному похованні були поховані мати Сенмута, Хат Нуфер, і його батько, Ра Мосе. Хоча ім’я кричущої мумії не було записано, вона, швидше за все, була близьким членом сім’ї Сенмута і розділила місце вічного спокою його батьків", — сказала вчена.

Імовірно, на момент смерті жінці було близько 48 років і вона страждала на легкий артрит хребта. Також у неї не вистачало кількох зубів, які вона втратила ще за життя. Останки "Жінки, що кричить" зараз зберігаються в Єгипетському музеї в Каїрі, а труна і кільця — в Метрополітен-музеї в Нью-Йорку.

Також "Телеграф" розповідав про те, що археологи знайшли кістку "хобіту", які раніше населяли Землю. Зростання людей було не більше метра.