Жодних мережив і сіточки: що не так було зі спідньою білизною в СРСР (фото)

У СРСР існував дефіцит на багато речей, і навіть на ті, які щодня потрібні в побуті. І якщо брак товарів першої необхідності по-справжньому гостро виявився у 1980-х роках, то проблема зі спідньою білизною у радянських громадян тривала десятки років.

"Телеграф" з’ясував, як виглядала спідня білизна чоловіків та жінок у радянські часи. З’ясувалося, що часто дівчата й зовсім ходили без білизни й це не вважалося чимось ганебним.

Спідня білизна в СРСР призначалася не для краси чи спокушання чоловіків, а для зручності та довгої служби. Мереживні боді, бікіні та прозорі бюсти навіть не вироблялися на радянських підприємствах, на відміну від бавовняних майок, панталон з начосом та суконь-комбінацій. Щобільше, існувало лише три основні кольори спідньої білизни, які підходили під "робочо-селянський" одяг: білий, чорний та темно-синій.

Лише у 80-90 роках радянські ринки заполонила неякісна білизна з Китаю з колючим мереживом та іншими елементами. Але завозилося вона нелегально, як і багато інших іноземних товарів.

Як можна зрозуміти, панталони і "хебешні маєчки" ніяк не сприяли інтимному життю, та й знімалися вони насилу. Ймовірно, звідси й пішла фраза "в СРСР сексу не було". Але деякі дівчата знайшли вихід — вони відмовилися від білизни. У ті часи не носити спідню білизну не вважалося чимось ганебним або непристойним, особливо в провінціях.

Окремою проблемою були бюстгальтери, які виготовлялися без урахування розмірів жіночих грудей. Партія визнавала лише три розміри грудей — 1,2 і 3. Тому власницям надто скромних форм чи навпаки дівчатам у тілі доводилося ходити без ліфчика, бо всі вони були не за розміром. До речі, такого достатку фасонів бюстгальтерів, який є зараз, у СРСР не було.

Ситуація почала змінюватися на позитивний бік під час Перебудови (1985-1991 року), коли на радянських прилавках почали з’являтися західні мереживні та напівпрозорі речі.

Також "Телеграф" розповідав про те, які звички людей із СРСР зараз дратують. Попри зміни в підвалинах суспільства, вихідці з радянського союзу намагаються й надалі дотримуватися звичок минулого.